КЛОНУВАННЯ НАДІЙ І РОЗЧАРУВАНЬ

П’ять поросят, що з’явилися на світ напередодні католицького Різдва, стали справжнім подарунком не лише для численних працівників шотландської компанії PPL Therapeutics, а й для усіх пацієнтів, збереження життя яких залежить від своєчасності надходження донорських органів для трансплантації. Поросята, котрі з’явилися на світ в американській філії шотландської компанії, привернули увагу не лише своєю приналежністю до єдиного клону, а й відсутністю певних генів. Точніше, гени в цих маленьких свинок (винятково жіночої статі), відповідальні за вироблення ензиму, який у свою чергу ініціює синтез вуглеводу, що запускає імунологічну реакцію відторгнення в людському організмі, виявилися «відключеними». Цей факт різко підвищує шанси на вдалий результат так званої ксенотрансплантації — пересадки органів, клітин і тканин від представників одного виду іншому.

Інактивація вищеописаних генів є вирішальним кроком на шляху одержання поросят з органами і клітинами, що можуть без зайвого ризику трансплантуватися людині. Народження таких тварин стало черговою віхою на шляху безпрецедентних успіхів компанії, що вперше прославилася на весь світ 1997 року, у день народження Доллі — першої у світі клонованої вівці. 2000-го спеціалістам компанії вперше вдалося отримати клонованих поросят, які вважаються найперспективнішим джерелом для вирощування органів, призначених для трансплантації людині. А в квітні 2001 року в цій же компанії з’явилися поросята, що мають чужорідну ДНК. Щоправда, на той момент цю ДНК було отримано з медузи і практичного інтересу ці клони не представляли, чого не скажеш про нещодавно народжених симпатичних поросят.

Втім, нині на рахунку PPL Therapeutics є і перші негативні моменти ксенотрансплантації. Так, зокрема, прославлена на весь світ вівця Доллі виявилася схильною до артриту в досить ранньому віці. Це захворювання нечасто зустрічається в овець у віці п’яти з половиною років. Однак незаперечних доказів, що клоновані тварини суттєво різняться від отриманих звичайним природним шляхом, поки немає. Хоча деякі експерти і стверджують, що при визначенні біологічного віку Доллі, вирощеної з єдиної соматичної клітини шестирічної вівці, треба підсумовувати шість років її «прототипу» і п’ять із половиною років своїх власних. Цю точку зору підтверджують і дослідження хромосом Доллі, які виявилися коротшими, аніж має бути у вівці її віку, і більш поясненними, якщо враховувати сумарний вік.

Втім, про чистоту експерименту у випадку з Доллі говорити не випадає, бо вона зараз отримує протизапальні препарати, тоді як більшість її родичів у цей час уже вирушили на бойню. Крім того, численні відвідувачі, які бажають подивитися першу у світі клоновану вівцю і шість її здорових нащадків, привчили Доллі до багатогодинного вистоювання з піднятими передніми ногами, в надії на одержання ласощів, які не входять у традиційний раціон шотландських овець, котрі звикли з молодих років розкошувати на просторих пасовищах. От і розберися тепер, що першим спровокувало артрит — клонування чи ж нехтування правилами здорового способу життя.