COVID-19: боротьба вручну

На початку вересня ZN.UA писало про прогнози. Згідно з ними, до кінця жовтня цифра щоденних нових випадків зараження коронавірусом загрожувала зрости до 5–6 тисяч, а заповнені ліжко-місця в лікарнях — до 40 тисяч. Минув місяць. До виборів іще два тижні. За 8 жовтня в країні — 5804 нових випадки захворювань і 89 смертей. За прогнозом, який, згідно з нашою інформацією з ОПУ, було доведено до відома Зеленського, на момент виборів щоденна кількість нових випадків захворювання становитиме мінімум 6, максимум 10 тисяч, а кількість смертей сягне оцінки 150 на день.

Заповненість ліжко-місць у лікарнях, згідно з офіційною статистикою, у 17 областях уже подолала 50-відсоткову межу і подекуди дійшла до 80%. У Донецькій області, згідно з оперативними даними РНБО, вона становить 100,7%.

Проте лікарні другої лінії, які мали почати відкривати, коли заповненість перевалить за 50%, не відкриваються. Вони не готові, у деяких не підписано контракти з НСЗУ. Перепрофілювання ж виглядає в такий спосіб: закриваються кардіологічні, неврологічні, опікові, гематологічні та інші відділення, і туди поміщають пацієнтів із ковід. Куди при цьому подіти інших пацієнтів, із тими-таки інсультами й інфарктами? На це запитання відповіді немає. Міністр охорони здоров’я заявляє, що розгортатиме мобільні шпиталі. Щоправда, не пояснює, коли та як саме збирається це робити.

Тим часом, згідно з даними волонтерів, насправді ситуація є набагато гіршою. Реальність розходиться з офіційними даними, бо лікарні завищували кількість ліжко-місць. Фактично їх менше. В Одесі та Києві місць у лікарнях уже немає. Хворі в найкращому разі лежать у коридорах. Телеграм-канали повняться такими фото. Опорна лікарня в Білій Церкві, наприклад, заповнена на 130%. Але й ті ліжко-місця, що є, часто виявляються просто місцями лежання чи навіть помирання, оскільки не забезпечені ні кваліфікованим персоналом, ні киснем.

І подекуди, через критичну нестачу кисню, лікарі вже вирішують, кому його давати, а кому — ні. Не за віковою категорією. А за телефонним дзвінком…

Нам завжди здавалося: якби ті, хто має владу й приймає рішення, лікувалися тут, в Україні, вони зрозуміли б, що таке вітчизняна медицина, і постаралися б це виправити. Та ба. Сьогодні заможні українці, які за будь-яких інших обставин поїхали б лікуватися до Німеччини чи Австрії, закупили обладнання, і якщо щось трапляється, тримають фахівців при собі високими гонорарами, відволікаючи лікарів, яких і так бракує, від потоку середньостатистичних хворих.

«Сьогодні люди задихаються на лікарняних ліжках, — каже на ток-шоу «Право на владу» керівник одеської волонтерської групи «Корпорація монстрів» Катерина Ножевнікова. — Люди задихаються вдома. Їх виписують із лікарень із ушкодженими легенями, і їм теж шукають концентратори. Кисню немає. З Одеською областю київський постачальник договір розірвав, і в наших опорних лікарнях запасу кисню — на два тижні.

Міністр охорони здоров’я обіцяє закупити 12 тисяч кисневих концентраторів. Але вже в серпні, щоб купити для Одеської області 100 штук, ми збирали їх по всій країні. Їх немає. І жоден завод у світі не відвантажить такої кількості концентраторів».

Однак замість вирішувати цю проблему, попри те, що 34 куплених раніше апарати для КТ не використовуються, Мінздоров’я централізовано закуповує ще 50 апаратів КТ (загалом заплановано 161), які нема куди ставити, на яких нема кому працювати та які немає за що обслуговувати. Те саме стосується й 100 обіцяних апаратів ШВЛ, які дістануться до місць призначення в найкращому разі наприкінці року. При тому, що в деяких лікарнях вони є, подаровані благодійниками, — стоять непід’єднані в підвалах. На них нема кому працювати — фахівців немає.

Результатів ПЛР-тестування в державних лабораторіях люди чекають сьогодні по 7–8 днів. І це вже після появи яскраво виражених симптомів. Увесь цей час щодо хворих не вживають жодних лікувальних заходів, вони й надалі ходять на роботу, до школи, заражаючи інших. А в приватних лабораторіях тестують швидше, але коштує це від 700 до 2000 грн. І якщо гроші в ковідному фонді є, то чому б не закупити в них послугу, щоб люди могли тестуватися безкоштовно й не чекати два-три тижні, кашляючи та сякаючись, а потім потрапляючи до лікарень із важкою формою пневмонії?

