«Некомерційні» краплі

Аптечний бізнес — нині один із найприбутковіших. Серед підприємців стає престижним відкрити заклад, що торгував би ліками, а ще краще — цілу мережу. Однак в аптечній справі завжди співіснували нарівні дві складові: консультативно-лікувальна і власне торгова. Останнім часом цю рівновагу порушено на користь комерції. З’явилися навіть своєрідні супермаркети, в яких відвідувачі самі вибирають матеріали та ліки, виставлені на полицях. Люди поступово звикають до думки, що лікуватися можна самостійно, а більшість препаратів — є таким самим товаром, як пиво чи ковбаса, туфлі або колготки. Усе б гаразд, якби не проявлявся протилежний бік неоднозначного процесу. Багато лікарів, покладаючись на достатню кількість аптек, розучуються писати рецепти на спеціальні, найчастіше — індивідуальні ліки. Та й в аптеках відвідувачі дедалі рідше можуть зустріти спеціаліста, який, відпускаючи препарати, міг би ще й дати грамотні поради щодо їх застосування, тим більше — виготовити на місці краплі або мікстури за індивідуальними рецептами.

Темпи розвитку аптечної мережі б’ють усі рекорди. За оцінками спеціалістів, протягом останнього десятиріччя аптек на Київщині побільшало втричі. А в найбільшому місті області — Білій Церкві, за найскромнішими підрахунками, кількість зареєстрованих закладів, які торгують ліками, збільшилася більш ніж удвічі. При цьому кожна нова комерційна аптека, намагаючись отримати перевагу перед конкурентами, окрім основного закладу, має ще три-чотири, а то й більше кіосків. Але якісний бік їхньої роботи навряд чи може когось задовольнити. Якщо раніше у Білій Церкві було 18 державних аптек, і всі вони не лише торгували, а й виготовляли якісні препарати за рецептами лікарів, то тепер, коли мережа зросла, тільки чотири з них ще знаходять можливість забезпечувати вкрай невигідну в комерційному плані виробничу діяльність. У місті, попри понаднормову кількість аптек, дедалі тяжче придбати потрібні ліки, особливо з тих, які заведено виготовляти на місцях. Наприклад, хворі зіштовхнулися з проблемою відсутності препарату масового споживання — звичайних очних крапель.

Показова історія перетворення найдавнішої білоцерківської аптеки — «Олександрійська» — на рядову установу під №113. Заклад, якому близько ста років, до останнього часу працював стабільно. В аптеці — висококласні спеціалісти: провізори, фармацевти з великим досвідом. Тут у працівників, як, утім, і в інших комунальних аптеках, є трудові книжки і заробіток — не в «конверті», що трапляється у приватників. Аптека прозоро сплачує податки, здійснюючи відповідні відрахування із заробітної плати. Але робити це стає дедалі важче. Річ у тому, що раніше «Олександрійська» обслуговувала відвідувачів певної частини міста і навіть з інших мікрорайонів, а віднедавна аптечні кіоски конкурентів розмістилися поблизу самої аптеки, у радіусі 200—300 метрів, перехоплюючи покупців. У такій ситуації «Олександрійська», як і інші державні аптеки, перетворені на комунальні, втрачає роками накопичені технологічні напрацювання, кадри. Хочеться цього чи ні, доведеться уподібнюватися закладам нового покоління, в яких комерція на першому плані. Проте досить поширена ситуація, коли відвідувачі купують ліки у приватних аптеках, а по інформацію щодо користування ними звертаються до працівників комунальних закладів. Але спеціалістів, із якими можна порадитися, а тим більше — здатних на місці виготовити індивідуальні замовлення за рецептами, залишається дедалі менше.

Торговий бум, як бачимо, не привів до прогресу в аптечній системі. Радше, навпаки. Раніше більшість аптек були повноформатними закладами із пристойними, аж ніяк не тільки торговими площами. Вони мали свої лабораторії, виробничі ділянки. Спеціалісти на місці виготовляли за індивідуальними замовленнями стерильні розчини. Занепад таких фармацевтичних закладів почався з деградації підрозділів, котрі самі виготовляють ліки.

Біда не в самій торгівлі ліками, без якої, взагалі-то, не обійтися, а в тому, що аптеки, які де-юре є лікувальними установами, де-факто поставлені в такі умови, що послідовно й неухильно перетворюються на комерційні структури. А ті розвиваються за своїми законами, дедалі більше віддаляючись від потреб охорони здоров’я. Звідси прагнення розмістити «точку» у жвавому місці, перехопити покупця, позбутися заморочливих і витратних щодо приготування стерильних препаратів на місці. Підприємства нового аптечного бізнесу не освоюють нових територій, особливо у глибинці, а воліють діяти на «чужих». Звідси прояв несумлінної конкуренції, внаслідок якої комунальні аптеки змушені змінювати правила гри. І не на користь споживачів.

