КОДУВАТИСЯ? ЧИ ЗАЧЕКАТИ?

«Дзеркало тижня» порушує різні, дуже цікаві теми. Читаю «ДТ» постійно, але ніколи не натрапляла на його шпальтах на серйозну публікацію про кодування (наприклад, від пияцтва, куріння тощо) та його можливі наслідки. Чим є кодування? Люди — піддослідні кролики?..

Т.Міленіна, Кривий Ріг

Нижче ми публікуємо точку зору спеціаліста на запропоновану читачкою тему. Сподіваємося, вона зацікавить і інших читачів.

Кілька закодованих особистостей в одну мить змінили ситуацію в усьому світі. З 11 вересня 2001 року почався нагальний перегляд колишніх цінностей у багатьох сферах людського буття. Події у США надовго порушили спокійне життя людства на землі. Безтурботність «подала» у відставку. На її місце прийшли тривога, настороженість, підозрілість. Демократія дала задній хід.

Недооцінювання біоінформаційних методів впливу і психотехнологій, вочевидь, закінчилося. Якщо наука і далі займатиме страусину позицію щодо паранормальних явищ (як, наприклад, навіювання, кодування, гіпноз і зомбування), у суспільства з’являться підстави пред’явити вченим претензії.

Проблема кодування не настільки вузька, як здається на перший погляд. Якщо під кодуванням розуміти лише вплив на пацієнта, то в оцінці методу можна скотитися до побутового примітивізму. Насправді кодування — явище природне.

Існування всього живого на землі запрограмоване Природою: народження, дорослішання, продукування собі подібних, в’янення, смерть. Життя людини (доля) — не що інше, як життєва програма. Генетичний код, наприклад, визначає рівень її розвитку, індивідуальні «характеристики», схильність до захворювань. Здорова клітина організму закодована на життя, онкоклітина — несе код смерті. У природну основу карми людини закладено принцип самокодування: що посієш, те й пожнеш.

Кодування — явище біоінформаційне

Будь-яка інформація, що досягла свідомості (підсвідомості) людини, — енергоінформаційний код. Кодуючий вплив людина отримує навіть від середовища свого проживання. У житті її супроводжують такі форми цілеспрямованого кодування, як релігія, ідеологія, політика, телебачення, реклама. Повсякдення, і те програмує людину. Всі ми пройшли через шкільне кодування, де активно використовуються такі форми впливу на людину, як переконання і навіювання.

Нещасна людина! Усі її кодують — Природа, оточення, ЗМІ. Можна б і образитися. Але ні, терпить, не ображається. Бо ж сама нерідко «балується» кодуванням. Часто неусвідомлено, а інколи свідомо.

Побутове кодування, наприклад, стало звичайним явищем. На жаль, не завжди позитивним.

— Щоб у тебе руки відсохли! — розгнівано кричить мама на дитину, яка розбила вазу.

Звісно, дитина залишиться з руками, але «зла» інформація відкладеться в її підсвідомості, і не відомо, у що це виллється в старшому віці щодо «кодувальника».

— Ледарю, ти не вступиш до інституту! — сварить учитель учня. І якщо той справді не вступить, то може надовго утвердитися на думці, що він «тупий».

— Дурепо! Тобі лікуватися треба! — кричить чоловік на дружину, яка докоряє йому за пияцтво.

Розумнішою дружина не стане, а занедужати може, бо в одному закиді — два коди. І повторюватимуться вони часто, бо чоловік напивається щодня.

Змирилася людина з природним кодуванням, але, як і раніше, не довіряє впливу, що виходить від людини.

Що таке кодування?

В.Вернадський писав: «Живі організми є функцією біосфери і щонайтісніше матеріально й енергетично (виділено мною. — Ю.Б.) з нею пов’язані».

Енергетичний зв’язок людини з біосферою, про яку згадує В. Вернадський, відбувається через енергетичну структуру тіла (біополе). Цілеспрямоване кодування — це передача інформації від одного індивіда другому на енергетичному рівні. Кодування та програмування майже аналоги і різняться лише обсягом введеної інформації.

Досягти кодування можна такими методами психологічного впливу на людину, як сугестія (навіювання), гіпноз, зомбування. Це ланки одного ланцюга, з різною глибиною проникнення в підсвідомість.

