Президент «Біофарми» Костянтин Єфименко: «Навіть застосування стандартного імуноглобуліну без специфічних до ковід антитіл збільшує шанси на одужання в рази»

16 вересня, 2020, 13:07 Роздрукувати
Відправити
Відправити

Це інтерв'ю - не реклама, як хтось міг би подумати. Це наш маленький внесок у порятунок життів українців.

Президент «Біофарми» Костянтин Єфименко: «Навіть застосування стандартного імуноглобуліну без специфічних до ковід антитіл збільшує шанси на одужання в рази»
Українська компанія Біофарма

На сьогодні COVID-19 уже забрав понад три тисячі українських життів. Кількість хворих щодня зростає. Відповідно збільшується й кількість смертей. Згідно з прогнозами, очікувати поліпшення ситуації до весни нам навряд чи варто. Особливо враховуючи той факт, що держава продовжує намагатися їхати вперед, дивлячись при цьому тільки в дзеркала заднього виду, і навіть на наслідки реагує мляво.

Адміністрація з продуктів харчування та ліків США (FDA) ініціювала на національному рівні програму з розробки та доступу до двох експериментальних продуктів із крові пацієнтів, які перехворіли на ковід, — реконвалесцентної плазми та гіперімунного імуноглобуліну, що містять антитіла до ковід. Якщо клінічні дослідження гіперімунного імуноглобуліну тільки мають розпочатися, то доступ до реконвалесцентної плазми в США вже забезпечено розробленим і впровадженим FDA протоколом. Переливання плазми хоча й має певні ризики, однак показує досить високу ефективність, значно підвищуючи шанси важкохворих на одужання.

У деяких українських клініках реконвалесцентну плазму пацієнтів, які перехворіли на ковід, важким хворим теж вливають. Але підпільно. До протоколів лікування її не включено. І неповоротка держава про це навіть не замислюється.

ZN.UA стало відомо, що українська компанія «Біофарма», що спеціалізується на виробництві препаратів із плазми крові, на сьогодні закінчила клінічні дослідження застосування в лікуванні важких пацієнтів із ковід імуноглобуліну «Біовен». Дані дослідження незабаром будуть опубліковані. Але попередні результати вже нас здивували.

Про ефект «Біовену»; про ризики під час переливання плазми крові; про проблеми з концентрацією необхідного обсягу матеріалу від перехворілих на ковід; про те, як компанія буде з цим справлятися та в чому їй можуть допомогти держава і громадяни, ZN.UA розмовляло з президентом «Біофарми» Костянтином Єфименком.

Це інтерв’ю — не реклама, як хтось міг би подумати. Це наш маленький внесок у порятунок життів українців.

— Костянтине Олексійовичу, що таке плазмотерапія та як вона працює стосовно пацієнтів із ковід?

Президент «Біофарми» Констянтин Ефименко
Президент «Біофарми» Констянтин Ефименко

— У фізіології є два основні напрями: робота з кров’ю та з плазмою. Перший — ми беремо кров, коли нас цікавлять тромбоцити та еритроцити. Переливання компонентів крові роблять пацієнтам онкогематологічним або при ургентних ситуаціях — кровотечах, операціях, опіках. Здаючи 450 мілілітрів крові раз на два місяці, людина рятує чиєсь життя, і індустрія без цього жити не може.

Другий — це плазма. Її людина може здати двічі на місяць — від 600 до 800 мілілітрів. При цьому апарат автоматично повертає донору формені елементи крові (еритроцити, тромбоцити, лейкоцити), забираючи тільки плазму.

У випадку лікування пацієнтів із важкою формою ковід ми кажемо про реконвалесцентну плазму, тобто плазму людей, які вже перехворіли на ковід і виробили антитіла. Важким пацієнтам переливається препарат із плазми людини, вироблений із реконвалесцентної плазми.

