Про ковід, мавп’ячу віспу, чуму та інше. Інтерв’ю з головним санітарним лікарем Ігорем Кузіним

Пандемію ковіду, боротьба з яким упродовж останніх двох років позначилася на всіх сферах нашого життя, затьмарила війна. Та чи відступив вірус остаточно? Чи Україні слід очікувати на нові хвилі? Що з вакцинацією? Чи загрожує українцям мавп’яча віспа? Чи готова країна до нових імовірних загроз, які може спровокувати війна, — холери, чуми, сибірської виразки? Що робити в разі застосування ворогом хімічної або радіаційної зброї? А ядерної? Про все це ZN.UA запитувало головного санітарного лікаря України Ігоря Кузіна.

— Ігоре Володимировичу, тема ковіду з початком війни відступила на задній план. Що у нас зараз із цим? Чи проводиться моніторинг?

— Зараз ми на спаді епідемічного процесу. Активних випадків захворювання — близько 29 тисяч. Госпіталізованих — близько півтори тисячі. Кількість нових випадків захворювання знижується. З одного боку, ключову роль тут відіграє фактор сезонності. З іншого — це, в тому числі може бути пов’язано зі зменшенням кількості тестувань.

Послуги з тестування продовжують надаватися по всій території країни, за винятком Донецької та Луганської областей, де ведуться активні бойові дії. В середньому за тиждень проводиться близько трьох з половиною тисяч швидких тестів і близько тисячі ПЛР-досліджень. З такими обсягами тестування, як зараз, за тиждень ми фіксуємо близько чотирьох тисяч нових випадків. На жаль, зареєстровано й летальні. Лише за минулий тиждень — 48, серед померлих і одна дитина.

Пацієнти з симптомами вірусного захворювання тепер дуже неохоче звертаються до лікарів. Вважають, що це звичайна ГРВІ і є інші, нагальніші проблеми. В перші тижні війни, особливо на етапі, коли було багато внутрішньо переміщених осіб (ВПО), у деяких регіонах рівень тестування падав майже на 90%. Зараз він поступово відновлюється.

Тестування безплатне. Проводиться як на рівні первинної ланки медичної допомоги — з використанням швидких тестів, так і за направленням — у центрах контролю та профілактики хвороб. Я б усе ж таки радив не забувати про ковід як актуальну проблему громадського здоров’я.

— А що в нас зараз із вакцинацією?

— Вона триває в усіх областях країни, за винятком Донецької та Луганської. Жодних нормативних, юридичних чи організаційних підстав для її припинення немає.

Звісно, істотною перешкодою для вакцинації стає звуження інфраструктури. Раніше працювало більше трьох з половиною тисяч пунктів щеплень, 500 центрів масової вакцинації і 1400 мобільних бригад для важкодоступних груп населення. На цей час тисяча пунктів щеплень, майже тисяча мобільних бригад і близько 350 масових центрів вакцинації закрито з міркувань безпеки та через переорієнтацію медичних працівників. Це, безумовно, впливає на темпи вакцинації. До 24 лютого ми проводили близько 100 тисяч щеплень щодня. Тепер — 50–60 тисяч за тиждень.

Наразі в нас вакциновано 42% населення. Використовуються дві вакцини — CoronaVac і Pfizer. Вакцин Moderna та AstraZeneca у країні немає, і найближчим часом використовуватися вони не будуть. Скориставшись нагодою, закликаю всіх вакцинуватися. Ковід нікуди не зник.

— Скільки у країні зараз вакцин? І який термін їх придатності?

— Сумарні залишки — близько 11,8 мільйона: близько 2,7 мільйона доз — на регіональних складах і понад 9 мільйонів доз — на національних. Термін придатності вакцини CoronaVac — переважно до кінця 2023 року. У Comirnaty від Pfizer терміни різні. У близько 500 тисяч доз — до кінця травня, близько 200 тисяч доз — до кінця червня, десь у 200 тисяч доз — до кінця липня. Тобто вся наявна вакцина Comirnaty має бути використана не пізніше 31 липня 2022 року. Ми вже оформили запит до механізму COVAX і будемо очікувати нових поставок після 31 липня.

