Диво-ніж не потрібний Україні?

У 1991—1992 рр. Фонд Хартії 77 у Чехословаччині ініціював збирання грошей для придбання дивовижного хірургічного інструмента — лекселлівського гамма-ножа, що дозволяє робити складні нейрохірургічні операції без розтину черепа. Кілька мільйонів громадян і багато організацій запропонували свою допомогу, і впродовж 16 місяців удалося зібрати понад 3 млн. дол. З осені 1992 року дотепер подано допомогу понад шести тисячам пацієнтів. Серед них близько сорока українських дітей, яким Фонд Хартії 77 і лікарня «На Гомолке» подали безкоштовну медичну допомогу, а також забезпечили пільговими авіаквитками до Праги. (Зазначу, що така операція обходиться в США приблизно в 10—20 тис. дол.)

Під час усенародного збирання грошей у Чехословаччині група лікарів-фахівців у галузі онкології несподівано виступила проти ідеї придбання гамма-ножа. Вони стверджували, що це зайве витрачання грошей і що в невеличкій Чехословаччині навряд чи знайдеться достатня кількість пацієнтів. Краще, мовляв, купити лінійний прискорювач, він дешевший, більш функціональний і може застосовуватися в різних галузях медицини.

На щастя, прибічникам лінійного прискорювача не вдалося зашкодити унікальній ініціативі. Празька клініка стала одним з найуспішніших у світі лекселлівських центрів (а їх сьогодні налічується понад 200). Лише торік тут було прооперовано понад 800 пацієнтів, переважно з Чеської Республіки.

Чому я докладно згадую ці події? Річ у тому, що Київський інститут нейрохірургії ім.Ромоданова має найближчими місяцями здійснити перший крок щодо придбання цього, як його іноді називають, диво-інструмента — закупівлю стереотактичної рами. Вибір типу рами фактично визначає пізніший вибір самого інструмента. На мій подив, я довідався, що деякі київські нейрохірурги є прибічниками ідеї лінійного прискорювача. Для невеличкої, бідної лікарні, яка хоче своїм пацієнтам подати радіологічну допомогу при лікуванні різноманітних ракових захворювань, лінійний прискорювач — безумовно, прекрасний інструмент — може стати тимчасовим виходом. Та лінійний прискорювач — не остаточне рішення, і вже у будь-якому разі не для спеціалізованої центральної нейрохірургічної установи.

Чеські статистики переконують: для подання кваліфікованої нейрохірургічної допомоги країні з 10-мільйонним населенням потрібен, як мінімум, один гамма-ніж. Це означає, що в перспективі Україні знадобляться чотири-п’ять таких інструментів.

Понад те, досвід застосування сотень лінійних прискорювачів у світі свідчить: через складність при їх настроюванні та адаптації для нейрохірургічних цілей на них реально провадиться лише кілька десятків операцій на рік.

Пишу про це з болем у серці. Рішення про придбання гамма-ножа прийнято нещодавно в Москві, де його встановлять найближчим часом. Невже Україна не зможе надати своїм хворим ті можливості, що давно існують у Чехії, а незабаром будуть і в Москві? Невже ті мізерні кошти, призначені для модернізації медичної техніки, витратять на рішення, яке веде в глухий кут?