Як усе це працює? У наших плазмоцентрах (сьогодні їх п’ять — у Сумах, Черкасах, Харкові, Дніпрі та Києві) є автоматичне обладнання — аналізатори Roshe, які роблять імуноферментний (ІФА) і ПЛР аналізи на основні інфекції: сифіліс, гепатити В і С, ВІЛ і антитіла до ковід. Ми вже протестували 32 тисячі осіб, зібравши 350 літрів плазми людей, які перехворіли на коронавірус.

— У травні ви заявляли про те, що для початку клінічних досліджень потрібно щонайменше триста літрів. Тобто ви зібрали достатньо?

— Так, цього вистачить для першого завантаження клінічних досліджень. І ми збираємося зробити його цього місяця. Хоча не виключено, що клінічні дослідження нам не знадобляться.

Наприкінці квітня — на початку травня відбулося безпрецедентне в галузі об’єднання міжнародних корпорацій, що спеціалізуються на виробництві препаратів із плазми крові. І «Біофарма» стала членом Міжнародного альянсу, до якого входять CSL Behring, Takeda, Octapharma, Biotest, BPL, LFB, Sanquin, GreenCros и ADMA Biologics. Умови такі: всі учасники безоплатно отримують напрацювання, зроблені в рамках альянсу, — матеріали, ноу-хау та клінічні дослідження в тому числі. Під егідою Трампа та американської FDA, МОЗ і Червоного Хреста робота, на яку виділено близько одного мільярда доларів, ведеться за двома експериментальними продуктами, отриманими з крові пацієнтів, які перехворіли на ковід, — реконвалесцентною плазмою та гіперімунним імуноглобуліном, які містять антитіла до ковід.

Альянс зібрав 30 тисяч літрів реконвалесцентної плазми та вже виробив препарат, який починають випробовувати в 60 клінічних лікарнях двадцяти країн світу на 500 пацієнтах. «Біофарма» як учасник (отже, і Україна) отримає результат цього дослідження. Альянс дасть нам специфікацію, на основі якої ми зробимо свій продукт. Проаналізувавши та показавши, що обидва продукти однакові, ми зможемо зареєструвати препарат. МОЗ і Державний експертний лікувальний центр нам це підтвердили. Тобто в цьому разі нам не треба буде витрачати час на проведення клінічних досліджень.

Думаю, до кінця листопада американці клінічні дослідження закінчать. У США запроваджуються безпрецедентні пільги, знімаються різні бар’єри та адміністративні перешкоди, тому в них нині все відбувається дуже швидко.

Однак увесь цей час ми теж не сиділи, склавши руки. У нас є звичайний імуноглобулін — препарат «Біовен». 7 травня ми отримали дозвіл МОЗ і розпочали його клінічні дослідження в лікуванні хворих на ковід у важкій формі. Взяли групу з 60 осіб. 30 із них отримували лікування, передбачене інструкцією ВООЗ і затверджене протоколом Міністерства охорони здоров’я. А 30 чоловік до всього цього отримували ще й наш імуноглобулін «Біовен». Дослідження вже закінчене. Ми не набираємо нових пацієнтів. Чекаємо, поки пацієнти з обох наших груп одужають остаточно.

Проте попередні результати вже є. У групі з імуноглобуліном лихоманка проходила на два дні швидше, і з лікарні їх виписували на 7–10 днів раніше, ніж пацієнтів з іншої групи. У групі, якій імуноглобулін не давали, — шестеро померлих. У групі з «Біовеном», на жаль, теж є летальний результат, але тільки один. Слід розуміти, що протокол дослідження передбачав роботу лише з важкими пацієнтами із супутніми захворюваннями та тими, хто потребував штучної вентиляції легенів (ШВЛ). Тому в групі без імуноглобуліну смертність досить висока.

Біофарма
Біофарма

Щойно наше дослідження закінчиться й можна буде говорити про його результати, ми опублікуємо дані на сайтах ВООЗ і американського Clinical Trials, а також надамо їх Альянсу.

— На базі яких лікарень ви проводили це дослідження і як відбирали пацієнтів?

