НОВИНИ МЕДИЦИНИ

В епоху тріумфальної ходи розшифрованого геному людини (правда, поки що на 97%) комп’ютерами генетиків усіх країн вельми спокусливо зробити відповідальними за розвиток онкозахворювань саме механізми спадковості. Насамперед тому, що з’являється небезпечна ілюзія легкості розв’язання проблеми профілактики раку з допомогою методів генної інженерії. Проте скрупульозне та широкомасштабне дослідження, проведене під керівництвом Поля Ліхтенштейна в Каролінському інституті Стокгольма, не залишає сумнівів у тому, що вирішальну роль у розвитку онкозахворювань відіграють саме чинники навколишнього середовища, а не спадковість. Результати багаторічних спостережень за станом здоров’я 89 576 пар близнюків неспростовно свідчать, що саме хімічне забруднення навколишнього середовища і «нездоровий» спосіб життя виявляються в даному випадку ключовими факторами розвитку злоякісних новоутворень.

Про те, що навколишнє середовище і стиль життя значною мірою впливають на розвиток онкопатології, тривають розмови вже декілька десятиліть. Донедавна найбільш переконливі докази отримано при порівнянні стану здоров’я вихідців із сільської Азії та з індустріальної Японії, котрі залишилися на батьківщині й котрі емігрували до США. У країнах континентальної Азії рак грудей і рак прямої кишки трапляються досить рідко, проте в тих азіатів, які прожили в Америці кілька років, рівень захворюваності незабаром піднімався до середньостатистичного для самих американців. І навпаки, японці, частіше від інших хворіючи на рак шлунка, акліматизувавшися в Америці, демонстрували значно меншу схильність до цього захворювання, ніж у себе на батьківщині. Проте вплив спадкових чинників і чинників навколишнього середовища оцінювався, в кращому випадку, як однаковий.

У дослідженні д-ра Ліхтенштейна брали участь як однояйцеві, так і різнояйцеві близнюки. Якщо в першій групі пари близнюків мали ідентичні набори генів, то в другій збігалася лише половина всіх генів. Розбіжності в появі однакових форм раку в однояйцевих і різнояйцевих близнюків і слугували мірилом генетичної зумовленості виникнення онкозахворювань. У середньому вплив чинників навколишнього середовища виявився вдвічі сильнішій, ніж уроджена схильність. Хоча для різних видів раку цей показник досить сильно варіював. Так, найбільш «обумовленим» виявився рак простати: частка генетичної детермінанти становила 42%. Потім іде рак прямої кишки (35 відсотків) і грудей (27%).

Зате щодо інших форм раку про поширений у сучасному середовищі фаталізм можна забути. Ще недавно вважалося незаперечним, що у разі виникнення раку в матері або в брата (сестри) уникнути аналогічного захворювання самому не вдасться. Проте дослідження д-ра Ліхтенштейна доводять, що ймовірність уникнути схожої долі сягає 90%. А в цілому частка спадкових чинників у розвитку онкопатології коливається від 20 до 40%. Дослідники не ставили перед собою мету виявити найнебезпечніші фактори навколишнього середовища. Проте д-р Ліхтенштейн переконаний, що паління, неповноцінне і незбалансоване харчування, недостатнє фізичне навантаження, а також хімічне та радіаційне забруднення максимально сприяють розвиткові ракових захворювань. Тому навіть у разі виявлення раку в найближчих родичів потрібно не занепадати духом, а вдаватися до активніших заходів для підвищення опірності свого організму. Але при цьому не забувати про регулярні та ретельні медичні обстеження.

ВАКЦИНА ПРОТИ ХВОРОБИ АЛЬЦГЕЙМЕРА

Експериментальна вакцина, яка дозволяла домогтися чудодійних результатів у відновленні враженого хворобою Альцгеймера мозку тварин, була визнана безпечною під час випробування її на людях. Хоча результати поки що попередні, проте вони дарують надію, як мінімум, 12 мільйонам людей світу, котрі страждають на це захворювання. А американські вчені прогнозують три-чотирикратне зростання кількості таких хворих у процесі старіння населення в індустріально розвинених країнах.

Проти цієї страшної хвороби, що позбавляє людей пам’яті й індивідуальності, ефективних засобів нині не існує. Окремі препарати спроможні лише трохи загальмувати розвиток хвороби. Хоча причина захворювання поки що залишається невідомою, механізми розвитку патології більш-менш зрозумілі. Мозок хворого «закупорюють» включення білка, відомого під назвою бета-амілоїд. Нова вакцина діє за аналогією до пилососа, висмоктуючи з ушкодженого мозку всі надлишки патогенної речовини. Миші, на яких цю вакцину випробували спочатку, вже постаріли на один рік, а позитивні результати її впливу так і не викликали сумнівів. Тепер таку саму вакцину ввели 24 американським пацієнтам.

Поки що ніяких небажаних ефектів не виявлено. Тому на черзі ще 80 пацієнтів, котрим також зроблять одноразовий курс вакцинації.