Медична реформа і безпілотний "летальний" міністерський апарат

В Угоді про асоціацію між Україною та Європейським Союзом зазначено: захист здоров'я людини є передумовою сталого розвитку та економічного зростання.

Згідно з міркуваннями професора семіотики Болонського університету Умберто Еко: "Будь-яка система неминуче є відображенням суспільства, яке її створило". Сфера медичних послуг в Україні існує на рівні приватних медичних центрів, тоді як державні лікувально-профілактичні заклади надають безоплатну медичну допомогу, що може супроводжуватися внесенням добровільної компенсації (рішенням Конституційного суду України від 25.11.98N 15-рп/98). Те, що очільники Міністерства (охорони) здоров'я (МОЗ) називали реформуванням, краще характеризує термін апоптоз - запрограмоване самознищення. Критичний стан речей потребує ефективного менеджера, який не буде винаходити "велосипед реформ". А priori наші проблеми не унікальні на пострадянському просторі, а хвороби українців потребують аналогічного підходу, що і в решті європейських країн.

У 2011 р., на прохання Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), проводилася системна оцінка сильних і слабких сторін охорони здоров'я України. Було встановлено, що лише за один візит у поліклініку пацієнт витрачав зі своєї кишені від 20 до 40 дол., залежно від кількості хронічних недуг. Необхідність стаціонарного лікування (в рази дорожче) ставить перед людиною вибір (з 1 січня 2015 р. прожитковий мінімум становить 1218 грн ≈ 57 дол.) - померти з голоду чи від хвороб. Сумарна вартість мінімального обстеження у приватних медичних центрах Вінниці: загального аналізу крові (110 грн), загального аналізу сечі (90 грн) та первинної консультації терапевта (120 грн) коштує близько 320 грн, тобто 25% прожиткового мінімуму без врахування вартості лікарських засобів. За підсумками досліджень The World Factbook (Центральне розвідувальне управління США), вже три роки поспіль Україна перебуває серед лідерів за показником смертності.

Парадоксально, але медична допомога виявилася доступнішою в африканській пустелі, ніж у країні з вищим, порівняно з Францією, рівнем щільності лікарів (3,32 на 1000 населення) і сьомою у світі кількістю лікарняних ліжок (8,7 на 1000 нас.). Слід визнати, що український президент не поспішає перетворювати здоров'я нації на державний пріоритет. У таких умовах ротація міністрів позбавлена будь-якого сенсу. Реформа медицини США, ініційована президентом Бараком Обамою, вважається одним із його основних досягнень, що вже дозволило збільшити на 10,8 мільйонів осіб доступ до медичної допомоги через державні програми Medicaid і CHIP.

Реформу в Україні доцільно розпочинати з самого апарату МОЗ, який є надзвичайно збитковим.

Робота медиків в Україні оцінюється як низькокваліфікована і, за законами ринку, рано чи пізно стає такою. Адже більшість фахівців не мають можливості відкладати кошти на свій розвиток (тренінги, стажування). Наприклад, у 2015 р. ринкова вартість 1 нормо-години 1-ї категорії техобслуговування авто економ-класу (найнижчий рівень складності, тобто заміна масла) становить 220 грн. Тоді як розрахункова вартість 1 години роботи лікаря без категорії, незалежно від складності його роботи, згідно з даними Держкомстату України (середньомісячна зарплатня 2493 грн / 21 робочий день на місяць / 8-годинний графік роботи), становить 12 грн 70 коп., тобто майже у 20 разів менше.

Сучасна медицина ґрунтується на міцній доказовій базі (evidence-based medicine) і передовій практиці. З метою збільшення продажу препаратів фармацевтичні компанії вдаються до перевірених методів: гіперболізують проблему, спотворюють інтерпретацію результатів, замовчують негативні наслідки досліджень, формують відчуття вини (оплата участі в конференції) і т.д.

Краще за слова говорить структура аптечних продажів та рівень корупції, за якими стоять життя пацієнтів і їхні марно витрачені гроші через агресивну промоцію. Докази ефективності застосування лікарських засобів було перевірено з допомогою бази даних Сochrane.

Проведений аналіз свідчить, що в Україні успішно продаються препарати, які не продемонстрували своєї ефективності в мета-аналізах клінічних досліджень або мають дуже вузьке коло показань, що унеможливлює фактичні продажі в таких обсягах. Бестселери фармринку ЄС та України жодного разу не збіглися за номенклатурою діючих речовин. На ринку ЄС домінують препарати, що впливають на патогенез і причину захворювання із високим відсотком інноваційних ліків, тоді як в Україні частіше купують дешеві генерики для тимчасового усування симптомів.

