ПРИРЕЧЕНИЙ БАТАЛЬЙОН ПОГЛЯД ЛІКАРЯ-ПОЛІТИКА НА УЧАСТЬ У МИРОТВОРЧИХ МІСІЯХ

Участь України в міжнародних миротворчих операціях під егідою ООН та НАТО — пріоритетний напрям розвитку зовнішньої політики та забезпечення регіональної воєнної безпеки в сучасних умовах.

За 11 років миротворчої діяльності близько 18 тисяч українських військовослужбовців узяли участь у міжнародних миротворчих операціях в рамках тринадцяти місій ООН. На сьогодні Збройні сили України залучені до участі в десяти миротворчих місіях

Що ж дали нам миротворчі місії?

Афганістан. Втрати особового складу безповоротні — 11 тис. 250 чоловік, санітарні — 466 тис. 425, з них поранених — 50 тис., хворих — понад 400 тис.

Співвідношення кількості поранених до кількості хворих у середньому становило 1:8, а бойових санітарних втрат до не бойових 1:10 — 1:12.

За час війни в Афганістані втрати хворими становили 88,13% від загальної кількості санітарних втрат, що закономірно для локальних воєн і збройних конфліктів ХХ століття.

Система медичного забезпечення військовослужбовців міжнародних миротворчих контингентів дозволяє вирішувати питання експертизи, динамічного медичного нагляду, медичного контролю за дотриманням режимів праці, відпочинку, харчування, санаторно-курортного лікування тощо.

Чи можна цього дотриматися в умовах бойових дій, а також в екстремальних ситуаціях, зокрема при постійному їх очікуванні?

Санітарно-епідемічні умови в Афганістані характеризувалися високою інфекційною захворюваністю на вірусний гепатит А, черевний тиф, паратиф, гострі кишкові інфекції різної етіології, малярію. Це становило 63,5% від кількості санітарних втрат.

Надзвичайно високий рівень імунодепресивних станів, що істотно знижує резистентність організму до збудників інфекцій, зокрема черевного тифу.

Більшість захворювань викликані неадекватним водопостачанням військовослужбовців, що актуально й сьогодні в Іраку, а особливо в Сьєрра-Леоне та в Ліберії.

Одна з актуальних проблем медичної служби протягом усього періоду перебування військ в Афганістані — туберкульоз.

Усі ці небезпечні захворювання особливо загострюються при стресах, травмах, пораненнях, часто виникають міксти, тобто змішані, або поєднані, захворювання, що спричиняють поліорганну недостатність як у період гострого захворювання, так і надалі.

Як свідчать публікації, схожа ситуація простежувалася у Чеченській республіці та в Косово.

Участь у миротворчих місіях призводить не тільки до санітарних бойових втрат, а й до численних захворювань опісля. Наслідком стресових ситуацій та перебування в екстремальних кліматичних умовах є раннє виникнення гіпертонічної хвороби, інтенсивний головний біль, ранній розвиток атеросклерозу мозкових та коронарних артерій, ураження органів-мішеней (мозок, серце, нирки).

Дослідження показують, що використання високоточної, мінно-вибухової, касетної та вакуумної зброї призводить до змін у структурі санітарних втрат, які можна порівняти із втратами від застосування ядерних боєприпасів малої потужності.

Протягом минулих років близько 20 тисяч військовослужбовців Збройних сил України взяли участь у міжнародних миротворчих операціях в рамках 14-ти місій ООН. За цей час Україна втратила 26 військовослужбовців, 67 військових отримали поранення. А скільки перехворіли, стали інвалідами?..

Більшість країн, у яких сьогодні здійснюються миротворчі місії військовослужбовцями Збройних сил України (Ліван, Сьєрра-Леоне, Конго, Ефіопія, Ірак), епідемічні щодо багатьох захворювань (чума, холера, лепра, жовта лихоманка, СНІД, вірусний гепатит А, тропічна малярія, спірохетози та риккетсіози).

