ПРОМіНЬ СВіТЛА В ТЕМНОМУ ЦАРСТВі РЕНТГЕНОДіАГНОСТИКИ

Відомо, що велика частина (близько 80%) захворювань діагностується за допомогою приладів променевої діагностики: ультразвукових, рентгенівських, термографічних, комп’ютерних і магнітнорезонансних томографічних апаратів. Левова частка в цьому переліку належить рентгенівським приладам, які мають багато різновидів: базові, універсальні, флюорографи, маммографи, дентальні, пересувні й ін. У зв’язку з загостренням останнім часом проблеми туберкульозу особливо зросла роль профілактичних флюорографічних оглядів, мета яких — діагностування цієї недуги на ранніх стадіях.

Є ще одна причина, що зробила актуальною саме проблему рентгенодіагностики. Питома вага її в показниках колективної дози опромінення населення України, спричинених штучними джерелами іонізуючої радіації, становить близько 75%. Отже, рентгенодіагностика — це, з одного боку, незамінний інструмент медиків, а з іншого — двосічний ніж.

Для зменшення дози опромінення пацієнта сучасні рентгеноапарати мають у своєму складі підсилювачі рентгенівського зображення, але таких в Україні сьогодні на 10% менше від наявного парку. А він дуже значний: у лікувально-профілактичних установах України за станом на січень 1998 р. функціонувало понад 2460 рентгенівських відділень і кабінетів, де щорічно робилося 15 млн. рентгенодіагностичних і 15 млн. флюорографічних обстежень пацієнтів. Є підстави стверджувати, що стан цієї галузі медицини визначає здоров’я всієї нації. Питання відновлення рентгенівської техніки в останні роки постало з усією гостротою ще й з таких причин: фінансові можливості нашої держави не дозволяють придбати сучасну закордонну апаратуру в потрібній кількості, і раніше в Україні фактично не було повного циклу виробництва, а тим більше не велися розробки рентгеноапаратури.

Є ще одна обставина, що стимулює активні дії в сфері модернізації: наявний у медичних закладах парк рентгеноапаратури через фізичний знос потребує підвищених затрат на поточний ремонт, дорогих фотоматеріалів, підсилюючих екранів і засобів захисту від опромінення. І якщо зараз не взятися за модернізацію, то років через п’ять велика частина рентгенкабінетів не зможуть працювати. Втім, слово фахівцям.

Яків БАБІЙ, президент Асоціації радіологів України, завідувач відділення рентгенодіагностики, комп’ютерної і магнітнорезонансної томографії Київського міського консультаційно-діагностичного центру, доктор медичних наук, професор:

— 70% рентгенівського устаткування, яким користуються сьогодні в Україні, відпрацювало свій ресурс (до речі, на Заході він становить п’ять років, після чого апаратура має бути модернізована або замінена новою). Унаслідок знижується якість обстеження, збільшується опромінення пацієнтів і персоналу. А між тим рентгенологія дає 60—80% діагнозів усіх захворювань.

Ірина ДИКАН, завідуюча відділенням променевої діагностики Українського НДІ онкології і радіології, доктор медичних наук:

— Лікувальні заклади України страждають не тільки від відсутності сучасної діагностичної апаратури, а й від нераціонального її використання. Кожне відділення променевої діагностики повинне пройти атестацію залежно від обсягу виконуваних досліджень і рівня діагностичних завдань. Відповідно до цієї атестації і має закуплятися діагностична апаратура. Більшість рентгенодіагностичних відділень потребує недорогих сучасних апаратів, що розв’язують щоденні завдання широкопрофільної діагностики. Лише великі спеціалізовані клініки потребують дорогого устаткування (рентгенохірургічні установки, надшвидкісні спіральні комп’ютерні томографи, високопольні магнітнорезонансні томографи тощо). Саме таким актуальним в Україні є виробництво недорогих вітчизняних рентгеноапаратів.

Володимир МЕДВЄДЄВ, заступник директора Українського НДІ онкології та радіології, доктор медичних наук, професор:

— Рентгенівські апарати, що випускаються нині в Україні, назвати сучасними можна дуже умовно. Доречно зауважити, що для розв’язання проблеми модернізації в Росії випускають осучаснений аналог апарата РУМ-20, майже цілком застосувавши закордонну комплектацію. Відомо, що рентгенооснащення — це вразливе місце нашої охорони здоров’я. Розв’язавши цю проблему, можна вирішити 80% проблем діагностики. До матеріально-технічного оснащення променевої діагностики відносяться ультразвукові та рентгенівські апарати, комп’ютерні та магнітнорезонансні томографи, апарати для радіонуклідних досліджень і термографії. І все ж значна половина вартості цього переліку належить таки не рентгеноапаратурі.

З початку 90-х років медики порушують питання про власне виробництво рентгеноапаратури в Україні. Сьогодні певний досвід розробки рентгенівської техніки для медицини має СКБ ДА (Київ). Була спроба виробництва ліцензійної рентгенівської апаратури в ХК «Реле й автоматика». Проте досвід цей виявився негативним, тому що апарати перестали купувати через поступове погіршення їхньої якості. Але, як говориться, негативний результат — це теж результат, і наведений приклад показує, що розроблювач повинен контролювати апаратуру, випущену за ліцензією.

