І сьогодні намагаються заретушувати правду про Чорнобиль

Допоки пани з МАГАТЕ та ВООЗ знущатимуться з жертв чорнобильської катастрофи своїми «звітами», а ми мовчки ковтати брехню?

Перший звіт МАГАТЕ (1991 року) про наслідки катастрофи на ЧАЕС зустрів відсіч одразу ж, ще у Відні з боку колишнього міністра з питань чорнобильської катастрофи Г.Готовчиця та представника Міністерства охорони здоров’я України О.Бобильової. В США вийшла і моя стаття-протест (The Ukrainian Weekly, June 9, 1991).

6 лютого 2002 року в Києві був представлений другий звіт МАГАТЕ, який оприлюднили у штаб-квартирі ООН. Відомі науковці, лікарі та представники влади з України мовчали, а виступи представників громадськості з доказами, протилежними висновкам звіту, експерти ООН проігнорували. Але газета Svoboda (April, 12, 2002), що виходить у США, опублікувала мою думку: «...українські чиновники не дають змогу міжнародним експертам ознайомитися із матеріалами, що свідчать про реальний стан з захворюваннями населення, ураженого радіацією. І чим далі від чорнобильської катастрофи, тим менше шансів у людства дізнатися всю правду про масштаби цієї трагедії».

І ось утретє, 6-7 вересня 2005 року у Відні міжнародні експерти зомбують увесь світ щодо «перевищення трагічних наслідків чорнобильської катастрофи» новим звітом. Ми слухаємо, ковтаємо образи і... ніяких протестів від владних структур. Та нічого дивного в цьому немає. У складі урядової делегації не було жодного представника з МОЗ України! Хто буде опротестовувати такі звіти? Ті, хто слово «Чорнобиль» почули тільки завдяки своїм посадам?..

Давно вже затухає увага влади до проблем, породжених чорнобильською катастрофою. Міграція населення, змішані шлюби опромінених людей зі «здоровими», проживання на забрудненій радіонуклідами території - все це призвело до того, що зросло покоління зі слабкою імунною системою (академік С.Комісаренко назвав це «чорнобильським СНІДом»).

Наводжу деякі цифри (підкреслюю, офіційні цифри), може, вони змусять здригнутись урядовців України, які ігнорують наростаючі проблеми наслідків чорнобильської катастрофи.

На 1 січня 2005 року загальна чисельність постраждалих внаслідок чорнобильської катастрофи становила 2 646 106 чоловік, у тому числі 643 030 дітей. Так, у Вінницькій області до цієї категорії віднесено 24 442 дитини, у Волинській - 49 404, Житомирській - 86 520, Київській - 175 674, Полтавській - 10 540, Рівненській - 124 260, Тернопільській - 13 587, Черкаській - 35 484, Чернігівській - 27 374, м. Київ - 19 377. На забрудненій радіонуклідами території мешкає 523 752 дитини. Більшість із них має «букет» хвороб, які характерні для людей 40-річного віку. У багатьох сім’ях досі оплакують свого годувальника, смерть якого пов’язана з чорнобильською катастрофою. І таких сімей у Житомирській області налічується 1897, Київській - 4375, Рівненській - 1556, по місту Києву - 2413. У цілому по Україні - 17 448 сімей.

На парламентських слуханнях 17 березня 2004 року констатовано, що онкологічні захворювання в Україні в переліку хвороб займають друге місце. Тільки за 10 років (1993-2003) на 25,7% збільшилася кількість онкохворих. У 2003 році 818 тис. осіб перебували на обліку. Тільки в 2003 році було зареєстровано 155 328 чоловік, у яких виявили цей страшний діагноз. Для їх діагностики і лікування необхідно приблизно три мільярди гривень, що складає половину зведеного бюджету всієї галузі охорони здоров’я. Прогноз до 2010 року невтішний - ще на чверть зросте кількість хворих на цю страшну хворобу.

Тодішній міністр охорони здоров’я А.Підаєв поставив на перше місце серед чинників, що провокують онкозахворювання, Чорнобиль. Однак багато з наших чиновників хотіли б забути про цю трагедію, з їх подачі ми чуємо блюзнірське, що і «ООН втомилася від Чорнобиля».

