ЛІКАР НЕБОЛИТЬ

Здавалося б, якими новинками можна поповнити те, що вже відомо про ДЦП? Хіба поспівчувати одній із мам, жительці Київської області, яку запевняли щодо перспектив лікування її дитини такими словами: «Погіршення, погіршення і погіршення...» Проте результати клініки лікаря Берсенєва наочно переконують: у дітей із таким діагнозом можливе поліпшення.

— Володимире Андрійовичу, чи багато нині дітей із ДЦП?

— Чіткої відповіді на ваше запитання немає. В СРСР їх було понад 1,5 млн. На сьогодні в Україні близько 200 тисяч дітей-інвалідів з неврологічних захворювань. Однак є й інша статистика: 1993 року патологічних пологів в Україні було 63,3, 1997-го — 68,1, ще через чотири роки — 71,1%. Є дані, що в окремих містах України кількість патологічних пологів зросла до 90%. Стан справ із ДЦП погіршується. Попри те, що в цілому медобслуговування поліпшується.

— У чому ж річ?

— У формулі: «Поганий плід погано народжується». На думку експертів ВООЗ, стан здоров’я людини лише на 10% залежить від медицини. Решта залежить від соціальних чинників, екології та способу життя людини. Причину ДЦП слід шукати на ранніх етапах вагітності. А тяжкі пологи (патологія) — лише привід до розвитку хвороби. Візьмімо інформаційний лист Головного управління охорони материнства та дитинства Мінздоров’я колишнього СРСР, у якому чиновники проаналізували діяльність одного з акушерських стаціонарів. У результаті так званого головного виду пологів з’явилося на світ 338 дітей, у 113 з них виявлено ознаки ураження головного або спинного мозку. 76 народилось «тазовим» способом, у 35 з них — ознаки неврологічної патології. 86 дітей з’явилося на світ з допомогою кесаревого розтину, у 27 з них патологія головного і спинного мозку. Відтоді ситуація не змінилася.

— Доводилося чути запитання мам: «Я народжувала «кесаревим», чому в моєї дитини уражена нервова система?»

— Я запитую: операція була плановою чи позаплановою? Як правило, з’ясовується, що пологи вже розпочалися і стресова ситуація для маляти вже виникла. Звернімося до анатомії й подивімося, як живиться мозок. У голову входять, якщо вдатись до термінів енергопостачання, чотири магістральних стовбури, що забезпечують кровообіг мозку. Сонні артерії нам добре відомі, вони живлять півкулі мозку. Однак у шийному відділі хребетного стовпа прямо через поперечні відростки хребців проходять хребетні артерії, що живлять стовбур мозку. У ньому локалізовані базові функції організму, які мають працювати безперебійно: серцебиття, дихання, ковтання, жування, зір, слух тощо. Під час пологів, коли тонус матки збільшується, але дитина все не з’являється, відбувається перерозгинання (чи згинання) шийного відділу хребта (де поки що самі хрящики) і хребетні артерії на певний час закриваються. Це призводить до гіпоксії — припинення надходження кисню у стовбур мозку. Якщо це триває понад три хвилини, то в стовбурі мозку виникають ішемічні інсульти (інфаркти).

Другий принциповий момент. Там, де закінчується голова й починається хребет, усередині хребетного стовпа проходить спинний мозок. Спробуймо уявити, що це за структура. Звернімося до товщини зорового нерва людини — єдиного, в якому підрахували кількість волокон — 1 млн. 50 тисяч. Скільки волокон у спинному мозку, ніхто не знає. І ось у момент пологів через перерозгинання шиї, крім того, що затискаються хребетні артерії, травмується спинний мозок. Це скидається на травму спинного мозку в дорослих при переломі хребта.

Досвід роботи підказує, що у хворих на ДЦП частіше страждає спинний мозок, а не головний. Однак лікувальні заходи спрямовуються на відновлення функцій головного мозку, а про спинний забувають.

— Дитина народилася. Зовні все гаразд, небезпека минула?

— Як правило, перші прояви захворювання на ДЦП реєструються в 5—7 місяців, а іноді й після року. Рівень пологових травм буває різний. Якщо дитина погано ходить, розмовляє, у неї косоокість — це, як правило, наслідки перенесених інсультів. Особливості ДЦП такі, що маса неврологічних синдромів, які виникають унаслідок травм при пологах, до двох із половиною-трьох років ніби самі собою переходять у стійкий патологічний стан, що його знаменитий Фрейд назвав терміном дитячий церебральний параліч.

— Чи давно відомі людям такі хвороби?

— Такі діти народжувалися завжди. У стародавній Спарті кволих немовлят кидали в провалля, а ці хвороби все одно залишилися. Більшість новонароджених отримують серйозні травми під час пологів, проте в багатьох дітей це не проявляється. Річ у тім, що коли дитина має народитися, вона посилає сигнал матері, організм якої виробляє своєрідний природний наркоз. Та й регенераційна спроможність нервової системи настільки виражена, що найчастіше в дітей неврологічна симптоматика зникає в перший тиждень життя.

— Нині стан справ із діагностикою поліпшився, є можливість завдяки магніторезонансній томографії обстежити хвору дитину. Що ж відбувається у неї «всередині»?

— Найчастіше зміни торкаються лікворної системи мозку. Ліквор — це внутрішнє середовище нервової системи. Лікворну систему вперше намалював Леонардо да Вінчі. Усередині головного мозку в людини є два шлуночки, обсягом приблизно з мізинець. У судинних сплетіннях цих шлуночків виділяється рідина, яка потрапляє в простір між мозком і оболонками мозку (головного та спинного). Мозок перебуває ніби у водяній подушці. Якби не ця рідина, будь-який удар по голові призводив би до смерті. У дорослої людини такої рідини близько однієї склянки — 170—180 мілілітрів, а протягом доби виділяється близько літра. Всі продукти обміну речовин мозку виходять через неї, тобто вона (лікворна система) виконує роль каналізаційної системи. А тепер уявіть, що може статися з будинком, якщо в ньому несправна каналізація. Ті ж самі проблеми виникають у мозку, якщо лікворна система порушена. Через погане всмоктування рідини в ній зростає тиск, мозок стискається зсередини й зовні одночасно. Як наслідок — «розколюється» голова. Діти навіть не знають відчуття відсутності болю, для них він — звичайне явище, адже їм ні з чим порівнювати. І лише при різкому його посиленні вони починають скаржитися.

Основна проблема ДЦП — передача інформації. Вона здійснюється синапсами. У корі головного мозку — до 20 млрд. нервових клітин. На кожній — від 200 до 400 синапсів. Нервова клітина міститься в голові, її відросток іде по спинному мозку й доходить до поперекового відділу. Величина нервової клітини — близько 30 мікронів, а її відросток у новонародженої дитини може бути 30 см, і ніщо, крім цієї клітини, відростка не живить. Нервова клітина, як у зливальну трубу, має поставляти в цей відросток свої білки. Під час травм ця система уражається. Йдеться не про одну нервову клітину, а про сотні тисяч. У результаті страждає магістральна система зв’язку. Це можна порівняти з ушкодженням системи управління в державі, коли все є, але нічого як слід не працює.

— Чи можна лікувати таких дітей?

— Можна й потрібно. Тому що еволюційно закладається значно більше нейробластів, ніж ми думаємо. Нейробласт — це нервова клітина без відростків, і завдання науки — навчитися вирощувати ці відростки. Так вийшло, що на цю проблему, якою мала б займатися медицина, всі махнули рукою, і на Заході теж. Турбота про таких дітей там дуже серйозна, але в основному соціального спрямування. Методи лікування — пасивні, тобто погані ноги вчать погано ходити. У лікуванні популярні музикотерапія, малювання...

— У нас становище інше?

— Знаходяться ентузіасти, які розробляють і створюють методи адекватного лікувального впливу на тих, хто хворіє на ДЦП. Віддамо належне медикам Донецька, Львова, Трускавця, Одеси, Києва, де впроваджують нові методики, які необхідно застосовувати у певній поєднуваності та послідовності. І головну роль мають відігравати ліки, що відновлюють діяльність нервових клітин. У світі виробляється чверть мільйона найменувань ліків. Та лише кілька препаратів здатні відновлювати нервові клітини.

— Чи є вони в Україні?

— У вільному продажу є лише церебролізин. Важко зрозуміти, чому наша держава не закуповує ліки, дуже потрібні людям, тим паче дітям.

— Річ лише у ліках?

— У Києві впродовж тривалого часу розроблялася методика метамерного лікувального впливу, яка докорінно змінила ситуацію в галузі регенерації нервової системи. Ця нова методика захищена патентами і впроваджена в 30 медустановах Росії. Впровадження здійснювалося завдяки колишньому головному дитячому неврологові Росії професору Ігорю Арнольдовичу Скворцову. Роботу у сфері ДЦП я розпочав 1988 року в Москві, в Інституті педіатрії та дитячої хірургії. У відділенні перебували діти з мамами з усіх куточків Росії. На жаль, ефект від традиційного лікування був незначний. Нова методика впроваджувалася десять років, за всіма законами науки. Якщо до впровадження метамерних технологій позитивний ефект спостерігався в 19% хворих, то після цього становив 88%. Гадаю, в Україні настав час об’єднати зусилля усіх фахівців, котрі працюють над проблемою ДЦП, і розставити їхні методики у певній послідовності та поєднуваності, оскільки в кожній клініці є свої досягнення. Що ж до напрацювань Інституту проблем болю, яким я керую, то нещодавно вийшла книжка українською мовою «Важке дитинство нервової системи», і я як автор дуже вдячний міністру транспорту України Георгію Кірпі за допомогу у виданні цієї книжки, за державний підхід до проблеми здоров’я молодого покоління.

Майбутні мами повинні знати, що всі хвороби нервової системи закладаються в період від 3 до 11 тижнів вагітності. На жінку діють 300 негативних чинників, що призводять до тяжких пологів. Тому я за впровадження зовсім нового підходу: декретну відпустку потрібно давати не наприкінці вагітності, а на початку — з 3 до 11 тижнів. Жінка має бути звільнена від будь-яких токсичних впливів, емоційних потрясінь, не повинна піднімати важкого. Нині з’явилися дані, що «солодка» їжа в перші тижні вагітності також призводить до порушень у розвитку нервової системи й хребта.

Насамкінець зазначу, що для України, яка розвивається, значно небезпечніші, аніж хвороби нервової системи, люди, котрі не підтримують, понад те — перешкоджають поширенню нових ідей.