І ЗНОВУ ПРО УКРАЇНСЬКИЙ ІНСУЛІН

Минуло більше року від дня пуску першої вітчизняної лінії з виробництва інсуліну. Але й сьогодні оцінювати пройдений шлях, вибудовувати подальшу стратегію заводу доводиться на марші. «Індар» створювався для того, щоб позбутися імпортної інсулінової залежності, здешевити ліки, повністю забезпечити ними хворих на цукровий діабет і зекономити валютні кошти країни. Адже на закупівлю закордонних препаратів з державного бюджету щороку витрачалося до 35 млн. доларів США.

І ось завод готовий. Україна ввійшла у світову фармацевтичну еліту. Але чи вирішене головне питання — доступності препаратів інсулінів? На жаль...

«Нашу продукцію, — говорить голова правління ЗАТ «Індар», доктор біологічних наук, професор Олексій Лазарєв, — лікарні й аптеки України закуповувати не можуть. У них, як правило, немає грошей. Відвантажені ліки найчастіше залишаються неоплаченими. Інсулін — це ліки, які хворі мають одержувати безплатно. А вже місцеві бюджети повинні повертати гроші «Індару» за отриманий лікарнями, санаторіями й про-філакторіями препарат. Повинні...

Раніше забезпечення інсуліном відбувалося централізовано, нині його купують ті медичні заклади, які мають гроші. Отож, хоч як би ми ганили централізацію, але в цьому випадку це ідеальний ва-ріант розв’язання проблеми.

У регіональних бюджетах необхідно передбачати обов’язкові відрахування — витрати на забезпечення інсуліном. Ці ліки — життєво необхідні, і в усьому світі про таких хворих піклується держава. У нас теж є національна, затверджена Президентом України програма «Цукровий діабет». Але сьогодні кожен хворий у нашій країні одержує безплатно щомісяця 1—1,5 флакона інсуліну, решту змушені купувати самі.

Кабінет міністрів нещодавно видав розпорядження про право заводу укладати прямі безтендерні договори, відпо-відно до державних і територіальних замовлень, за рахунок бюджетних коштів. Але система належною мірою ще не спрацювала, та й термін дії розпорядження вже минув. Існує гостра потреба продовжити дію цього розпорядження ще, як мінімум, на рік.

Тим часом вітчизняний інсулін зусиллями фахівців «Індару» став завойовувати регіони країни.

Місто Київ забезпечується цим високотехнологічним продуктом на 90 відсотків. Потреба в інсулінах Сумської області покривається на 80, а Харківської — на 65 відсотків. Щоб забезпечити препаратами всіх хворих на цукровий діабет, необхідно 6 млн. флаконів високоякісного інсуліну що- річно, а потужність нашого підприємства дорівнює 12 млн. флаконів.

Нашими препаратами за-цікавилися в Росії, Казахстані й Узбекистані, є домовленості й за межами країн колишнього Союзу. Наступного року ми маємо намір сертифікувати нашу продукцію, згідно з вимогами світових стандартів відповідної виробничої практики — GMP, а також GLP і GDP, що істотно підніме і попит на нашу марку, і її престиж.

Але, зрозуміло, насамперед необхідно забезпечити інсу-ліном українських хворих.

До речі, на святкуванні першої річниці «Індару» директор Інституту ендокринології й обміну речовин ім. В.П.Комісаренка АМН України Микола Тронько підкреслив, що в Україні, при одному мільйоні зареєстрованих діабетиків, насправді не менше 2—2,5 млн. чоловік хворіють на цукровий діабет. І це проблема не лише медична, а й соціальна. Страшне не саме захворювання, а його ускладнення, які спричиняють сліпоту, інвалідність, смерть. Треба зняти напругу пристрастей навколо теми якості українського інсуліну, підтримувану в інтересах конкуруючих фірм.

Про те, що індарівський інсулін витримав іспит на якість, тоді казав багато хто. І результати перевірок авторитетною німецькою фірмою «Хехст», і клінічні випробування в головних інститутах Києва та Харкова незаперечно доводять — українські інсуліни мають світовий стандарт. Академік А.Єфімов, приміром, повідомив, що практика переведення діабетиків на інсуліни «Індару» у 90 відсотках випадків відбувається без жодних негативних наслідків. А доктор медичних наук В.Корпачов звернув увагу на те, що всі нормативні документи на препарати інсуліну відповідають вимогам європейської фармакопеї.

Тим більш неприпустимо, коли підприємство, в яке держава вклала 78,5 млн. німецьких марок і 8 млн. гривень, не одержує платежів за свою продукцію. Споживачі винні «Індару» сьогодні майже 15 млн. гривень, а завод працює нині лише на 18% проектної потужності.

Відкриття 1921 року інсуліну та впровадження його в лікувальну практику стали початком нової ери в терапії цукрового діабету й привели до збільшення тривалості життя хворих на цукровий діабет на 18—25 років.

Пуск київського заводу з виробництва інсуліну «Індар» відкрив нову еру для діабетиків України, дав людям віру в можливість повноцінного життя. Кредит цієї віри ще не вичерпаний. Його доля все ще в руках державних і регіональних управлінь. Хворі мають бути забезпечені вітчизняним інсуліном, і вони будуть ним забезпечені.