Валерій ВАРЛАМОВ, перший заступник генерального директора об’єднання «Політехмед», кандидат технічних наук:

— У процесі виконання програми розвитку медичної техніки одним із пріоритетів є розвиток рентгенівської техніки, насамперед створення малодозового (зниження потужності опромінення в 20—30 разів порівняно з існуючими) флюорографа із звільненням від дорогої плівки. Він дозволить заощадити кошти, а його випуск — створити нові робочі місця в нашій країні. Проект також передбачає модернізацію нині експлуатованої діагностичної апаратури.

Василь ЧЕРІНЬКО, президент науково-виробничої асоціації «Укрмедприлад», член президії Міжнародної асоціації з медтехніки:

— Хоча нині виконується вже друга програма розвитку медтехніки, розрахована до 2003 року, її результати далеко не найкращі. Причина традиційна — недолік фінансування. Якщо 1999 року воно становило 50% від потреби, то 2000-го — всього 40%.

Централізовані закупки устаткування сьогодні виключаються — це можуть бути тільки закупки за цільовими або регіональними програмами. На жаль, те, що передбачається місцевими бюджетами, іде не на медтехніку, а на найпростіші потреби лікувальних закладів: бинти, білизну, віники і т.д. Тому для медичної апаратури в місцевому бюджеті варто було б мати окремий рядок.

Частково устаткування доцільно купувати за кордоном, у спеціалізованих фірм, і, я вважаю, це варто робити доти, поки ринок не буде забезпечений власною технікою. До речі, якщо порівнювати зарубіжну медтехніку з нашою, то перша виграє насамперед через кращий дизайн, широке застосування пластмас та ергономіку. Зате наше аналогічне устаткування в 5-6 разів дешевше. Вийти на закордонний ринок нам надзвичайно складно через міжнародні стандарти, значною мірою створені штучно. Треба витратити великі кошти для проходження маркетингових, рекламних та інших процедур. З іншого боку, за один випадок поломки апаратури підприємство можуть «пустити з торбами». У НПА «Укрмедприлад» нині розробляють 262 найменування медтехніки за 13 напрямами, а з-за кордону нам часто нав’язується для виробництва та техніка, яка вже морально застаріла для розвинених країн.

Олександр КАЧУРА, президент, голова правління Державної акціонерної холдингової компанії «Артем», кандидат технічних наук:

— Кілька років тому визнаний лідер з медичної техніки фірма «Філліпс медичні системи» (PMS) знайомилася з українськими підприємствами з метою розміщення в Україні проекту з виготовлення складної діагностичної техніки, і вибір її впав на ДАХК «Артем». До речі, потреба нашої країни в базовому універсальному рентгенодіагностичному устаткуванні, за оцінкою проекту TACIS, становить понад 3000 установок. Тут доречно зауважити, що в нас є багаторічний і небезуспішний досвід виробництва ліцензійних товарів. До того ж, запропонувавши для виробництва сучасну модель базового рентгенодіагностичного апарата, німецька сторона запропонувала кредит і схему реалізації проекту: 15 комплектів виготовляється в PMS робітниками ХК «Артем» після проходження курсу навчання, наступні 60 комплектів виготовляються в ХК «Артем» із комплектуючих PMS, нарешті, 200 комплектів виробляються в ХК «Артем» із власних (не менше 80%) вузлів і деталей.

Ставши спеціалізованим підприємством з виробництва діагностичної рентгенівської техніки світового рівня, ДАХК «Артем» змогла б давати путівку в життя гідним вітчизняним розробкам, економлячи в такий спосіб валютні кошти не тільки на виробництві, а й на розробці. Уже чотири роки ми могли б виробляти такі необхідні охороні здоров’я базові рентгенодіагностичні апарати світового класу, створивши для цього в ХК «Артем» понад 1000 робочих місць.

Володимир ВОЛИНЕЦЬ, директор СКБ діагностичної апаратури:

— СКБ діагностичної апаратури як конструкторська організація існує понад 30 років. З 1992 року, коли в Міністерстві охорони здоров’я визначилися з пріоритетами в медичній техніці, ми почали розробляти апаратуру для рентгенодіагностики. До цього часу СКБ спеціалізувалося на радіоізотопній діагностиці й окремих вузлах для рентгеноапаратури. За минулий час ми розробили документацію на маммограф, дентальний і переносний рентгеноапарати. Зараз їх виробництво освоюється. Розроблено та випробувано у всіх необхідних інстанціях рентгенофлюорограф. Готується його серійне виробництво.

З огляду на те, що нині в Україні перебуває в експлуатації близько 2000 флюорографів старих моделей, ми запропонували проект їхньої модернізації. Це обійдеться вдвічі дешевше, ніж придбання нових апаратів, а їх параметри будуть ідентичними.

Микола КОСЕНКО, завідувач рентгенорадіологічного відділення Київської обласної клінічної лікарні, кандидат медичних наук: