Фрукти-довгожителі

Поки легіони учених шукають ключі до довгожительства людини, інші намагаються відсунути затьмарену хворобами старість простіших об’єктів, а саме — овочів і фруктів. Істотних успіхів у вирішенні цього завдання вдалося досягти вченим із РХТУ ім. Д.Менделєєва разом із колегами з Інституту садівництва РАСГН (м. Мічурінськ). Технологія, яку вони розробили, дозволяє подовжити життя помідорам, сливам, абрикосам та іншим плодам, помітно зменшивши їхнї втрати під час транспортування і зберігання. Підтримав учених Фонд сприяння розвитку малих підприємств, більш відомий як Фонд Бортника — повідомляє агентство «ІнформНаука».

«Ще 1912 року відомий російський учений Дмитро Миколайович Нелюбов відкрив так званий гормон дозрівання — етилен, який запускає процеси дозрівання в рослинах і виділяється в цих процесах, — розповідає один із авторів роботи, доктор хімічних наук Валерій Швець. — До речі, на цьому принципі грунтується робота сенсорів, які автоматично визначають ступінь дозрівання фруктів. Датчики у сховищах вимірюють вміст етилену в повітрі, завдяки чому можна з високою точністю оцінити, чи вже пора продавати зимові сорти яблук, чи їм ще треба полежати.

Набагато пізніше виявилося, що є й інгібітори процесів, які відбуваються під час дозрівання. Зокрема й так званий 1-метилциклопропен, речовина, що, заміщаючи етилен на деяких стадіях процесу дозрівання плодів — овочів, фруктів або квітів, гальмує його. Подовжуючи тим самим їхню молодість і захищаючи від «старечих захворювань» — гниття, побуріння і так далі».

Проте простого знання механізму дії 1-метилциклопропену виявилося недостатньо. Треба було, по-перше, з’ясувати, скільки саме його потрібно, щоб і фрукти зберегти, і не отруїтися — усе-таки це біологічно активна сполука. А по-друге, речовину, яка у нормальних умовах існує в газоподібному стані, як з’ясувалося, практично неможливо зберегти і, відповідно, важко застосовувати — вона легко полімеризується.

З першим завданням упоралися вчені з Мічурінська під керівництвом директора інституту академіка Володимира Гудковського. Вони виявили, що концентрація, яка ефективно охороняє плоди від передчасного дозрівання, мізерно мала. Достатньо додати в атмосферу герметичної камери менше однієї мільйонної частки цього газу, протримати там плоди протягом доби, і зберігати, а також перевозити їх буде набагато простіше. Виявили вони і терміни, коли варто знімати плоди й обробляти їх цим препаратом, щоб фрукти та овочі і зберігалися добре, і були такими самими смачними, як і ті, яким дали дозріти в природних умовах — на гілці.

Друге завдання — збереження самого 1-метилциклопропену — вдалося вирішити хімікам із РХТУ. Для цього вчені запропонували використовувати особливі, розчинні у воді сорбенти. У твердому стані вони поглинають газ, який у порах сорбента може зберігатися скільки завгодно. А у воді вони розчиняються і виділяють той самий інгібітор, який потім протягом кількох місяців гальмує процеси, що призводять спочатку до дозрівання, а потім неминуче і до псування овочів і фруктів.

Хоча дослідницькі роботи в цьому напрямі вчені ще не закінчили, перші результати в промислових умовах вже отримано. Виявилося, що препарат нешкідливий і для людини, і для навколишнього середовища — у певних концентраціях, звісно. І дозволяє довше зберегігати не лише, скажімо, яблука, але й такі ніжні фрукти, як абрикоси, персики і сливи.