Експерт: Діабетики в Україні недостатньо забезпечені інсуліном

В Україні хворі цукровим діабетом, навіть застосовуючи найякісніший інсулін, дуже рідко досягають компенсації — нормалізації рівня цукру в крові. Хоча саме компенсація є головним критерієм оцінки забезпеченості хворого інсуліном. Про це в інтерв'ю «Дзеркалу тижня» розповіла голова ради Української діабетичної федерації, віце-президент Міжнародної діабетичної федерації Валентина Очеретенко.

За її словами, причина декомпенсації хворих криється в тому, що до проблеми діабету в Україні не існує системного підходу. Пацієнти потребують як індивідуального підбору інсуліну, так і навчання самоконтролю. Цьому могла б посприяти державна програма «Цукровий діабет», в яку потрібно внести відповідні зміни.

«Потрібен системний підхід — профілактика діабету, корекція і компенсація, що, безперечно, вимагає навчання самоконтролю. Людина повинна навчитися жити з діабетом. У держпрограмі обов’язково має бути розділ із плануванням витрат на навчання хворих на цукровий діабет», — вважає Очеретенко.

Вона підкреслила, що програма навчання повинна бути сертифікованою, єдиною для всієї країни, потрібно готувати фахівців, які зможуть дати вичерпні відповіді.

Валентина Очеретенко також відзначила, що Україні потрібний плавний перехід до рецептурної форми забезпечення, коли лікар виписує рецепт і хворий отримує ліки в аптеці.

«Це вимагає затвердження стандартів ведення хворих, щоб лікар точ­но знав, коли, за якими показ­никами призначати той чи інший препарат, а не займався лікуванням на око, залежно від того, який інсулін завезли в район і чи завезли його взагалі. До того ж дуже важливо дотримуватися принципу, що викладений у положенні Міжнародної діабетичної федерації: якщо хворий компенсований — його не слід переводити на інший вид інсуліну», — підкреслила вона.

Голова ради Української діабетичної федерації переконана, що рішення держави виділяти хворим гроші на інсулін замість інсуліну може привести до серйозних ускладнень.

«Інсулін, як і весь курс лікування, повинен призначати ендокринолог. Хворий далеко не завжди може адекватно оцінити свій стан, навіть якщо в нього великий досвід життя з діабетом. Низький рівень доходів призводить до того, що хво­рі не завжди можуть раціонально розпоряджатися коштами, отже, гроші на ліки можуть бути використані для латання дірок у сімейному бюджеті або на ін­ші цілі. Приймаючи таке рішен­ня, людина не завжди усвідомлює, чим згодом це обертається», — пояснила Очеретенко.

Ще однією проблемою, яка повинна бути вирішена за допомогою держпрограми, вона назвала забезпечення хворих діабетом дітей тест-смужки для контролю їхнього стану.

«Вважається, що діти забезпечені тест-смужками для контролю, але їх виділяється лише 200 штук на рік. Проте контроль за рівнем цукру необхідно проводити кілька разів на день. У Росії про цю проблему давно забули — хворій дитині держава надає 800 смужок. Даний пункт теж необхідно включити до нової програми», — підкреслила Валентина Очеретенко.

Докладніше читайте в статті Ольги Скрипник «Кому подати на солодке життя?» у свіжому номері «ДТ».