Постріл у надію

З приводу статті «Донбаський експеримент: божевільні серед нас»

Не розумію, як таке могли опублікувати в інтелігентному й розумному «Дзеркалі тижня». Для подібних замовлень існують інші газети, їх багато...

Дискусія з автором цієї статті неможлива. Спекуляція на страху завжди огидна. Але — як переконати журналіста, який стріляє по живій мішені, що це нелюдяно? Постріл пролунав, мільйони українців без будь-яких на те підстав названо загрозою для оточення, соціально небезпечними.

Автор статті вистрілив у надію. Її ім’я — європейські цінності. Українська психіатрія болісно позбувається тісного тоталітарного одягу, опановує таку важку для нас мову цивілізації, а тут — удар нижче пояса. І мене процитував молодий журналіст, розірвавши мій короткий текст, хвацько вставив його у власну конструкцію як аргумент підтвердження... Огидне відчуття несподіваної зради.