— У нас було дев’ять клінічних баз: міські лікарні №17 і №4 міста Києва, 3-тя інфекційна лікарня Білої Церкви, інфекційні лікарні Одеси, Львова, Тернополя, Вінниці, Луцька, Івано-Франківська.

Вибірка пацієнтів — випадкова. Вони дізнавалися про дослідження, давали згоду брати в них участь. Але хто до якої групи потрапить, ні вони, ні ми не знали. Це визначалося випадковим чином. Поки в кожній групі було по десять осіб, усе відбувалося швидко. Але коли в групі без імуноглобуліну людей стало вмирати більше, пішли розмови, і родичі самі почали купувати в аптеці імуноглобулін і просити його перелити пацієнту. Це сповільнило дослідження.

Статисти, фармокінетики та фармодинаміки ще обчислюватимуть показники, але вже зараз очевидно, що навіть застосування стандартного імуноглобуліну без специфічних до ковід антитіл збільшує шанси на одужання в рази, а звільнення стаціонару відбувається швидше. Тобто це може допомогти вже зараз. Препарат «Біовен» готовий, а в день у нас уже стають хворими на ковід понад три тисячі осіб. Скоро ми дійдемо до п’яти тисяч, і наша система охорони здоров’я переживатиме труднощі. Адже питання навіть не в апаратах ШВЛ, а в людях, які з ними працюють.

З апаратами ШВЛ має працювати кваліфікований анестезіолог. У нашій системі — окремі бокси, у яких перебувають інфекційні хворі. Заступивши на зміну, один анестезіолог навряд чи зможе обслужити більш як чотири-п’ять машин. Просто фізично не встигне. Адже, заходячи та виходячи з кожного боксу, потрібно перевдягатися.

Якби це був великий зал, як ми бачили в Італії, Америці, тоді можливо обслужити й 20 апаратів ШВЛ. Поки що в нас не було серйозної кількості смертей…

— Буде?

— Думаю, що, на жаль, буде. Наша система охорони здоров’я зараз підготовлена краще. Розроблені певні протоколи лікування, немає глобальної паніки. У медперсоналу вже є досвід і розуміння. Але питання в тому, як працюватимуть та як будуть мотивовані фахівці в цих боксах.

На початку пандемії «Біофарма» виділила на боротьбу з ковід 12 мільйонів гривень. На сім мільйонів гривень ми закупили лабораторний комплекс для тестування в центральну лабораторію Центру громадського здоров’я. На п’ять мільйонів гривень — обладнання в нашу білоцерківську інфекційну лікарню. З головним лікарем я перебуваю в постійному контакті й попросив, щоб він одразу повідомив, щойно побачить проблему з анестезіологами. Ми будемо знаходити фахівців і самі платити їм зарплату плюс до того, що платить держава, щоб вони продовжували виконувати свою роботу.

Сподіваюся, МОЗ розробляє плани та методики щодо залучення лікарів, які вийшли на пенсію; студентів-медиків, які хочуть пов’язати своє життя з цією професією; замислюється про призов військових лікарів. На першому місці — люди. І вони мають бути підготовленими та навченими. Тоді, думаю, ми зможемо гідно пройти цей період.

Що ж до імуноглобуліну, то ще раз: він показує гарні результати. І якщо буде прописаний у протоколі, це стане серйозною підмогою.

Ну, і ми чекаємо клінічних випробувань гіперімунного імуноглобуліну, тобто на основі плазми вже перехворілих людей. Очікування у світі великі. Тому що навіть переливання плазми від людини до людини показує дуже хороші результати.

— Які недоліки такого переливання?

— У плазмі двох перехворілих людей може бути різна кількість антитіл: в одного — багато, в іншого — мало. Роблячи завантаження двох тисяч літрів плазми для виробництва препарату, я можу гарантувати однакову кількість титрів антитіл у кожному флаконі. Для їхнього підрахунку є методика. При переливанні просто плазми такої методики немає. Це — по-перше.

По-друге, переливати плазму можна, якщо вона пройшла карантин у шість місяців. У нас цього часу немає. А у виробництві можна застосовувати плазму після двомісячного карантину. В американців зараз узагалі 30 днів, для переробки — два місяці, як у нас.