Що об’єднує ці методи впливу?

Біоінформаційна спрямованість. Спільний об’єкт впливу — головний мозок (рідше свідомість, частіше підсвідомість). Єдиний механізм впливу — псивплив (думка).

Чим вони різняться? Силою енергетичного впливу. Рівнем енергетичного сприйняття. Кінцевим результатом впливу.

Кінцевий результат кодування залежить від професіоналізму того, хто впливає, і рівня відкритості каналів у пацієнта зі сприйняття інформації.

До кодування, як і інших біоінформаційних методів, ставлення в суспільстві не однакове. Парапсихологи, психологи, лікарі, що володіють гіпнозом, ставляться до кодування поблажливо. Фахівці, які не володіють гіпнозом, навколо кодування нагнітають страхи.

Обиватель — не фахівець у цій галузі. Він ставиться до кодування з життєвою розважливістю і на рівні примітивно-побутового реалізму часто буває близький до істини...

Чоловік-п’яниця докотився до ручки. Не працює, оббирає сім’ю, принижує гідність близьких. Коли буває тверезим, жаліє з приводу скоєного, не дивиться родичам в очі. Але перестати пити — бракує волі. Коли зрозумів, що залишилося два виходи: піти з життя або кодування, вибрав останнє. Будучи тверезим, потай від сім’ї пішов до гіпнотизера...

Другий рік не п’є. Працює червонодеревником — золоті руки. Дім змінився на краще, змінилися й мешканці дому.

Для цієї сім’ї метод кодування — найгуманніший метод лікування, а гіпнотизер — справжній маг. Для сім’ї, де чоловік запив через тиждень після кодування, і метод — лайно, і гіпнотизер — шарлатан.

Дебати навколо кодування ведуться в руслі стрижневого питання: про співвідношення користі і шкоди для здоров’я.

Та все ж, чого більше — користі чи шкоди?

Код — це цілеспрямована інформація, що вписалася у внутрішній світ людини в результаті псивпливу на підсвідомість. (Визначення авторське, наближене до парапсихології і може не збігатися з медичним розумінням цього явища.) Код, вдало вписавшись у підсвідомість кодованого, як правило, не викликає зміни в його стані. Невдалий — здатний породити підсвідомий дискомфорт. У перші дні після кодування може безпричинно змінюватися настрій, виникати синдром втоми, думки можуть не «стикуватися» зі свідомістю. Людина може відчувати потяг до дій, які їй не до душі, суперечать її розумінню. Підкреслюю, такий стан характерний для перших днів після кодування. Потім усе стає на свої місця.

Із чим це пов’язано?

Введений код порушує звичне (усталене) протікання енергії в тілі закодованої людини. Під звичним станом я розумію не обов’язково нормальний стан. Не в кожного усталений потік енергії резонує з природою (біосферою). У тілі наркоманів, алкоголіків, курців, хворих, перевантажених хімічними ліками, з порушеною психікою енергообмін далекий від природного балансу. Однак вони звикають до таких вібрацій і не прагнуть їх коригувати, а психологічний дискомфорт «згладжують» наркотиками, спиртним, сигаретами, називаючи це кайфом.

Із початком кодування кайф, звичний для цих людей, як правило, закінчується. Не через гальмування функції головного мозку від кодування. Навпаки, під біоенергетичним впливом починає відновлюватися до природного раніше порушений енергетичний баланс. Такий спосіб кодування — добро для будь-кого з вище названих хворих. На сьогодні це найбезпечніший метод, що зветься в парапсихології розривом асоціативних зв’язків (РАЗ).

Доктор медичних наук Ю.Левінсон (Росія) пише: «Ми широко використовуємо РАЗ із метою корекції патологічної установки пацієнта щодо існуючої конфліктної ситуації із самим собою або з довкіллям. Показання до застосування — неврози нав’язливих станів, шкідливі звички, конфліктні ситуації в сім’ї або в колективі, внутрішня конфліктність пацієнта».

Спеціаліст гуманного кодування О.Довженко (Україна) писав: «Кожному з вас я закладаю в мозок протиалкогольний, протинаркотичний психічний код. Мій метод лікування найбільш нешкідливий — безмедикаментозний. Під час гіпнотичного трансу відбувається відновлення втраченої сили волі. Я повертаю її вам».