Розчарування у традиційній медицині створює підґрунтя для шахрайства в білих халатах. Поширена афера, коли пацієнт іде в "комп'ютерний діагностичний центр", де після проведення датчиком по шкірі його лякають фотографіями глистів. Тут-таки пропонують вихід зі складної ситуації - купити "новітнє" досягнення медичної науки (зазвичай дешеву біодобавку). Через тиждень наївний пацієнт радісно оплачує повторну "діагностику", після якої його запевняють, що організм очистився від усіх хвороб. В ЄС лікар, котрий призначив біологічно активну добавку чи гомеопатичний засіб застрахованій особі, буде змушений компенсувати вартість та завдану здоров'ю шкоду.

Український лікар, аби врятувати життя пацієнтові, мусить маневрувати в діючому правовому полі або свідомо порушувати закон (запорізькі лікарі, які вводили сироватку від ботулізму, незареєстровану в Україні). Відсутність лікарського засобу через провал тендерних закупівель або економічні санкції не може бути виправданням смерті людини. І навпаки, якщо ВООЗ не рекомендує ревакцинацію (повторну вакцинацію) БЦЖ через відсутність переконливих доказів зменшення ризику інфікування або смерті від туберкульозу, то таке щеплення на національному рівні слід розцінювати як фахову непрофесійність головних спеціалістів або лобіювання бізнес-інтересів.

На жаль, громадськість так і не дізналася результатів відкритого конкурсу на посаду заступника міністра охорони здоров'я з європейської інтеграції (конкурс проводився взимку 2015 р.). Проте Україна зобов'язалася поступово наблизити своє законодавство у сфері громадського здоров'я до законодавства ЄС. Ключовими аспектами, стосовно яких необхідні законодавчі ініціативи, визначені боротьба з тютюнопалінням, інфекційні захворювання, стандарти якості та безпеки крові, трансплантація (тканин, клітин і органів), психічне здоров'я, вживання алкогольних напоїв, ракові захворювання, а також запобігання травматизмові та пропагування безпеки.

Угода з ЄС - найоптимальніша стратегія реформування. Варто лише обрати модель медичної допомоги та закласти ключові індикатори вимірювання ефективності виконання реформи. Такими показниками моніторингу й оцінки можуть слугувати рівень очікуваної тривалості життя, частота повторної ургентної госпіталізації впродовж 30 днів після виписки, загальна задоволеність роботою державних лікувальних закладів тощо.

Тютюн і алкоголь. Виконання закону про заборону куріння у громадських місцях відверто саботується правоохоронними органами. Слід зобов'язати поліцію використовувати відеофіксацію (мобільним телефоном) осіб, котрі палять на стаціонарно обладнаних зупинках, перонах вокзалов, аби мати змогу притягувати їх до відповідальності.

Первинну медичну допомогу в сільській місцевості перспективно реалізувати через систему модульних та мобільних амбулаторій/лабораторій. Налагодивши виробництво модулів, можна вже за рік забезпечити доступною медичною допомогою сільське населення.

Контроль над інфекційними хворобами, такими як туберкульоз, на мою думку, неможливий без запровадження європейської системи відстеження контактів і транспортування заразних пацієнтів до місця лікування. Наразі хворий на туберкульоз, якого виявили в поліклініці районної лікарні, їде автобусом в обласний центр, потім пересідає на міський транспорт і зрештою маршруткою добирається до тубдиспансеру, заражаючи дорогою сотні громадян. Найгірше, що вони навіть не здогадуються про це. Таку проблему можна вирішити створенням санітарної транспортної служби та відділення відстеження контактів.

Першочерговим завданням є також удосконалення медичної освіти. Безумовно, медичні університети без університетської клініки - невдалий радянський експеримент. На перехідний період медичні навчальні заклади мають укласти контракти з лікарями-практиками, які декілька годин на тиждень курирували б клінічну роботу студентів.

Створення професійних асоціацій лікарів із законодавчими повноваженнями дозволить рекомендувати кращих фахівців на посади керівників лікарень. Самолікування стане невигідним, коли медикаменти за рецептом лікаря відпускатимуться із 10-30-відсотковою знижкою, що чудово стимулюватиме пацієнтів звертатися до фахівця замість того, щоб купувати рекомендоване в аптеці.

І насамкінець. Дефіцит власних кваліфікованих кадрів та нездійсненність реформи в медицині - це міф. За роки незалежності в Україні виросла нова генерація лікарів, науковців та пацієнтів, загартованих міжнародним досвідом і нескорених байдужістю чиновників. Успішна реформа медицини потребує політичної волі президента, компетентного персоналу міністерства здоров'я, узгодженого пакету технічної документації, а також консенсусу між усіма гілками влади щодо потреб та можливостей держави на даному етапі розвитку.

Примітка автора. Автор не працює, не консультує, не володіє акціями й не отримує фінансування від будь-якої компанії або організації, яка мала б вигоду від цієї статті, і не є членом будь-яких інших організацій, окрім вказаних нижче.

Членство в міжнародних фахових організаціях: American Lung Assoсiation, European Respiratory Society, Tuberculosis European Network Trialsgroup, TB Education and Training Network, American Academy of Hospice and Palliative Medicine, Working Group on New TB Drugs The Stop TB Partnership