— Які ризики несе в собі скорочення цих термінів? Не даремно ж протокол передбачає пів року. Скорочення терміну до 30 днів очевидно означає, що плазма не пройде перевірки на якісь захворювання? На які?

— Плазма перевіряється на чотири основні інфекції: ВІЛ, гепатити С и В, сифіліс. Чому за законом карантин шість місяців? Тому що жодна з комунальних станцій в Україні, крім Запорізької, не робить ПЛР узагалі. Тільки ІФА й імунохемілюмінесцентний (ІХЛА). Деякі — на відкритих системах, на яких у світі вже ніхто не працює. Відкрита система — це як лакмусовий папірець: сунули в луг — фіолетовий.

Закрита система — це робот. На наших станціях ми перевіряємо плазму на закритих системах двома методами — ІХЛА й ПЛР. І потім їх порівнюємо. Працюємо тільки з кадровими донорами, що виключає наявність основних інфекцій.

— Як оплачуються кадрові донори?

— За донацію 800 мілілітрів плазми ми платимо близько 350 гривень. За ковідну — 1000 гривень. Це не комерційний проєкт. Усі розуміють важливість процесу, й ми робимо свій внесок.

— Проте в перспективі ви на цьому заробите. Якщо це не піде в нахльост із вакцинацією.

— Необхідності заробляти на цьому в нас немає. Сьогодні у світі й так дефіцит імуноглобуліну. Якщо ще й ковід потягне його на себе, то іншим пацієнтам із важчими формами перебігу хвороби імуноглобуліну не вистачатиме. Тому, дай Боже, щоб вакцина з’явилася. Хоча не думаю, що це станеться швидко.

Вакцина — це фактично ослаблений антиген. Імуноглобулін — антитіло. Дві різні речі.

Завдання — знайти рішення. Світ і країна не можуть зупинитися та не жити. Особисто я не можу сидіти вдома. На певному етапі всі ми розуміємо, що життя небезкінечне. І я не готовий гаяти час, сидячи на карантині, — не зустрічатися з друзями, не відвідувати улюблених ресторанів, не літати світом. Тому зараз, напевно, ніхто з нас не думає про заробіток. Головне питання — зібрати плазму.

— Що сталося з пацієнтом із групи з імуноглобуліном, який помер?

— Перш ніж заразитися ковід, він пролежав із переломом ноги два з половиною місяці. І помер навіть не від ускладнень ковіду, не від пневмонії, а від тромбозу.

— Але тромбоз — теж один із наслідків ковіду. Ви виявили якусь побічку?

— Я не можу зараз говорити про кожен конкретний випадок. Усе це буде описано в документі. Пацієнти були різні — із цукровим діабетом, і ВІЛ-інфіковані, і після онкозахворювань. Були й молоді люди. Але переважно від 67 до 82 років в обох групах.

Ми віримо у продукт. І медична спільнота — теж.

— Чи може людина, котра перехворіла на ковід, самостійно здати плазму, і куди їй слід звертатися?

— Може. На нашому сайті та сторінці у Фейсбук є телефон гарячої лінії, де всіх охочих проконсультують. Звернутися можна в наші плазмоцентри в Сумах, Харкові, Дніпрі, Черкасах, Києві, Шостці та Конотопі. Крім того, ми запустили низку партнерських проєктів із комунальними станціями — в Житомирі, Ужгороді, Хмельницькому та Вінниці. Тут нам знадобиться допомога держави.

Ми пропонуємо Мінздоров’я протестувати мільйон людей. Для цього державі треба закупити тест-системи. У компанії Roshe за них попросять приблизно 50–55 мільйонів гривень. Своєю чергою, «Біофарма» готова провести тестування у своїх плазмоцентрах, на своєму обладнанні й зі своїм персоналом.

— І що, держава дає гроші на тест-системи?