— Не боюся кодування, гіпнозу боюся, — зізнався мені один з любителів спиртного.

— Що конкретно лякає вас у гіпнозі?

— Відключить мене оцей... і не включить.

— Коли щовечора відключаєте себе горілкою, не боїтеся?

— Ні. Там вихід гарантовано похміллям....

Із таким розумінням гіпнозу на кодування йти не рекомендується. Зо страху померти можна.

Гіпнозом лікують

«Цей стан здатний інколи творити чудеса всередині нас: вмикати резервні можливості нашого організму, гоїти тілесні та душевні рани.

Інколи він — вирішальний чинник для ліквідації захворювання», — так пише про гіпноз Ю.Левінсон — хірург, доктор медичних наук.

Гіпноз — це вплив думки гіпнотизера на пацієнта з допомогою навіювання.

Терапевтичний ефект від гіпнозу залежить від майстерності гіпнотизера і рівня сугестивності пацієнта. Сугестивність пацієнта, у свою чергу, залежить від його симпатії (віри) гіпнотизеру.

Не слід переживати, якщо хтось не до кінця зрозуміє механізм гіпнозу. Його не розуміють уже кілька століть самі гіпнотизери і психологи. «Гіпноз — феномен мінливий, вислизаючий, невловимий і все ж реально існуючий», — пише дослідник гіпнозу Л.Шерток (Франція).

Гіпнотичний сеанс проводиться за згодою пацієнта. Спочатку пацієнт панує над гіпнотизером — гіпнотизер безпорадний. Із уведенням пацієнта в транс — гіпнотизер перебирає владу над ним, але не повністю.

Навіть найбільш гіпнокабельні люди, що «западають» у транс, побачивши очі гіпнотизера чи від його дотику, не позбавлені контролю над подіями. Вони підсвідомо виконують установки гіпнотизера, але, відчувши небезпеку, здатні вийти з трансу самостійно. Повним відключенням свідомості лякають хворих ті, хто не володіє гіпнозом. Їм вірять, і хворого інколи не може переконати ніхто.

Так було після виходу на екрани кінофільму про Распутіна, роль якого чудово зіграв артист О.Петренко.

Красуня графиня Юсупова зустріла на східцях п’яного Распутіна і з огидою відсахнулася. Він пронизав її гострим поглядом і зронив повеління: «Сама прийдеш». В останніх кадрах ми бачимо, як у зазначений термін графиня з очужілим поглядом піднімається цими ж східцями...

Кінофільм заінтригував багатьох. Було багато суперечок. Не вірили ні психологам, ні гіпнотизерам, що жінка під гіпнозом не втрачає контролю над подіями. Не вірили навіть авторитетному джерелу з гіпнозу (Таинственные силы внушения. С.-Петербург, 1912 р.), у якому стверджувалося: «захист жінки полягає в раптовому поверненні її свідомості і в тому, що жоден гіпнотизер не може перешкодити її пробудженню».

Знадобилася авторитетна перевірка достовірності цього положення, з участю як гіпнотизерів, так і людей, які не володіють гіпнозом. І що ж? Жінки виходили з трансу будь-якої глибини і зупиняли руку гіпнотизера на шляху її руху до «цілі». Про експеримент їм повідомляли після сеансу...

Боятися гіпнозу як методу не слід. Під гіпнозом вдається ліквідовувати патології, що не піддалися до цього жодному із застосованих методів лікування. Чого треба боятися, буде сказано нижче.

За лікувальним гіпнозом зацікавлено спостерігають з часів Парацельса (1490—1541), який першим розпізнав секрет методу: «Без уяви й довіри ви нічого не досягнете». Багато хто протягом останнього століття був не проти довести нікчемність методу. Однак офіційно зафіксовано досить багато фактів лікування гіпнозом. Ось перелік захворювань (вибірку зроблено із зарубіжної літератури), позбутися яких допоміг гіпноз: психоневрози, артеріальна гіпертонія, кардіальний невроз із порушенням серцевого ритму, бронхіальна астма, ожиріння, базедова хвороба, виразка дванадцятипалої кишки, спазм стравоходу і кардіальної частини шлунка, запори і проноси, блювота, цисталгія при ранньому виявленні, енурез, мимовільне сечовипускання, чоловіча імпотенція і жіноча фригідність, затримка менструації, знеболювання пологів при серйозних супутніх захворюваннях, псоріаз нервової етіології, екзема, плаский лишай, кропивниця, облисіння, головні болі, болі в хребті, безсоння, хвороба Паркінсона, заїкуватість, нервовий тик, фобії, невроз нав’язливих станів, алкоголізм, наркоманія.

