НОВИНИ МЕДИЦІНИ

Ліки від смерті?

До аптек Франції надійшли в продаж ліки, що, як говорить реклама, можуть перевернути уявлення людей про життя і смерть.

У них немає назви, відомий лише гормон, що міститься в цьому медикаменті — дегідроепіандростерон (скорочено — DHEA). Це андроген, який виробляють надниркові залози. Французький біолог Етьєн-Еміль Больє відкрив його сорок років тому, а вивчивши, дійшов висновку, що ця складна речовина є справжнім еліксиром життя. Вона починає вироблятися в нашому організмі приблизно у вісім років, досягає свого піка в двадцять п’ять, потім її вміст починає поступово зменшуватися. Саме DHEA, вважає Больє, відповідає за стан усіх систем організму, лібідо і навіть рівень смертності.

Люди похилого віку, що відчули на собі дію препарату, захлинаються від захоплення — у них розгладилася шкіра, перестали боліти кістки, наливаються колись в’ялі м’язи, повертається юний інтерес до сексу. Коротше кажучи, вони починають бурхливо молодіти. Та поки що препарат продається лише за рецептами лікаря, а бажаючі випробувати його повинні спочатку зробити досить складний аналіз на гормональний баланс організму, і лише у разі, якщо диво-гормону не вистачає, одержують жаданий рецепт.

Але у всякій діжці меду є ложка дьогтю. По-перше, у препарату є істотне протипоказання — якщо в пацієнта був рак або хтось із родичів схильний до цієї хвороби, його приймати не рекомендується. По-друге, остаточно ще не з’ясовані всі механізми, що індукують процес статевого дозрівання. Можливо, є ціла програма, закладена в центральній нервовій системі, в якій задіяний цілий комплекс різноманітних гормонів і гормоноподібних препаратів. Втручання в ці тонкі процеси небайдуже для організму в цілому, а наслідки, у тому числі віддалені, можуть бути негативними.

Загалом не випадково багато нових ліків і методів лікування з’являються у Франції — законодавство цієї країни надзвичайно ліберальне щодо медицини, особливо експериментальної. В інших же розвинених країнах продаж препарату, що навіть не має промислової технології виготовлення (DHEA надходить до аптеки у вигляді порошку, а таблетки формують на місці), навряд чи було б можливим.

Трошки вагітним бути все ж таки можна

Фахівці королівського університету в Кінгстоні (Канада) виявили гормональні зміни в організмі чоловіків, які нещодавно стали батьками.

Вчені регулярно брали на аналіз слину кількох десятків чоловіків — батьків немовлят до трьох місяців і представників контрольної групи, які ще не пізнали щастя батьківства. У крові молодих татусів знайшли набагато менше чоловічого гормону тестостерону і стресового гормону кортизону, ніж у бездітних чоловіків. При цьому в новоспечених батьків збільшився рівень жіночого гормону естрадіолу, що бере участь у формуванні материнської поведінки.

У чому причина таких гормональних зсувів, поки невідомо. Є версія, що, допомагаючи доглядати за немовлятами, молоді татусі починають мимоволі наслідувати свою дружину і самі певною мірою стають матерями. Але в який спосіб турбота про дитину може так потужно «перекроювати» всю біохімію чоловічого організму, незрозуміло.

Забобон
на фундаменті генетики

Чимало жалісливих сюжетів в індійських фільмах присвячені проблемі кастового поділу в Індії. Від того, ким ти народився — браміном з вищої касти або недоторканним з нижчої, багато в чому залежить усе твоє подальше життя, від кар’єри до шлюбу. Навіть якщо в тебе мудра голова, але ти недоторканний, за тебе не віддадуть заміж дівчину-брамінку.

Вчені зацікавилися, а чи є якісь реальні підстави в цього давнього забобону? Вивчивши послідовність геному понад тисячі індійців, фахівці з’ясували, що це справді так. Вищі касти — браміни і кшатрії — генетично дуже близькі європейцям, а от нижчі явно тяжіють до жителів Південної Азії.

Більш того, генетики виявили відмінність у «чистоті» крові між чоловіками і жінками вищих каст. Виявилося, що в Y-хромосомі брамінів і кшатрієв, яка успадковується лише чоловіками, більше характерних для європейців генетичних послідовностей, ніж у відповідних «жіночих» ділянках ДНК високопоставлених індіанок. Тобто чоловіки-браміни є більше європейцями, ніж жінки-брамінки. Це значить, що протягом останніх десятьох тисяч років чоловіки-європейці дуже часто одружувалися з представницями вищих індійських каст. А от білі жінки виходили заміж за індійців незрівнянно рідше.