ІНСУЛІНИ «ІНДАРУ»: ЗДОРОВ’Я НАРОДУ АБО СХВАТКА ЗА ГРОШІ?

Схвалена указом Президента країни «Комплексна програма «Цукровий діабет» і Київський інсуліновий завод «Індар» — однолітки. Їм — по два роки. Втім індарівське «маля» вже показало себе здатним до вирішення найсерйозніших завдань галузевого і навіть державного характеру. А деякі його показники і досягнення видаються просто неймовірними. Зважте самі.

Насамперед, поява на інсуліновому ринку України такого заможного виробника, яким себе невдовзі показав «Індар», докорінно змінила ситуацію із забезпеченістю інсулінами хворих на цукровий діабет. Якщо за станом на квітень минулого року цей рівень у лікувальних установах не перевищував по країні 18% від потреби, то вже на початок 2001 року було поставлено таку кількість препаратів, яка істотно перевищувала розрахункові показники. І 81% від загальної кількості поставлених ліків — продукція «Індару».

Сьогодні тільки інсуліновий асортимент підприємства становить 12 лікарських флаконних форм людських напівсинтетичних і високоочищених (монокомпонентних) нейтральних свинячих інсулінів. Вони забезпечують застосування будь-якої із можливих схем ефективної інсулінотерапії. А саме вона дає змогу стабілізувати стан хворого і запобігти появі та розвиткові важких ускладнень — справжнього лиха в практиці лікування підступної недуги.

Отже, завдяки урядовій підтримці заводу Україна першою та єдиною з країн СНД здійснює гарантоване базове забезпечення хворих на цукровий діабет високоякісними препаратами інсулінів. Держава, таким чином, отримала унікальну можливість цілком і безповоротно уникнути залежності від закордонних компаній. До речі, на своєму полі «Індар» так і робить.

Та й це ще не все. «Індар» нині проголошує нові якісні рубежі. Скажімо, сьогодні співвідношення людських і свинячих інсулінів у загальному обсязі продукції підприємства становить відповідно 25 до 75 відсотків. Голову правління, директора заводу Олексія Лазарєва це рішуче не влаштовує. Його озвучена стратегія — якомога швидше досягти пропорції 40 до 60%, і далі щороку додавати по десять відсотків людських інсулінів, щоб вийти на рівень провідних країн світу.

Іншим аспектом концепції розвитку заводу є нарощування виробничих потужностей до 12—16 млн. флаконів на рік. Технологічні можливості й технічний рівень виробництва (а воно оснащено єврофірмами «Бош», «Сименс», «Джонсонс контролс», «Ферар» і «Летцнер») цілком дозволяють це зробити, що створює реальні передумови для активізації виходу на зовнішній ринок. («Індар» зараз реєструє свої препарати у дев’яти країнах світу, щоб здійснити перші експортні постачання своєї продукції вже нинішнього року).

Втім повернімося до основного змісту діяльності підприємства — гарантованого й безплатного забезпечення хворих на цукровий діабет високоякісними інсулінами. Виявляється, стан справ не такий уже й райдужний, і зовсім не відповідає зусиллям «Індару». Про що йдеться?

Насамперед, про реальну оплату заводу за поставлені інсуліни. Загальна сума заборгованості державних і місцевих бюджетів становить нині 27 млн. грн. З урахуванням готової продукції на складах підприємства (квартальна потреба країни) ця сума подвоюється. Адже закупівлі «індарівських» інсулінів за кошти держбюджету планувалися, виходячи з реальних потреб регіонів. І дивна річ! У попередні десятиріччя, у період регулярних закупівель імпортних інсулінів народних грошей на ці цілі — а це близько 30 млн. доларів США — не шкодували, а от розрахуватися з вітчизняним виробником чомусь не поспішають. А цей виробник, між іншим, тільки як податки повертає до скарбниці мільйони гривень, не кажучи вже про серйозну економію її валютних коштів. Отже, «якщо зірки запалюють — це комусь потрібно?»

От і знову має відбутися черговий раунд боротьби за держзамовлення. Інсулін для хворого має бути безплатним. Для розв’язання цього завдання потрібно тільки одне — доручити «Індару» через держзамовлення постачання препаратів інсуліну в усі регіони країни на суму близько 140,9 млн. грн. І справу буде зроблено. Але контрольні цифри видаткової частини бюджету — надзвичайно ласий шматок. Та й реальних фінансових дір у країні чимало. Так що попереду два місяці невидимої битви на бюджетному фронті: лобісти втоми не знають. І іноді здоров’я людей випадає з національних пріоритетів...

У книзі Президента країни Леоніда Кучми «Про найголовніше» є така думка: «Суспільство створює державу для того, щоб захищати себе і свій спосіб життя, щоб зберігати те, без чого його існування або неможливе, або безглузде... Якщо ми не нація самогубців, ми зобов’язані зберегти нашу медицину».

«Індарівці» завдання держави виконують із честю. Тепер і держава повинна подбати про адресну доставку вітчизняного інсуліну хворим — і зберегти «Індар». Зробити ж це державним мужам слід якомога швидше, бо й справді це той випадок, коли зволікання — смертельно небезпечне.