Про онкологію слід сказати окремо. Гіпноз для онкохворих — один із найсильніших прийомів зниження болю, поліпшення сну й емоційного стану. Вчасно проведений гіпноз дозволяє інколи врятувати онкохворого. Такі приклади буде наведено у книзі «Одкровення двох», яка готується до друку.

Масове поширення пияцтва, куріння, наркоманії, захоплення синтетичними ліками автоматично підвищує роль кодування в лікуванні. Не враховувати цього не можна. Отож люди мають більше знати про цей метод. І насамперед про співвідношення користі та шкоди для здоров’я. Обманювати людей якоюсь категоричною відповіддю — гріх. Кожен знає, що не буває методів однозначно хороших чи однозначно поганих. Одним і тим самим методом можна вилікувати, підлікувати, нічого не змінити і нашкодити. Біо- та псиінформаційні технології лікування — не виняток. Тут майже все залежить від цілителя.

Цією заявою я можу зірвати оплески противників біоенергетики і викликати невдоволення її прибічників. Останні можуть заявити, що при будь-якому лікуванні, не лише біоінформаційному, кінцевий результат залежить від цілителя. Залежить, але не так сильно.

У руках найпоряднішого лікаря небезпечні ліки становитимуть загрозу для хворого. Хороші ліки в руках шарлатана можуть позитивно вплинути на захворювання. Від біоетики онколога побічна дія хіміотерапії й опромінення на онкохворого не знизиться.

У біоцілительстві не використовують ліків і не застосовують медичної техніки. Результат біо- і псиінформаційного лікування повністю залежить від уміння керувати біоенергією і думки (біоетики) цілителя. Більше сподіватися ні на що. У такому становищі перебуває і гіпнотизер.

Прийомів гіпнотизування багато. І кожен з них може бути чимось корисний для людини, окрім, звісно, циганського гіпнозу (коли виманюють гроші).

Код може вводитися двома способами: енергетичним і вербальним (словесним). Першим способом користуються біоспеціалісти, які впевнено керують біоенергією. У роботі з пацієнтами їм немає потреби застосовувати гіпноз. Щоправда, багато біоспеціалістів не люблять займатися побутовим кодуванням від пияцтва та куріння. Можливо, тому, що на їхні послуги великий попит у тих, хто любить вирішувати чужими руками, себто чужою головою, інші проблеми (сімейні, любовні, бізнесу).

Побутові кодувальники користуються вербальним методом або змішаним. І нічого поганого (небезпечного) немає, коли думкоформа гіпнотизера, резонуючи з бажанням (думкою) пацієнта, лягає на його підсвідомість. Радіти треба. Коли не збігається — гірше. У такому разі кодування може виявитися тимчасово корисним або й геть даремним. Найчастіше так буває, коли пацієнта, як бичка на мотузку, приводять до гіпнотизера його близькі. Коли за кодування борються всі: дружина, мати, діти... окрім нього самого. Мозок такого пацієнта «закритий» від впливу навіть найдосвідченішого гіпнотизера. І не допоможуть тут ні вмовляння, ні сльози, ні гроші.

Біоетика гіпнотизера зобов’язує відмовитися від прийому пацієнта, не готового до кодування. На жаль, ринкові умови добряче похитнули етичність багатьох фахівців. Заради матеріальної вигоди вони інколи заплющують очі на відсутність необхідних умов і погоджуються на кодування, чуючи заяви пацієнта: «я не проти», «взагалі-то можна», «дружина примушує» тощо.

Більшість алкоголіків, наприклад, не визнає себе такими й інколи погоджується на кодування під натиском сім’ї. Йдуть туди з надією... що нічого не вийде. І не виходить.

Щоб канали головного мозку відкрилися для сприйняття коду на зняття залежності від чогось, необхідне безкомпромісне бажання позбутися цього «чогось». Усього-на-всього. Лише усвідомлене «хочу» відкриває шлях до бажаного. Інакше — плакали грошики, викладені за кодування.