Є дані про стан здоров’я ветеранів, які брали участь у бойових діях у Перській затоці. Майже 5 тисяч британців постраждали від зброї зі збідненим ураном, до початку 2001 року померло 450 британських ветеранів і 80 наклали на себе руки.

Порівняння стану здоров’я населення східних районів Іраку до війни (1991 р.) та після неї (1998) показало: хворих на рак побільшало вчетверо, генетичних аномалій новонароджених — ушестеро. Різноманітні форми лейкемії (захворювання крові) виявлено у 400 солдатів миротворчого контингенту і боснійських сербів, 20 випадків захворювань на лейкемію стали смертельними. Слава Богу, цих захворювань серед миротворців України не виявлено. Але у кожного другого військовослужбовця відносна кількість лімфоцитів та еозинофілів перевищувала норму на 37%. Чи може це бути небезпечно? Безумовно! Тим більше що невідомі віддалені наслідки.

Більшість військовослужбовців після участі в локальних конфліктах залишають військову службу. Одна з основних причин — психосоматичні захворювання (50% санітарних втрат).

Особливо слід відзначити вкрай несприятливу ситуацію в Сьєрра-Леоне та в Ліберії, територія яких заражена такими карантинними інфекціями, як холера й жовта лихоманка. Ця територія входить до менінгітного поясу, причому перебіг інфекції значно тяжчий, ніж в інших кліматичних зонах. Тропічний пояс Африки вважається основним осередком прокази у світі — 20 випадків на 1000 жителів. Рівень поширення ВІЛ-інфекції найвищий у світі — 58%. Тут бушують тропічна малярія, геморрагічні лихоманки, особливо лихоманка Ласса, смертність при якій сягає 50%. Серед європейців не зафіксовано жодного випадку одужання. Дуже поширені гельмінтози — з 250 видів відомих 200 трапляється у Сьєрра-Леоне та в Ліберії. Цим захворюванням уражено від 330 до 560 на тисячу населення.

Небезпеку становлять також отруйні тварини та комахи (змії, оси, мухи).

Спостереження свідчать, що після шостого місяця виконання миротворчої місії починає стрімко погіршуватися психічне здоров’я військовослужбовців і до кінця 12 місяців 60% їх мають граничні психічні розлади (астено-невротичні розлади, депресії, тривожність, прояви невротичної дратливості, нестримність та агресивна поведінка, неврози тощо). Крім того, у 30% військовослужбовців миротворчих місій спостерігається імпотенція.

Помічене стрімке збільшення захворюваності, починаючи з шостого місяця перебування, і особливо через 12 місяців — більш як у 13 разів.

Вважаю, що експерти повинні оцінювати миротворчі місії всебічно — як із погляду політичної, економічної доцільності, так і з погляду впливу на здоров‘я людей, котрі виконуватимуть ту чи іншу місію. Здоров‘я слід оцінювати як економічну складову держави.

У 1991 р. в Україні налічувалося близько 1,5 млн. інвалідів, а в 2003-му — вже понад 2,5 млн. Є багато причин цього, але соціально-економічний стан держави та екологічне неблагополуччя відіграють тут основну роль.

Виходячи з вищесказаного, можна зробити такі висновки:

1. Миротворчу місію, що є важливим політичним актом, необхідно виконувати тільки в близьких кліматично-епідеміологічних регіонах: у Європі — європейцями, в Азії — азіатами, в Африці — африканцями.

2. Миротворчу місію можуть виконувати тільки підготовлені морально та фізично здорові добровольці.

3. Зміна миротворців повинна відбуватися кожні шість місяців.

Медичне забезпечення та реабілітація миротворців мають бути на належному рівні — це одна з основних вимог.

4. Особливу увагу слід приділяти водопостачанню, харчуванню миротворців та профілактиці як соматичних, так і психічних захворювань.

Отже, Ліберія — не для наших миротворців, як і Сьєрра-Леоне.