ПО ТОЙ БІК ЛІКАРНЯНОЇ КАСИ

Майже день у день у досить віддалених містах країни — Чернівцях та Житомирі — відбулися події, теж, на перший погляд, далекі одна від одної. Чернівецька обласна прокуратура звинуватила у хабарництві головного лікаря місцевої психіатричної лікарні і, одягнувши йому наручники прямо в робочому кабінеті, запроторила в слідчий ізолятор. Тим часом не так давно призначений черговий міністр охорони здоров’я (сьомий за десятиліття державності) знайомився з досвідом роботи лікарняної каси Житомирщини, схвально відгукуючись про це нововведення, мовляв, такі каси слід запроваджувати терміново в усіх областях, оскільки вони є прогресивним кроком на шляху реформування галузі (довгим і багатостраждальним видався цей шлях!) і дозволять швидко й ефективно розв’язати її болючі проблеми, зокрема забезпечення лікувальних закладів медикаментами.

Саме про катастрофічну нестачу ліків і неможливість виконувати при жалюгідному бюджетному фінансуванні галузі конституційну вимогу щодо надання пацієнтам безоплатної медичної допомоги голосно і відверто говорив опальний нині чернівецький головний лікар, тоді як решта його колег боягузливо мовчали, а дехто навіть влаштовував показові аутодафе журналістам, які виносили на загал кричущі недоліки в роботі їхніх лікувальних установ (що виникають, між іншим, якраз через недофінансування медицини). Арештований керівник не приховував, що корпуси та інженерно-комунікаційні мережі лікарні — ровесниці століття, а пацієнти й медперсонал перебувають за межею бідності. Лікувати і годувати хворих, а серед них переважно знедолені та нещасні люди, практично неможливо на одну-дві гривні в день, що виділяються з бюджету. Тепер про все це він зможе розповідати сусідам по камері довгі десять років, які світять за хабарництво. Хоча хабарі сьогодні (і це загальновідомо) беруть у медицині всі, але «сідають» за них найбалакучіші.

Головний же лікар Житомирського діагностичного центру Валентин Парій пішов іншим шляхом, намагаючись уладнати цивілізованими методами взаємини в системі охорони здоров’я, — став одним з ініціаторів, а перегодом і очолив благодійну організацію «Лікарняна каса Житомирської області», покликану реалізовувати й захищати законні права та інтереси її членів.

— А інтереси тут у всіх одні: отримати в разі потреби адекватну і якісну медичну допомогу, — розповідає Валентин Дмитрович. — Однак коли від загального валового національного продукту на охорону здоров’я у нашій країні виділяється всього 2,6 відсотка, розраховувати на це безглуздо. Зауважте, Всесвітня організація охорони здоров’я визнала: коли цей відсоток не дотягує до 6, крах галузі неминучий, що, за великим рахунком, і маємо. Але проблема не тільки в кількості грошей, а й у їх розумному використанні, чого також у нашій медицині, на жаль, не спостерігається.

Коли хтось із членів житомирської лікарняної каси (а вона, до речі, діє на всій території області, а не в якійсь окремо взятій лікарні, як це широко практикують нині прихильники псевдострахування) потрапляє в лікувальний заклад, для його керівництва це водночас і велика радість, і великий клопіт. Радість, бо можна, щиро дивлячись пацієнтові в очі, сказати: ми вас лікуємо як того вимагає Конституція, — безоплатно, вам не треба сушити голову, де взяти гроші на ліки, діагностику тощо — усе за рахунок каси. А клопіт, бо та ж таки лікарняна каса в особі лікарів-експертів, ревізійної комісії прискіпливо контролює весь процес лікування. І якщо у ньому є помилки — приміром, ліки призначалися неправильно і взагалі лікували не зовсім те, що треба (а таких випадків сьогодні безліч, просто вони вдало приховуються), — лікувальна установа мусить компенсувати касі усі витрати.

— Ретроспективний аналіз діагнозів та схем лікування, який ми проводимо щомісяця, виявляє, хоч як боляче про це говорити, досить високий рівень браку в роботі лікарів і досить низький рівень їхніх знань із фармакології, зокрема щодо нових, надзвичайно дієвих препаратів, — каже виконавчий директор «Лікарняної каси Житомирської області» Володимир Мишківський. — Прикре явище поліпрагмазії, коли хворому призначають купу усіляких, не завжди потрібних і малоефективних медикаментів, на жаль, як з’ясувалося під час наших перевірок, дуже поширене.

По суті, лікарі-експерти каси виконують функції клінічних фармакологів, посади яких досі не визначені у штатних розписах лікувальних установ, але вкрай необхідні. І, щоб не було суб’єктивізму у вирішенні суперечливих питань щодо призначення ліків, коли лікар і експерт до хрипоти доводять одне одному свою правоту, в Житомирі розробили і видали окремою брошурою «Лікарський формуляр» — офіційний документ, який визначає найбільш доцільні, ефективні і, що також важливо, недорогі препарати з урахуванням структури патологій у лікувально-профілактичних закладах. Документ, який уже давно мав би існувати на загальнодержавному рівні і через відсутність якого, окрім усього, махровим цвітом розпустився в нашій медицині протекціонізм практичних лікарів на користь меркантильних інтересів конкретної аптеки чи фармацевтичної фірми з цілковитим ігноруванням при тому інтересів хворого.