На Одеському припортовому: і діагноз, і лікування

Варто зробити в Інтернеті запит про Одеський припортовий завод, як на екрані монітора з’являється величезна кількість досить суперечливої інформації. «Одеський припортовий завод піде в приватні руки»,– повідомляє одне джерело. «Уряд не приватизуватиме Одеський припортовий», – заперечує друге. «Прийнято політичне рішення про приватизацію ОПЗ», – наполягає третє, і відразу отримує одповідь від четвертого: «Рада повторно вирішила не продавати держпакет акцій ОПЗ». «Президент ветував рішення ВР про заборону приватизації ОПЗ», – радіють одні, «ВР із третьої спроби подолала вето президента на закон про заборону приватизації ОПЗ»,– зловтішаються інші. І навіть церковнослужителі взяли участь у цьому суто мирському пінг-понзі. «Духівництво та віруючі Одеської митрополії поділяють справедливу стурбованість колективу ОПЗ та виступають проти реструктуризації держпідприємства», — звертається до президента України одеський митрополит.

Зрозуміло, що на державному підприємстві такого масштабу схрещуються інтереси багатьох вітчизняних та закордонних підприємців. І все це багатоголосся в світовій мережі лише відгомін тієї баталії, яка розгорнулася навколо Одеського припортового заводу за право мати цього промислового велетня. Боротьба йде з перемінним успіхом, про що свідчать наведені вище приклади ухвалення рішень органами державної влади. Але на те вона і влада, аби, не піддаючись тиску, діяти виважено та тверезо, уникаючи прорахунків, в результаті яких відразу можуть похитнутися долі багатьох людей, чия «провина» лише в тому, що вони працюють на ОПЗ.

Що характерно для приватизованих підприємств? У переважній більшості випадків нові власники поспішають позбавитись тих структурних підрозділів, які нічого не обіцяють у сенсі доходів, лише невтомно вимагають витрат на утримання. Передусім це соціальна сфера — будинки культури, спортзали та стадіони, дитячі садки та ясла, санаторії-профілакторії, лікувальні установи. Словом, те, чим так пишалися радянські ідеологи, доводячи перевагу соціалістичного виробництва над капіталістичним, не вдаючись, проте, в подробиці стосовно якісного рівня «безплатного та загальнодоступного».

Одеський припортовий завод свого часу став градоутворюючим підприємством для Южного — міста-супутника Одеси. Нині там працює переважна частина місцевого населення — близько 3800 чоловік. До того ж, коли для більшості громадян України отримання житла, освіти, медичне обслуговування, облаштованість побуту тощо давно перейшли в площину особистих проблем, то для своїх робітників та службовців ОПЗ як був, так і залишається гарантом стабільності, що не обмежується пристойним заробітком, до речі, найвищим у галузі.

На території «монстра» вітчизняної хімічної промисловості, екологічно вибухонебезпечного підприємства, ледь не реструктуризованого та не проданого у приватні руки, панують ідеальний порядок та чистота. Навіть старі цехи (а підприємство постійно ремонтує, реставрує й модернізує виробничі приміщення) підтримуються в зразковому стані. Власне, із цього й розпочинається екологічний захист здоров’я робітників. Чудові їдальні, побутові приміщення, душові й туалетні кімнати, сучасні виробничі засоби захисту та безпеки забезпечують умови праці на рівні європейських стандартів.

— Важливо зрозуміти, — каже заступник директора заводу Валерій Севастьянов, — що все створене тут це – не заслуга окремо керівництва підприємства, окремо начальників цехів і підрозділів, окремо робітників. Тут є єдиний колектив, спільні інтереси, спільне бачення перспектив. Цей феномен створювався роками по крихтах, і сьогодні це найцінніше надбання заводу.