Ніколи раніше аптеки не розміщувалися на території області так хаотично й нерівномірно. У результаті в більшості міст і великих селищ очевидний надлишок точок, які торгують ліками. А в сільській місцевості їх дефіцит загострився до краю, оскільки й ті аптеки, що були раніше, закриваються одна по одній. За словами завідуючого Богуславською центральною районною аптекою Леоніда Уколова, комерсантів від фармації не заманиш у села. Вони воліють робити бізнес якщо не у великих містах, то, на крайній випадок, у райцентрах. Комунальні ж заклади змушені працювати у значно гірших умовах. Щоб охопити обслуговуванням весь район, центральна районна аптека змушена утримувати чотири десятки пунктів та кіосків у сільській глибинці. Більшість їх — збиткові, що створює передумови для поступового згортання системи аптечного обслуговування в селах.

Аналогічна ситуація складається і в інших районах. Завідуюча Яготинською районною аптекою Людмила Бабій пов’язує зменшення прибутків, зниження рентабельності централізованої аптечної мережі до 1,5—3% зі збільшенням кількості приватних закладів, які не обтяжені соціальними зобов’язаннями і захоплюють кращі місця для жвавої торгівлі. За її словами, податківці щороку шлють запити, цікавлячись: чому зменшується виторг, знижуються надходження до бюджету? Причину такого становища не треба довго шукати. Вона очевидна. У комунальників виторг зменшується тому, що збільшується у приватників, які своїми «точками» перекрили всі підходи до філій центральної районної аптеки, окрім тих, у комерційному сенсі — нерентабельних, що містяться у глибинці. Більшість власників приватних аптек значно менше потерпають від податкового тиску, ніж комунальники, які, латаючи пробоїни, платять за повною програмою.

Завідуюча Тетіївською районною аптекою Любов Щербатюк вважає: оскільки на цей заклад лягає основне соціальне навантаження, то й ставлення до нього має бути відповідне. Але виходить із точністю до навпаки. Закладові, в якому зібралися найкращі аптечні працівники району, перекрили доступ до центральної районної лікарні, де в них немає жодного аптечного лотка. Зате конкуренти, що вміють тільки торгувати, відкрили в ЦРЛ п’ять кіосків.

Прихід зими ще більше загострить ситуацію, вважає завідуюча Кагарлицькою центральною районною аптекою Ольга Швагер. На межі закриття — аптека в селі Мирівка. На неї не виписують санітарний паспорт, оскільки приміщення не опалюється. І така ситуація — не рідкість.

Голова створеної три роки тому обласної Асоціації фармацевтів Людмила Горюнова вважає, що біди як сільського населення, що страждає від дефіциту ліків, так і міського, яке зіштовхується з деградацією фармацевтичних закладів, мають одну причину. Полягає вона в тому, що, внаслідок невдалого реформування, аптеки дедалі більше втрачають своє призначення, перетворюючись на звичайні торгові точки, зорієнтовані на отримання прибутків. Процес виродження аптек підштовхнула постанова Кабінету міністрів України від 17.11.2004 р. під №1570 «Про затвердження правил торгівлі лікарськими засобами в аптечних закладах», відповідно до якої стало можливим скорочувати площі аптек до 50 кв. метрів. На думку Людмили Горюнової, встановлених «рамок» цілком досить, щоб знищити всі функції аптек, окрім продажу ліків. Ось і створюються заклади за запропонованим зразком. Вертикаль впливу у вигляді Головного аптечного управління та обласного об’єднання «Фармація», куди асоціація могла б подати пропозиції, ліквідовано. В надії, що ринок усе відрегулює. Але цього не стається, і не в останню чергу тому, вважає Людмила Геннадіївна, що колишні державні аптеки, перетворені на комунальні, потрапили у явно програшну ситуацію, порівняно з новоствореними структурами, одразу націленими на отримання прибутку. Від комунальних аптек вимагають соціальних підходів, у тому числі і збиткового виготовлення ліків за прийнятними цінами, тоді як комерційним підприємствам ліцензії видають чи не на першу вимогу. У результаті підприємці, котрі сповідують комерційний підхід, отримують чималі прибутки, а їхні колеги з комунальних закладів не можуть звести кінці з кінцями.

Громадська організація могла бодай частково компенсувати відсутність координації в управлінні аптечною системою. Але більшість із надісланих пропозицій у «верхах» не чують. Тим часом негаразди в аптечній сфері виявляються дедалі гостріше. На вересневій сесії Київської облради прийнято рішення про визнання роботи начальника обласного управління охорони здоров’я незадовільною, депутати рекомендували главі Київської облдержадміністрації В.Ульянченко звільнити його з посади. Така жорстка оцінка зумовлена значними прорахунками саме в організації аптечної мережі. Підготовка та розгляд питання показали, що внаслідок плутанини і безвідповідальності чиновників ліки для чорнобильців стали надходити із запізненням і в обмеженій кількості. Представники асоціації вважають, що розмова на сесії облради могла бути значно докладнішою й не обмежуватися лише проблемою чорнобильського контингенту. Збої в аптечному обслуговуванні негативно позначаються на всій медицині області, позначаються на здоров’ї людей. Деградація аптек як лікувальних установ створює загрозу всій системі охорони здоров’я, оскільки лікарням не обійтися без аптек, лікарям — без фармацевтів. А хворому — без тих і інших.