— Ні. Тому 32 тисячі осіб ми вже протестували самі. Тестів закупили на 100 тисяч людей. І за збір плазми зараз платимо свої гроші. Проєкт із клінічними дослідженнями вже обійшовся нам приблизно у 10 мільйонів гривень. Ще витратимо, напевно, стільки ж.

Проте для масовості це має робити держава. Вона може сама зібрати плазму і бути її власником. А нам віддати на переробку, щоб ми повернули препарат. Це перший момент.

Другий: якщо ми будемо збирати плазму в Сумах, Черкасах і Дніпрі, де перехворіли 0,6–0,7% популяції, то нічого не зберемо.

— Тобто тестувати вам треба на Західній Україні і в Києві?

— Точно. По Ужгороду й Вінниці — перехворіло 7–9%. Але на Західній Україні в нас немає своєї інфраструктури із забору плазми. Тому треба, щоб туди заходила держава.

За підрахунками фахівців «Біофарми», щоб виготовити вдосталь препарату і забезпечити потреби тяжкохворих, які в нас будуть, згідно з прогнозом, Україні треба зібрати 50 тисяч літрів реконвалесцентної плазми тих, хто перехворів на ковід.

— У який прогноз ви вірите?

— Ми виходимо з того, що з початком сезону захворювань (кінець жовтня — листопад) можемо дійти до 10 тисяч нових хворих на добу. І це буде ще один виклик. Бо кожен хворий зразу піде здавати тест.

— Чи готова держава зробити ці дві речі: закупити мільйон тест-систем і забезпечити тестування в Західній Україні?

— Ми тісно працюємо з Мінздоров’я — міністром та головним санітарним лікарем. Нашу ідеологію доносимо їм. Вони чують і розуміють методологію процесу. Але, мабуть, для прийняття таких рішень є адміністративні бар’єри.

— А хто повинен платити донорам: держава чи «Біофарма»?

— Ми готові частково платити. Залежить від моделі. Якщо платить держава, ми готові переробляти для неї плазму, фактично, за собівартістю. Щонайменше, наступні п’ять років вивозити цей продукт зі своєї країни не дозволять ніде у світі.

— Тобто на експорт ви не розраховуєте?

— Ні. Це буде заборонено. Насамперед нас цікавить наша країна.

— Скільки коштуватиме такий препарат?

— Складно сказати, скільки нам коштуватиме плазма. Флакон «Біовену» коштує 7 тисяч гривень. Для лікування однієї людини в тяжкому стані знадобляться два-три флакони, тобто 14–21 тисяча гривень.

препарат Біовен
препарат Біовен

— Для забору плазми вам потрібна «червона зона». Але там діють обмеження, у тому числі на громадський транспорт. Донорам буде важко добиратися до центрів. Як ви плануєте це вирішувати?

— Дуже просто. Ми оплачували донорам таксі. Всі ці питання можна вирішити, якщо, грубо кажучи, держава відкриє свою інфраструктуру й допоможе нам конвертувати цих людей у донорів. Для цього в неї є всі ресурси — губернатор, начальник облздоров’я, медична система.

— Донорів перевіряють до забору плазми?

— Спочатку треба перевірити, чи є в них антитіла. Якщо є, ми зразу посилаємо людину на аналізи ІФА, ІХЛА й ПЛР, які порівнюються між собою на наявність інших вірусних інфекцій. Якщо інфекцій немає, ми беремо плазму й відправляємо її на карантин на два місяці. Через два місяці ще раз запрошуємо людину, щоб знову взяти аналізи ІФА, ІХЛА й ПЛР.

— Навіщо?

— Якщо, припустімо, людина прийшла здавати плазму в перший день зараження на ВІЛ у «серологічному вікні», то через два місяці ми це побачимо. У кадрових донорів таких ризиків немає.

— За чий рахунок проводиться перевірка?

— За рахунок «Біофарми».

За даними PPT, з 1991 року після переробки плазми крові в препарат жодного випадку передачі вірусу не зафіксовано. Процес це виключає. Таких заводів, як наш, у світі лише 42.