У книзі О.Довженка «Моє зцілююче слово» наведено діалог із пацієнткою:

— Не можу жити більше в такому жаху, не можу! Не хочу! Допоможіть, лікарю, благаю вас, допоможіть...

— Багато залежить від вас самої.

— Я готова на все. Все ’дно це не життя. Жах якийсь.

Поради тим, хто наважився на кодування

1. Не сумнівайтеся в методі, остерігайтеся несумлінного кодувальника.

Кодування ні для кого не становитиме небезпеки, якщо процесом керуватиме етичний і досвідчений гіпнотизер. Основний показник етичності — думка. Думка визначає дію. Як і в будь-якому іншому середовищі, серед психологів та гіпнотизерів багато етичних фахівців кодування. Є й непорядні, ті, хто свої унікальні здібності викинув на прилавок ринку. Думка про дохід у таких превалює над якістю кодування.

2. Не підготувавшись, не кодуйтеся.

Пияцтво, наркоманія — це не органічна патологія, а хвороба особистості. Крім кодування як основного впливу, тут необхідна корекція психіки хворого. Перший її етап — перед кодуванням, другий — у проміжках та після сеансів. Якби цих умов дотримувався кожен кодований, результативність була б на порядок вищою. Особливо важливий підготовчий етап.

Перед кодуванням пацієнтові потрібно 15—20 днів утримуватися від вживання алкоголю та ліків. Стільки часу клітини головного мозку утримують інформацію про раніше спожитий алкоголь та хімічні ліки. Хто з пацієнтів виконає цю умову, хто ні — кодувальник проконтролювати не може.

Невиконання попередніх умов може викликати у пацієнта дискомфорт, знизити кінцевий результат кодування. В остаточному підсумку це дискредитує метод.

3. Не кодуйтеся там, де все «супер».

Невиконання обов’язкових умов кодування багато кодувальників виправдують «суперефективністю» їхнього методу, «суперможливостями» своєї персони. Унікальні можливості фахівця вихваляння не потребують, на них працює результат впливу.

4.Уникайте кодування із застосуванням апаратури та ліків.

Чому — буде сказано нижче.

Аби підняти статус кодування й авторитет кодувальників, досить запровадити офіційне положення про часткову оплату за результат кодування: за перший місяць, три тощо. Виграють усі: хворі, кодувальники, медицина. Хтось може сказати, що так можна зробити і щодо лікування хворих. Не вийде. Якщо кодування — це результат впливу на людину, лікування — це процес впливу. Найчастіше, на жаль, процес без закінчення.

Зомбування — витончена форма програмування

Найгіршої думки суспільство про зомбування.

Люди нашого покоління чули про японських камікадзе часів війни, але не знали про систему їхньої підготовки. Про «зомбі» почули 1967 року, коли на Філіппінах було заарештовано американця Луїса Анджело Кастильо за обвинуваченням у підготовці вбивства президента Маркоса. З того, як швидко «розкрутили» спійманого філіппінські слідчі, можна зробити висновок про його погану підготовку спецслужбами США. Тим більше що вдалося встановити всі рівні (чотири) його зомбування.

Після цього випадку в багатьох країнах відмовилися від дорогої програми зомбування. Але, як засвідчило життя, увага до методу не знизилася. Були зомбі-секти, «Біле братство», «Аум сенрікьо», чеченські смертники, учні-самогубці з Нижнього Новгорода, нарешті — авіатерористи, підготовлені за невідомою досі методикою.

Це тривожний сигнал для людства і серйозне попередження тим ученим, які досі вводять в оману суспільство, буцімто біополе людини — це вигадка шарлатанів, а біо- і псивпливу в природі не існує.

Про «обдурювання людини зіллям» знали на Русі здавна. Назва «зомбі» виникла на о.Гаїті. Визнаних винними людей накачували психотропним зіллям (назву опустимо), і в «мертвому» стані закопували в землю. Через певний час місцевий шаман наказував відкопати «мертвого» і на очах у гаїтян «оживляв» його. Згодом ця людина ставала слухняним знаряддям (зомбі) у руках шамана.