Після розвалу Радянського Союзу, 1992 року Мінздоров’я України запропонував промисловим підприємствам узяти під свою опіку поліклініки, де обслуговувалися робітники. В результаті, враховуючи тодішній стан промисловості, чимало з цих лікувальних установ припинили своє існування. Створена ще 1987 року поліклініка ОПЗ не лише збереглася, а й була перетворена на сучасний лікувально-оздоровчий центр. Тепер ЛОЦ — лікувально-діагностична установа, оснащена за європейськими стандартами, де працюють медики найвищої кваліфікації. Її першочергове завдання головний лікар Олександр Кирилюк бачить у ранній діагностиці, виявленні хвороб і профілактиці профзахворювань працівників, котрі працюють на потенційно небезпечному виробництві.

Торік медики центру провели терапевтичне обстеження 1800 робітників, під час якого визначалося, хто має потребу в санаторно-курортному лікуванні, хто — у лікуванні в заводській поліклініці, кому необхідна допомога профільних міських лікувальних закладів. Дивовижно, але на хімічно небезпечному підприємстві не виявлено фахових захворювань. Це красномовне свідчення того, яку увагу керівництво підприємства приділяє створенню безпечних умов праці. Кожен співробітник заводу застрахований. Медичне страхування забезпечує компанія «Інто-сана», яка гарантує працівникам ОПЗ своєчасну та кваліфіковану медичну допомогу.

Завод уклав договори з Одеською обласною лікарнею, місцевим військовим госпіталем, онкологічним диспансером, де робітників забезпечують безкоштовним лікуванням. Безплатне для них і лікування в заводській поліклініці, і санаторно-курортне, яке оплачується профспілкою підприємства. Тим, хто має в цьому потребу, надають навіть таку унікальну можливість, як лікування за кордоном. Не платять співробітники і за медикаменти.

Немає сумнівів і в діагностичних можливостях лікувально-оздоровчого центру ОПЗ. Унікальний цифровий рентген-апарат фірми «Тошиба», встановлений в рентген-кабінеті, єдиний в Україні. Він зменшує променеве навантаження, дозволяє більш точно досліджувати внутрішні органи. Є також ультразвуковий сканер тієї самої фірми. Німецька техніка фірми «Німан», якою оснащено лабораторію, дозволяє проводити всі види біохімічного та клінічного аналізу, в тому числі імунно-ферментне дослідження. Сучасні кардіологічний, хірургічний і гінекологічний кабінети, кабінет ендоскопічних досліджень та інші відповідають найвищим вимогам. На підприємстві працює понад 1600 жінок, котрі мають можливість одержувати якісні консультації та медичну допомогу. А офтальмологічний кабінет — єдиний в Україні за зібраним тут комплексом апаратури.

— Наші співробітники, — говорить Олександр Кирилюк, — постійно підвищують кваліфікацію, зокрема й за кордоном. Є у нас, наприклад, апарат «Невроком», виробництва США. В Україні надати докладну інформацію про його роботу не може ніхто. А наші фахівці оволоділи ним настільки, що самі могли б дати консультацію з будь-якого питання.

Лікар функціональної діагностики Наталія Малащук, досконало освоївши «Невроком», вважає, що проведена за його допомогою тонка діагностика функцій координації та рівноваги дуже важлива для безпеки виробництва. Адже багатьом працівникам доводиться працювати на висоті, і від правильної оцінки можливості допуску до такої роботи залежить людське життя.

Не забуває підприємство і про тих своїх працівників, хто залишив виробництво, вийшовши на заслужений відпочинок. У м. Южному завод має свою поліклініку, 20 ліжок якої призначені для пенсіонерів, також їм безкоштовно надається медична допомога.

Народна мудрість говорить: сім разів відміряй, один — відріж. Так чи варто відрізати від державної власності Одеський припортовий завод? Тому, хто готовий ствердно відповісти на це запитання, настійно рекомендуємо проконсультуватися в лікувально-оздоровчому центрі ОПЗ. Там і діагноз поставлять, і лікування призначать.