— Які очікування від ефективності гіперімунного імуноглобуліну на плазмі тих, хто перехворів на ковід?

— Вона буде в рази вища за ефективність звичайного імуноглобуліну. Зараз важко сказати, у скільки саме, адже препарат поки що не застосовували. Перші у світі дослідження розпочинає альянс. Крім того, такі дослідження нині починає корпорація Grifols спільно з медико-біологічним агентством США, а також Kedrion з ізраїльським інститутом. Ці корпорації не ввійшли до альянсу і йдуть за своєю програмою. Але, думаю, результат альянсу ми матимемо вже через два-три місяці.

— Скільки часу мине до моменту, коли ви будете готові поставити свій підпис на документі про те, що препарат «Біофарми» на основі плазми тих, хто перехворів на ковід, готовий?

— Думаю, ще два місяці. Але підпис на документі про застосування будь-якого класичного імуноглобуліну я готовий поставити вже зараз. Він знизить смертність, щонайменше, вчетверо і буде в рази ефективніший за інші препарати.

— Імуноглобулін, взагалі, в дефіциті?

— У нашій країні — ні. У світі з 2021 року дефіцит препарату плазми крові буде глобальним. Це пов’язано з тим, що в усіх країнах був локдаун, і доїхати до станцій переливання крові донорам було непросто. З березня по червень плазми у світі зібрано на 30% менше. Якщо планета збирала 50 мільйонів літрів, і ця цифра щороку збільшувалася на 10%, то нинішнього року, за прогнозами PPT, падіння становитиме 20%. І це при тому що раніше плазма використовувалася тільки в ургентних випадках, а не для лікування ковід. Це призведе до глобального дефіциту препаратів плазми крові, який серйозно відчуватиметься вже 2021 року.

— Чому в Україні немає дефіциту?

— Тому що «Біофарма» сьогодні закриває 100% потреби. Продукцію, яка не була в дефіциті, ми експортували.

— Ціна «Біовену» досить висока для середньостатистичного українця. Навіть з урахуванням того, що його застосування показане для тяжких випадків. Напевно, має бути якась державна програма?

— Щойно ми покажемо ефективність препаратів, така програма має з’явитися.

— А чому б не подумати про це заздалегідь?

— Вони готуються, рахують. Не знаю, як на рівні уряду, але на рівні Мінздоров’я в нас є повне розуміння та підтримка. Ми показуємо залишки — напівпродуктів, плазми на складі, імуноглобуліну. Мабуть, тому вони спокійні.

— А скільки у вас є готового продукту зараз?

— 25 тисяч доз імуноглобуліну готові для України на завтра. Цього вистачить на вісім тисяч людей.

— Якщо доза «Біовену» коштує 7 тисяч гривень, то скільки коштуватиме доза препарату на основі реконвалесцентної плазми?

— 8 тисяч гривень. Але доз знадобиться менше — одна-дві.

— Препарат самодостатній? Чи його треба застосовувати в комплексі з препаратами з протоколу лікування ковід? Дехто каже, що це — допоміжний засіб.

— Безумовно. Клінічних досліджень не було, продукт не зареєстрований і не може бути основним. Коли після клінічних досліджень його включать до протоколу, тоді стане основним. Але якщо людина «дійде» до ШВЛ, то ми не можемо точно знати, що ще вона отримає дорогою.

— Скільки часу знадобиться, аби препарат включили до протоколу?

— Я сподіваюся, що звичайний імуноглобулін включать до протоколу лікування ковід уже в жовтні.

— Які все-таки можуть бути ризики й побічки?

— У таких продуктах побічного ефекту, практично, немає. Але потрібно дуже уважно стежити за дозою та швидкістю введення, щоб уникнути тромбозу.

— Тобто ризик тромбозу від ковід накладається на ризик тромбозу від препарату?

— Не так лінійно. Ризик тромбозу є при застосуванні всіх інфузійних препаратів.

Лікарі про це знають. Але таке трапляється дуже рідко.