Зомбування — це процес впровадження у психофізіологічну сферу людини заданої інформації певної спрямованості (програми). Процес зомбування — не складний, якщо об’єкт гіпнокабельний. І досить непростий, якщо об’єкт вибрано спонтанно. На головний мозок людини впливають психотронною апаратурою (генераторами), психотропними препаратами, навіюванням, гіпнозом. Не треба гадати, що все це робиться в якихось таємних лабораторіях. Є й такі, але найчастіше відбувається це під дахом тих або інших лікувальних закладів.

Цікавий діалог між журналістом і директором однієї медичної установи було наведено кілька років тому в одній з київських газет.

— Вам доводилося зустрічати людей зі слідами кодування?

— Звісно.

— Генератори справді існують? Ви їх бачили?

— Ми їх робимо. І не лише ми. Польовий вплив — дуже сильна штука. Ось, наприклад, апарати КВЧ, якими у нас лікують. МОЗ дав дозвіл на їх використання. Тим часом при тривалому застосуванні вони можуть викликати рак. Знімають біль, а процес в організмі пришвидшується…

У СРСР і країнах Заходу розроблялася психотронна апаратура лікувально-медичного і технічного (генератори СВЧ) спрямування. Пізніше з’явилася апаратура нейролінгвістичного програмування, орієнтована на прискорене навчання людини. За 10—15 хвилин той, кого навчають, відключався від дійсності (технічний гіпноз) і в його головний мозок можна було ввести програму відповідної спрямованості.

Не слід гадати, що розробляють програмуючу апаратуру якісь лиходії. Навпаки, це роблять талановиті вчені. Розробки ведуться відкрито, законно, із щонайкращими намірами, на крайній випадок — під добрий намір.

Чому, потрапивши до рук нечесних людей, апаратура працює інакше, здогадатися неважко. У процесі її розробки закладається подвійний стандарт.

Слова керівника медичної установи, наведені вище, тому підтвердження: апаратурою можна лікувати, а можна і... рак викликати.

Парапсихологи, представники альтернативного цілительства давно б’ють на сполох з цього питання. Виступають проти розробки і використання в лікуванні хворих психотронної апаратури, психотропних засобів лікування, небезпечних синтетичних ліків. Людина має лікуватися природними засобами і безпечними медичними ліками.

Підготувати «зомбі» для злочину одному фахівцю не під силу. Це робить, як правило, група, що складається з психологів, парапсихологів, програмістів та інших спеців. Проникнення в підсвідомість при зомбуванні досить глибоке. Наслідки, як правило, необоротні. Загальмовується природна функція головного мозку. Потреби повернутися в колишній (нормальний) стан зомбі не відчуває. Його влаштовують уведені рівні існування. Повністю позбавити головний мозок програмної залежності неможливо.

Цим і викликана рекомендація хворим: уникати кодування із застосуванням апаратури та психотропних медичних препаратів.

***

Отже, не слід боятися кодування, якщо процес супроводжується гіпнозом, що виходить від доброго й етичного спеціаліста, яким був, скажімо, О.Довженко.

У США гіпноз введено у медичну терапію з 1958 року. У звіті Американської психіатричної асоціації (1961 р.) записано: «У психіатричній практиці гіпноз — допоміжний засіб дослідження, діагностики та лікування. Він може бути корисний і в інших сферах медичних досліджень та практики».

Не вважаючи кодування небезпечним, захоплюючись лікувальною можливістю гіпнозу, біо- і псиметодами впливу, я завжди був проти кодування. Відмовляв у цьому навіть знайомим. І ось чому.

Багато років праці над програмою «Можливості людини» дозволили неодноразово довести, що кожна людина здатна позбутися шкідливих звичок без будь-чиєї допомоги. На кодування йдуть безвольні люди, вольові вирішують проблеми самотужки.

Це не важко, треба лише дуже захотіти. Формула успіху проста. Допустив відступ від природних норм життєзабезпечення — постарайся усвідомити небезпеку допущеної помилки для себе і для тих, кого любиш. Після чого усвідомлено покайся у скоєному, мобілізуй волю і рішуче скажи собі: «досить». Виправляти свої помилки чужими руками — означає жити за чужий рахунок. А це вже гріх. Водночас вважаю, що для хворих на психосоматичні захворювання гіпноз просто необхідний. Та це вже інша тема.