«Кароші» — робота зі смертельним кінцем

Термін «кароші» не такий давній, як «харакірі», але має близьке за смислом значення. Сучасні словники тлумачать його як «смерть, що настала від перевтоми або нервової перенапруги, пов’язаної з роботою». В японській юридичній термінології це поняття прижилося на початку 1980-х. Саме тоді родичі «карошістів» почали звертатися в суд із вимогою виплатити їм компенсацію за втрату годувальника. 1988 року задовольняли тільки чотири відсотки таких позовів, 2005-го — 40%. У цих випадках позивачі отримують компенсацію від держави (приблизно 20 тисяч доларів), а виплати з боку приватних компаній можуть досягати й мільйона доларів.

Те, що проблема набирає загрозливих масштабів, продемонструвало одне з останніх рішень районного суду, й особливо той факт, що уряд навіть не став подавати на нього апеляцію. Тридцятирічний Кеніші Ушіно помер о четвертій годині ранку на своєму робочому місці (Toyota Motors). Для кожного з шести місяців, що передували летальному кінцю, було зафіксовано перепрацювання по 80 годин: навчання молодих працівників, підвищення власної кваліфікації, написання звітів (плюс до основної роботи на складальному конвеєрі). Представники компанії заявляли, що вся ця робота була добровільною (до того ж неоплачуваною). Суд розцінив це інакше, прирівнявши неоплачувані робочі години до оплачуваних.

Попри те, що перше місце за кількістю робочих годин на рік утримують не японці (1780), а американці (1800), кожен третій японець віком від 30 до 40 років проводить на робочому місці понад 60 годин. І при цьому радіє своєму щастю, оскільки далеко не кожному вдається отримати постійну роботу на повну ставку. Проте рішення у справі Ушіно, схоже, здатне похитнути сформовану в Японії систему праці.