— Відомо, що FDA дозволив використання плазми тих, хто одужав, для надання екстреної допомоги хворим із ковід. В український протокол це включено? Якщо ні, то коли це планують зробити?

— Не включено. Мені важко коментувати, чи пропонує хтось включити і які інститути над цим працюють. Такі пропозиції мають робити клінічні експерти.

Про мінуси плазми я розповів. По-перше, немає гарантії, що в ній буде однакова кількість титрів антитіл. По-друге, немає гарантії її безпеки. Крім того, якщо препарату ми вливаємо три флакони по 100 мілілітрів (і прибираємо звідти все зайве, чистимо), то стосовно плазми FDA говорить про чотири літри. І тут актуальне питання побічних ефектів. Коли людині вливається білкова частина в такій кількості, то невідомо, як її організм реагуватиме на всі домішки, які там є.

— Скільки порцій препарату вдасться виготовити з трьохсот літрів уже зібраної вами плазми?

— Лише 50 порцій. Для лікування однієї людини з тяжкою формою ковід, грубо кажучи, потрібні п’ять донорів.

— Чого ви чекаєте від нового закону про донорство крові?

— Ми брали участь у його розробці. Буде нормальний європейський закон. Основні тези залишаться. Заборона на експорт плазми з України. Збирати її зможуть приватні компанії. І безкоштовне донорство для донорів крові. Це вимога ЄС.

— Хто ж піде безкоштовно здавати кров, якщо за плазму дають гроші?

— Як практики ми були проти. Наприклад, у США всі типи донацій платні. Так само, як і в чотирьох країнах, у яких немає дефіциту донорів, — у Німеччині, Австрії, Угорщині та Чехії. В усіх інших країнах — безкоштовно, але в них — дефіцит препаратів із плазми крові людини, який покривають США.

— На базі чого були відкриті ваші центри? Ви щось інвестували?

— Сумський плазмоцентр ми викупили 2010 року в трудового колективу. Черкаський узяли в оренду. Там державно-приватне партнерство з Черкаською ОДА. А в Харкові, Дніпрі та Києві в нас просто комерційні приміщення, які ми взяли в оренду й побудували плазмоцентри.

Звісно, ми інвестували. Щоб побудувати такий плазмоцентр, потрібно до 2,7 мільйона доларів, залежно від оснащення лабораторії. Наші плазмоцентри — останнє слово техніки.

— Але в Житомирі у вас не вийшло?

— Так. Нас туди запросили, проте місцеві активісти влаштували протест. Ми пояснювали, що державні центри крові — це відсталі підприємства і за матеріально-технічною базою, й ідеологічно. На функціонування цієї ледь живої системи, від якої більше шкоди, Україна виділяє 1,5 мільярда гривень щорічно. Наприклад, у Дніпрі на комунальній станції працюють до 600 осіб. А в мене в Сумах — 100. При цьому ми заготовляємо 50 тисяч літрів, а в Дніпрі — шість тисяч літрів.

Так, у Житомирі не вийшло. Зараз вони повертаються до цього питання. Заступник губернатора Житомирської області став губернатором Черкаської області й побачив там побудоване нами.

Щоб закрити потребу в компонентах крові, Україні потрібно ще десять таких центрів. І за наступних п’ять років ми їх побудуємо.

— «Біофарма» — монополіст. У вас, взагалі, є конкуренти?

— Ні. В жодній країні світу конкурентів у таких компаній немає. Наприклад, LFB — державна компанія. Тільки вона може брати плазму у французів.

А ось італійська Kedrion — приватна. Нею вже в другому поколінні володіє родина Маркуччі. Червоний Хрест Італії збирає для них плазму і платить їм за переробку з маржею. Вироблений продукт Kedrion передає державі, забезпечуючи потреби країни.

Іспанська Grifols — теж приватна компанія. На 51% — сімейна вже в третьому поколінні. 49% розміщено на Нью-Йоркській фондовій біржі.

З іншими матеріалами Алли Котляр ви можете ознайомитися за посиланням

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК