Кому артрит не страшний?

Багато захворювань супроводжує окисний стрес. Фахівці Медико-генетичного наукового центру РАМН за сприяння Інституту ревматології РАМН виясняли, як реагують на цей стрес клітини людей здорових і хворих на ревматоїдний артрит. З’ясувалося, що по-різному, причому здатність клітин переживати стрес залежить від кількості активних копій рибосомних генів.

Окисний стрес супроводжує багато захворювань, зокрема аутоімунні, до яких належить ревматоїдний артрит. Очевидно, кисневовмісні радикали посилюють пошкодження тканин і розвиток хвороби. При окисному стресі істотно змінюється рівень експресії багатьох генів, оскільки клітина «полишає звичайні справи» й спішно починає синтезувати неспецифічні захисні білки. Від того, наскільки успішно клітина впорається з цим завданням, залежить її виживання в стресових умовах, а ефективність білкового синтезу, своєю чергою, визначається кількістю активних рибосомних генів. Як правило, клітина людини містить 400—600 копій рибосомних генів, але працюють лише 130—190.

У роботі використовували по три культури клітин шкіри (фібробластів) здорових донорів і людей, хворих на ревматоїдний артрит. Від самого початку всі клітини мали приблизно однакову кількість активних рибосомних генів. До клітинної культури в різних концентраціях додавали хромат калію — речовину, що викликає окисний стрес. У середовищі з хроматом калію клітини росли 24 години, після чого середовище змінювали і їх культивували ще кілька діб. Увесь цей час дослідники визначали активність рибосомних генів.

Виявилося, що здоровим клітинам властива рання відповідь на окисний стрес. У перші чотири години кількість активних рибосомних генів у них зросла приблизно в півтора разу. Клітини хворих на ревматоїдний артрит практично не реагують на присутність окислювача. Хромат калію у великих дозах пошкоджує клітинний геном. Ушкоджені клітини майже на дві доби втрачають здатність до поділу, але потім заліковують пошкодження і продовжують жити. Якщо пошкодження занадто сильні, клітини поступово втрачають життєздатність і гинуть. Чим інтенсивніша «рання» відповідь клітин на окисний стрес, тим більша їхня здатність протистояти згубним впливам хромату калію.

Клітини хворих на ревматоїдний артрит менш стійкі до окислювання, ніж здорових донорів. Виявилося, що клітинна відповідь залежить від здатності клітин збільшувати кількість активних копій рибосомних генів у відповідь на стрес. У фібробластів, хворих на артрит, ця кількість менша, тому клітинна культура швидше деградує під дією хромату калію. Вона не в змозі у стислі терміни забезпечити синтез нових білків. Фібробласти різних пацієнтів різнилися кількістю активних копій, а також здатністю пережити окисний стрес. Це явище дає вченим привід замислитися над впливом рибосомних генів на стійкість клітин до несприятливих чинників.