Право на імунітет

Україна готується до початку кампанії з вакцинації від коронавірусу. Тим часом інформаційний простір захлинається від різноманітних думок щодо вакцинації та подекуди панічних настроїв, у тому числі щодо чипів у вакцинах і примусових щеплень.

Варто згадати лише хвилю суспільного занепокоєння, яку спричинив законопроєкт «Про систему громадського здоров’я» в частині положень щодо вакцинації. На моїй пам’яті це мало не перший законопроєкт, який завзято обговорювали навіть у чатах житлових комплексів і батьківських групах у школах.

Поглянемо на питання з юридичного погляду.

Право відмовитися від вакцинації

У статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (закон про захист) закріплено принцип згоди на вакцинацію. Дорослим профілактичні щеплення проводяться за їхньою згодою після надання об’єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них і можливі поствакцинальні ускладнення. Для вакцинації дітей необхідна згода батьків або інших законних представників.

Якщо людина відмовляється від обов’язкового профілактичного щеплення, лікар має право взяти у неї відповідне письмове підтвердження. У разі відмови надати таке підтвердження лікар може засвідчити його самостійно у присутності свідків.

depositphotos/ iakovenko123

Це співвідноситься і з більш загальними принципами законодавства, за якими надання медичної допомоги відбувається за згодою, а дієздатна особа може відмовитися від лікування.

Тобто законодавство гарантує право відмовитися навіть від обов’язкових профілактичних щеплень. Про примусову вакцинацію не йдеться, у тому числі в контексті коронавірусу.

Наслідки відмови від вакцинації

Щодо наслідків відмови від вакцинації необхідно розрізняти, є вакцинація обов’язковою чи ні. Основами законодавства України про охорону здоров’я встановлено, що громадяни України зобов’язані робити щеплення у передбачених законодавством випадках. Обов’язкова вакцинація на те і обов’язкова, що відмова від неї може спричиняти певні обмеження.

В Україні існує календар профілактичних щеплень, який визначає обов’язкові види вакцинації. При цьому законом передбачено, що дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється.

Наслідки потенційно можуть бути і для дорослих. Зокрема, працівники окремих професій, діяльність яких може призвести до зараження або поширення інфекційних хвороб (за визначеним переліком), можуть підлягати обов’язковим профілактичним щепленням. У разі необґрунтованої відмови від щеплення їх можуть відсторонити від певних робіт за поданням санітарних органів.

Хочу звернути увагу, що наведені вище норми законодавства не є новими і діють уже багато років. Через суспільний тиск із законопроєкту «Про систему громадського здоров’я» було видалено положення про вакцинацію, хоча у багатьох аспектах вони повторювали вже діючі норми, описані вище.

Добровільність вакцинації від коронавірусу

Важливо розуміти, що описані вище потенційні правові наслідки відмови від вакцинації стосуються обов’язкових щеплень. Водночас відповідно до затвердженої МОЗ Дорожньої карти з впровадження вакцини від COVID-19 і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021–2022 роках вакцинація від коронавірусної хвороби в нашій країні буде добровільною для всіх груп населення і професій. За такого підходу відмова від щеплення від коронавірусу не має створювати негативних наслідків за законом.

При цьому не виключено, що в подальшому підхід може змінитися. Так, нещодавно було оприлюднено заяву президента України про те, що уряд повинен підготувати список професій, вакцинація від COVID-19 для яких буде обов’язковою (окрім як за наявності медичних протипоказань). До нього можуть включити працівників закладів освіти і лікарень. Якщо такий захід буде впроваджено, то це не має позбавити права відмовитися від вакцинації. Але потенційно для таких працівників відмова може впливати на допуск до роботи.

Що далі?

Зважаючи на триваючу у світі пандемію, відмова від вакцинації, як і просто відсутність доступу до вакцини можуть мати й інші практичні наслідки.

Вакцинація може стати квитком до відновлення подорожей, роботи бізнесу. Та для цього знадобиться її доказ. Ті, хто бував в Африці, мабуть, пам’ятають жовту книжечку, яка підтверджує щеплення від жовтої лихоманки. Без такої книжечки в’їхати до деяких африканських країн просто неможливо.

pixabay/viarami

Консенсусу щодо подібних сертифікатів для щеплень від коронавірусу у світі наразі немає. Виникає надто багато питань стосовно ефективності вакцин від різних штамів вірусу, безпеки персональних даних і можливої дискримінації тих, хто не має доступу до вакцини, не бажає вакцинуватися або не може з медичних міркувань.

Тим не менш, незважаючи на дискусії та побоювання, світ активно рухається у цьому напрямі. Нещодавно Ізраїль і Греція оголосили про угоду, яка дозволятиме їхнім громадянам із сертифікатами про вакцинацію подорожувати між країнами без обмежень. Естонія та ВООЗ співпрацюють для розробки цифрового міжнародного сертифіката, який підтверджує щеплення. Над подібними розробками також працюють інші країни, приватні компанії та неурядові організації.

Тож цілком імовірно, що, незалежно від нашого особистого ставлення до вакцинації та доступу до неї в Україні, ми можемо скоро опинитися у світі, де всі люди рівні, але вакциновані — трохи рівніші за інших.

Більше статей Вікторії Подворчанської читайте за посиланням.