Але хочу зазначити: найімовірніше ми перейдемо на інший тип вакцини від Pfizer. Досі ми використовували вакцину Comirnaty, яку треба було розбавляти перед введенням. Це, по суті, порошок із розчинником, що транспортувався в умовах наднизьких температур. Зараз компанія Pfizer представила новий продукт. За ефективністю — такий самий. Але повністю готовий до використання і зручніший. Він не потребує додаткового розведення, і умови його зберігання простіші — при +2–+8С°.

— Чи встигнемо до кінця липня використати наявний Pfizer, чи доведеться частину утилізувати?

— Маємо надію. Але будемо дивитися на темпи вакцинації. Зараз на залишках у нас приблизно шість мільйонів доз вакцини Comirnaty. З темпами вакцинації 50–60 тисяч на тиждень, які наразі маємо, є високі ризики невикористання. Тому зараз ми запустили максимальну кількість можливих мобільних бригад на західному напрямку, а також додаткові активності з вакцинації в місцях розміщення ВПО.

— А що з ковідом за кордоном? Відомо, що до Європи добрався модифікований штам «дельта». Чи очікуються нові хвилі захворювання в нас?

— Новий штам вірусу зараз циркулює в Китаї, і справді вже є деякі повідомлення щодо Європи. Проте інформації ще доволі мало, аби робити якісь конкретні висновки. Дійсно, РНК-вмісні віруси швидко мутують, ми про це неодноразово казали. Проте лякати українців новою, якоюсь особливо важкою хвилею коронавірусу, думаю, не варто.

По-перше, так званий молекулярний епідеміологічний нагляд триває. В кожному регіоні країни ми беремо штами, які там циркулюють, секвенуємо й дивимось, наскільки вони відповідають європейським або загальносвітовим тенденціям. Це дороге й тривале дослідження. З початку війни таких було проведено понад 750. Результати свідчать про превалювання штаму «омікрон», з яким ми зіштовхувалися на початку 2022 року. Появи нових мутованих штамів, за результатами молекулярного нагляду, зафіксовано не було.

По-друге, якихось додаткових хвиль найближчим часом ми не очікуємо через сезонність. Все-таки влітку люди більше часу проводять на свіжому повітрі, а не в закритих приміщеннях, і кількість ГВРІ завжди менша.

По-третє, раніше нові штами потрапляли до нас доволі швидко завдяки міграції населення — передусім міжнародній, особливо туристичним подорожам, кількість яких зараз мінімальна.

— У США ковід прирівняний до сезонних захворювань, з вакцинацією раз на пів року. А що в нас?

— Чимало країн переводять ковід у сезонну або ендемічну хворобу. Відповідно до рекомендацій ВООЗ, зараз ми проводимо розрахунки епідемічних порогів — намагаємося врахувати ковід як елемент звичайних ГРВІ. Тобто ковід поки що залишається особливо небезпечною інфекційною хворобою, оскільки вивчений ще не повною мірою через швидкі мутації вірусу. Але підходи до моніторингу буде змінено. Облік по кожній людині залишиться. Проте епідемічні пороги («спалах» чи ні) рахуватимуться для кожної області окремо разом з іншими ГРВІ. Сподіваємося впродовж літа завершити цю роботу, аби в новий, осінній епідемічний сезон увійти вже з іншими підходами.

Після отримання бустерної дози вакцини термін дії сертифіката становить дев’ять місяців. ВООЗ і Європейський центр контролю за інфекційними хворобами радять проводити ревакцинацію кожних дев’ять місяців. Особливо з акцентом на групи ризику. Швидше за все, таку тактику буде застосовано і в Україні.

— Світ хвилюється через мавп’ячу віспу. Що це таке? Чи загрожує нам? Яких заходів плануємо вживати?

— Щодо мавп’ячої віспи є кілька ключових повідомлень. Перш за все, це — зоонозне захворювання, яке передається від тварини до людини. Доволі рідкісне. Траплялося переважно в окремих районах Африки, де є тропічні вологі ліси. Сам вірус дуже схожий на вірус натуральної віспи. Цю хворобу було повністю викорінено в 1980 році. За симптомами схожий, але перебіз захворювання — набагато легший.

На сьогодні в Європі зафіксовані 171 підтверджений випадок і 87 підозрілих. Усього під спостереженням — 258 випадків. Найбільша кількість їх зареєстрована у Великій Британії, Португалії та Іспанії.

Якщо раніше випадки реєстрували серед людей, котрі відвідували Африку і, повертаючись додому, мали симптоми захворювання, то тепер ідеться про вторинне поширення від людини до людини на території Європи. Епідеміологи докладно вивчають і розслідують ці випадки. Зазвичай захворювання триває від двох до чотирьох тижнів і симптоми проходять самостійно. Тяжкий перебіг можливий, але в невеликому відсотку випадків.

Зараз ВООЗ не розцінює ситуацію з мавп’ячою віспою як надзвичайну і найближчим часом навряд чи це робитиме. Поки що вірус викликає лише інтерес лікарів-епідеміологів та клініцистів.

Проводити якісь масовані кампанії з таргетованого чи прицільного вакцинування також зараз не радять. Вакцина є лише експериментальна. Її застосування поки що доволі обмежене.

Для України ризики досить низькі. По-перше, хвороба передається важче, ніж коронавірус. Щоб інфікуватися, потрібно мати досить тісний контакт із біологічними рідинами, кров’ю, ураженою шкірою або слизовою оболонкою інфікованої людини чи тварини. По-друге, Україна не є транзиторною країною для подорожей у країни Африки, та й кількість міграційних процесів зараз дуже обмежена.

Проте людям, які виявляють у себе схожі симптоми, слід обов’язково звертатися до лікарів для клінічної діагностики, щоб запустився процес епідрозслідування. Всі відповідні інструкції є на рівні центрів контролю та профілактики хвороб: що робити, якщо з’являться такі випадки, як відстежувати контактних осіб, на що звертати увагу. Поки що ми не очікуємо, що ця ситуація може стати надзвичайною для України або для Європи.

— Тоді давайте про те, що ближче до нас. Наприклад, холеру. Одеса, Миколаїв, Херсон, Маріуполь і раніше перебували під загрозою спалахів холери. Зараз імовірність зростає багатократно через пошкодження від обстрілів та проблеми з водою. Чи готові ми до цього?

— На щастя, в Україні досить сильна матеріально-технічна, організаційна і навіть юридична база. Є чіткі системи епідеміологічного нагляду і моніторингу за холерою. Є відповідні накази, які рейтингують регіони країни за трьома групами. Кожен випадок діареї з тяжким перебігом підлягає окремому лабораторному дослідженню. Такі дослідження розпочинаються щороку з 1 травня і закінчуються наприкінці літа, коли минає епідемічний сезон цієї хвороби.

Зараз усі випадки проходять через систему центрів контролю та профілактики хвороб. Це — по-перше. По-друге, для забезпечення епідеміологічного нагляду з поверхневих водойм, із місць рекреації, річок, водозабору збираються зразки. Також досліджується питна вода. За весь час моніторингу не було зафіксовано випадків навіть із підозрою на холеру.

Робота ведеться щодня. На рівні кожної області є відповідні плани готовності з чітким переліком лікарень, які включаються в той чи інший процес; певним матеріально-технічним забезпеченням, у тому числі щодо незнижувального запасу лікарських засобів — антибіотиків, регідратаційних розчинів, дезінфектантів. Завдяки такій системі епідеміологічного нагляду навіть один випадок холери буде доволі швидко діагностований, і запуститься система реагування, яка дозволить його локалізувати.

— Чи є в нас вакцини?

— Вакцина є. Її ефективність у середньому становить 80–85%. Зазвичай вона використовується в африканських країнах або в країнах, ендемічних стосовно холери. Тобто там, де є високий ризик розвитку цієї хвороби. З урахуванням клімату України, використання протихолерної вакцини не рекомендується. Тут холера може бути, швидше, заносною або точковою, тобто не є притаманною для всієї території України.

Однак на певний резерв вакцини ми все-таки зробили запит у ВООЗ. Переважно для потреб системи охорони здоров’я або вакцинації медпрацівників.

В Одесі й Миколаєві активний епідеміологічний нагляд щодо всіх нозологій з переліку триває. На непідконтрольний територіях — ситуація більш критична, бо нема доступу до інформації, немає витратних матеріалів. Але ми розраховуємо на швидке визволення. Після цього почнеться рутинна робота, яка має проводитися на деокупованих територіях. Зараз її запущено в чотирьох областях — Київській, Чернігівській, Житомирській та Сумській. Після розмінування, коли ДСНС і ЗСУ дозволяють, туди виїжджають наші мобільні бригади, аналізують стан довкілля, в яких умовах зберігалися вакцини, забирають проби ґрунту, питної води, харчових продуктів. Лише після того, як таку роботу буде проведено, місцевим органам влади дається відповідна вказівка, що територія безпечна.

По Київській області це зробили досить швидко. За майже місяць мобільні команди завершили свою роботу, охопивши 100 відсотків деокупованих населених пунктів.

— Імовірність спалаху чуми невисока. Проте все ж запитаю — як із цим справи?

— Чума у світі розглядається як одна з імовірних загроз з погляду біологічної зброї. Ідеться суто про легеневу чуму, яка переноситься дуже важко. Але лікування існує, воно ефективне. Це антибіотикотерапія. Показники летальності не такі, як були кількасот років тому.

Звісно, ми не можемо прогнозувати дії Росії. Тому на рівні областей маємо певні незнижувальні запаси для надання адекватної допомоги на випадок застосування ворогом як хімічної, радіаційної, так і біологічної зброї.

Стосовно моніторингу — нагадаю: в нас працює Одеський протичумний інститут. Єдина територія, яка колись була і може бути ендемічною по чумі, — це південь України. За весь період роботи протичумного інституту по жодному з досліджень підозри на чуму не було. Дослідження проводяться й зараз. Додатково, задля підвищення готовності, МОЗ поставив спеціальні ПЛР-тест-системи в усі центри контролю та профілактики хвороб. Будь-який випадок може бути діагностований. І, відповідно, запуститься механізм реагування. Але поки що ризиків активації якихось природних осередків чуми ми не бачимо.

— Сибірська виразка. У країні — 14 тисяч могильників хворих тварин, яких ховали з початку минулого століття. Влучання туди снарядів, а потім підмивання ґрунтовими водами може спровокувати спалах. Хтось зараз перевіряє стан скотомогильників?

— Від людини до людини сибірка майже не передається. Найчастіше все закінчується одним випадком інфікування. Тобто в цьому плані сибірка не становить собою великої загрози. Тимчасом у разі влучання снарядів, підмивання потенційний контакт із сибіркою людей, які мешкають поруч зі скотомогильниками, справді можливий.

На деокупованих територіях центр контролю та профілактики хвороб спільно з Держпродспоживслужбою проводять аудит усіх таких могильників. Якщо вони бачать порушення цілісності, то вживають стандартних заходів — це дезінфекція, а потім повторне консервування. Ми також запустили ініціативу, щоб фахівці центрів контролю та профілактики хвороб України додатково проінспектували всі могильники, які є на їхніх територіях. Завдяки цьому, сподіваємося, ризики будуть мінімальними. Це — по-перше.

По-друге, всі скотомогильники, відповідно до наших державних санітарних правил і норм, мають бути розміщені на значній відстані від житлових масивів. Найчастіше — за межами населених пунктів або житлової забудови. Це теж знижує ризики. Проте інспекційний захід не завадить, аби переконатися, що всі скотомогильники перебувають у належному стані.

— Як лікується сибірка? Чи є в нас ліки?

— Простою антибіотикотерапією на госпітальному етапі. Якогось особливого лікування немає. Випадки захворювання, які реєструвалися на території України, проходили переважно в середній або легкій формі і доволі швидко піддавалися лікуванню. На рівні областей є відповідні резерви антибіотиків для лікування переважної більшості інфекційних хвороб.

— Чимало розмов зараз точиться про можливість застосування хімічної або ядерної зброї. Чи проводяться якісь навчання? Можливо, закуповуються якісь препарати?

— На рівні всіх областей створено спеціалізовані групи хімічного спостереження та контролю. Вони працюють 24/7 під координацією центрів контролю та профілактики МОЗ. Ми провели роботу на всій території країни щодо допоставки специфічних антидотів, які застосовуються при лікуванні уражень хімічною зброєю. Достатню їх кількість було доправлено на рівень обласних лікарень, швидкої медичної допомоги, клінічних лікарень.

Також розроблено й актуалізовано стандарти надання меддопомоги. З 2019 року в Україні є затверджений алгоритм надання меддопомоги на випадок застосування хімічної зброї. Тимчасом МОЗ розробило додаткові інструктивні накази щодо медичного сортування у разі масового надходження постраждалих. Розроблено методичні рекомендації з надання екстреної медичної допомоги потерпілим внаслідок дій хімічних агентів.

Окремо ми розробили нормативний документ, як діяти в разі ураження фосфорними боєприпасами. На сході України, зокрема в Попасній, росіяни використовували заборонені фосфорні боєприпаси, які дають тяжкі наслідки. Крім того, розроблено методичні рекомендації щодо алгоритму роботи екстреної медичної допомоги на випадок застосування зброї масового ураження — хімічних, біологічних, радіаційних агентів.

Розроблено й записано відеокурс, як надавати екстрену медичну допомогу. Він є у відкритому доступі в YouTube. Його прослухали майже всі представники екстренки. Також розроблені пам’ятки для населення — дії при виникненні хімічної небезпеки. І пам’ятки для медпрацівників, як реагувати на хімічну загрозу. Звісно, в нас немає чіткої інформації про те, що ще може застосовувати агресор проти українців, але система максимально готова до ефективного надання меддопомоги при масовому надходженні постраждалих.

— Чи можна бути готовими до застосування ядерної зброї?

— Система охорони здоров’я має бути готовою до застосування ядерної зброї і до потенційних аварій на АЕС — техногенних катастроф, обстрілів тощо. Що стосується останнього — напевно, єдиним засобом профілактики для всіх нас є калію йодид, що вживається однократно в дозі 125 мг для дорослої людини і 65 мг — для дитини. Важливо озвучити, що калію йодиду зараз є достатня кількість, і застосовуватись він має лише в зоні впливу цієї атомної електростанції. Тобто його не треба вживати в Чернівцях або інших областях, де немає АЕС. Препарат застосовується лише із просуванням радіоактивної хмари. Відповідні вказівки є в усіх департаментах охорони здоров’я в радіусі 100 кілометрів від кожної АЕС. Питання готовності до цих речей пропрацьовані. Тут Україна, на жаль, уже має дуже сумний досвід Чорнобильської АЕС.

Що стосується ядерної зброї — тактичної або стратегічної, то тут засобів профілактики немає. Єдиний захід, до якого можна вдатися, — фізичний: перебування в укріплених бомбосховищах. По суті, профілактики як такої від ядерної зброї бути не може. У разі її застосування системі охорони здоров’я залишається тільки вживати заходів із лікування гострої променевої хвороби.

Більше статей Алли Котляр читайте за посиланням.

Важливо! Ця публікація заснована на останніх та актуальних наукових дослідженнях у сфері медицини та має виключно загальноінформаційний характер. Публікація не може бути підставою для встановлення будь-яких діагнозів. Якщо ви захворіли або потребуєте діагнозу, зверніться до лікаря!