Тоді ж, на парламентських слуханнях, народний депутат України Т.Бахтеєва підкреслила, що після катастрофи на ЧАЕС спостерігається значне підвищення кількості дітей з онкопатологією щитовидної залози.

Вражаючі цифри надав директор Інституту ендокринології та обміну речовин АМН України М.Тронько - прооперовано 2674 дітей з приводу раку щитовидної залози. Завідувач кафедри онкології Національного медичного університету І.Щепотін наголосив, що рак «молодшає», смертність від нього зростає, діагноз ставиться дуже пізно. Директор Інституту патології крові та трансплантаційної медицини АМН України В.Новак наводив також невтішні дані: в Україні близько 32 тисяч онкогематологічних хворих. Вартість лікування одного такого пацієнта дорівнює від п’яти до ста тисяч гривень. Виділені кошти становлять лише 20% від потреб. В Україні лише два центри трансплантації кісткового мозку. В той же час Франція має 130, Польща - 13 таких центрів. Досі немає і українського маммологічного центру, вкрай необхідного сьогодні і в майбутньому. У звіті йшлося і про збільшення випадків раку молочної залозу у жінок, що проживають на забрудненій території, і про виникнення катаракт. Але це бояться пов’язувати з наслідками чорнобильської катастрофи. Ще академік А.Ромоданов говорив про негативний вплив опромінення на центральну нервову систему. Хіба фахівці цього не знають? Як тут не згадати також відомі усьому світові факти про те, що в Селлафилді (Англія) 10% дітей, які народжуються у працівників заводу по переробці ядерних матеріалів, хворі на лейкемію.

То про яке перебільшення негативних наслідків чорнобильської катастрофи, проголошених на весь світ звітом МАГАТЕ, може йти мова після наведених цифр?

В Україні ж молоді люди за призовом військоматів відчайдушно працювали під четвертим реактором ЧАЕС, опромінювалися, скидаючи мішки з піском у палаюче жерло реактора. Рятували Європу. А сьогодні Європа затверджує злочинні висновки звіту. І урядова делегація не знайшла доказів проти брехні на весь світ про перебільшення впливу чорнобильської катастрофи на здоров’я людей? Чому до цього часу мовчить Академія медичних наук України? Чому уряд України не заявляє свій протест в ООН?

Ще в 1992 році в Зальцбурзі (Австрія) лунав заклик до реформи МАГАТЕ як до організації, що зобов’язана займатися тільки контролем за використанням атомної енергії, а не її пропагандою. В 1996 році у Відні я мала зустріч з міністром охорони здоров’я Австрії пані Крістою Крамер. Вона зізналася, що колись була прихильницею атомної енергетики, але коли на власні очі побачила наслідки опромінення у чорнобильських дітей, то стала дотримуватися протилежної думки. З її позицією рахується уряд Австрії. А де думка наших міністрів, що зобов’язані за клятвою та посадою берегти здоров’я народу? Я побувала на АЕС біля Шербурга (Франція), і місцеві жителі розповідали, що коли будувалась атомна станція, чиновники розповсюджували чутки про будівництво заводу по виготовленню кухонь для військових. Тобто атомна мафія розгалужена по всій планеті. І вона боїться говорити правду. Але правду неможливо і заховати. Чи дає відповідь «атомна мафія», де і як захоронювати радіоактивні відходи? Залишаємо цю проблему нашим нащадкам? Це питання ніколи не піднімалося у звітах МАГАТЕ.

Чиновники з МАГАТЕ зомбують громадськість світу на прикладі катастрофи на ЧАЕС, кажучи про безпеку атомної енергетики, про необхідність подальшого її розвитку в світі та про безпеку малих доз радіації. За ствердженням учасників Чорнобильського форуму-2005, що були експертами протягом тривалого часу від України, вони надали для звіту МАГАТЕ дані, однак вони не ввійшли до цього звіту.

Необхідно опублікувати в пресі звіт урядової делегації про роботу Чорнобильського форуму-2005 і дати свою оцінку її роботи. Народ України має знати правду про Чорнобиль.

P.S. Коли стаття вже була написана, стало відомо про присудження Нобелівської премії Миру Міжнародному агентству з атомної енергії. Дуже прикро було про це дізнатися.