«Кажуть, що тестування не потрібне, достатньо клінічної картини, — продовжує Катерина Ножевнікова. — Тоді перепишіть свої закони. Бо опорні лікарні першої лінії пацієнтів без ПЛР-тестів не приймають».

«Колапс наближається, — із подивом читаю на Фейсбук-сторінці звернення до влади завжди лояльної до міністра Степанова інфекціоністки Ольги Голубовської. — Навіть якщо вистачить ліжко-місць, то не вистачить рук, знань і вчасно призначеного, правильно підведеного кисню».
Та ось на традиційний ранковий брифінг виходить Максим Степанов і, ворушачи гарними бровами, каже, буцімто все це — фейк і неправда. Тестів у країні роблять дедалі більше. 37 тисяч ліжко-місць із киснем і підготовленим медперсоналом готові. Апаратів ШВЛ у країні — понад чотири тисячі. Щоправда, підключено з них наразі менш як 10%. Усі доплати лікарям не тільки виплатили, а вже навіть почали виплачувати авансом за жовтень. До речі, згідно з даними Мінфіну, з ковідного фонду на доплати медикам витрачено 901,2 млн грн. А ось військовим/поліцейським — 2 млрд 444,5 млн грн. Логічно, чи не так?

Кисню в нас, за словами міністра, — хоч завалися. 16 виробників у країні мають ліцензію на його постачання. Хоча загалом, звісно, все погано. І буде ще гірше, каже міністр. Але жорстких карантинів більше не буде, бо економіка впаде зовсім. І взагалі, панове, ви самі у всьому винні. Носіть маски, дотримуйтесь дистанції, користуйтеся антисептиками. Школярам ми все це в коміксах намалювали. Корисна річ. Щоправда, більш як за місяць після початку навчального року…

Після цього брифінгу так і хочеться написати: а ми ж іще на початку епідемії попереджали про недієздатність влади. Ми ж говорили про те, що вона мала б робити, якби була владою насправді й бодай намагалася відповідати очікуванням електорату, а не лише задовольняти піар-потреби президента. І якби влада вміла не лише підраховувати бариші та мірятися рейтингами, а й читати, нам не довелося б писати чергового тексту.
Нас наздогнала перша хвиля епідемії коронавірусу, яку більшість країн пережили навесні. І щонайменше до кінця року все тільки гіршатиме.

Впровадивши жорсткий карантин у березні, і тим самим уже підірвавши економіку країни заради того, щоб підготувати систему охорони здоров’я до всіма прогнозованого осіннього сплеску епідемії коронавірусу, за сім наступних місяців влада так і не підготувалася. Ні достатнім тестуванням і виявленням, ні ліжко-місцями, ні киснем, ні фахівцями. І винні в цьому не кілька поколінь попередників, а ті, хто відповідав за це з березня. Тобто Мінздоров’я під керівництвом міністра Максима Степанова та головний санепідлікар країни Віктор Ляшко.

«Якщо ми ігноруватимемо правила протиепідемічної безпеки, ситуація швидко вийде з-під контролю», — заявляє міністр. Так, ніби зараз вона під контролем. Максим Степанов не може контролювати навіть довірене йому відомство. Кілька днів тому ковід було підтверджено більш як у 30 співробітників міністерства. Від початку епідемії Мінздоров’я так і не спромоглося забезпечити засобами індивідуального захисту навіть власних співробітників. Що вже казати про цілу країну. Що це? Злочинна недбалість? Чи в такий цинічний спосіб влада зменшує навантаження на Пенсійний фонд? Адже найбільша кількість смертей — серед українців у віці 60+.

Епідемія жахає. Але ще більше лякає її повна безконтрольність. Контроль у цьому випадку означає — не допустити колапсу в жодній із ланок. Запобігаючи можливим проблемам, а не намагаючись потім гасити пожежу, що стає дедалі масштабнішою, за допомогою дитячої лійки. З весни йдеться про можливість підключення приватних лабораторій і збільшення кількості тестувань, та тільки хура й досі там. Коефіцієнт виявлення у середньому по країні становить понад 11%, за допустимих 5%. У Житомирській області — взагалі 39%.

Якщо зростають госпіталізації, має збільшуватися кількість забезпечених киснем і кваліфікованим персоналом ліжко-місць. Але цього не сталося.
Ефективний карантин передбачає злагоджену роботу державної вертикалі й бодай мінімальну довіру до вжитих заходів із боку населення. Але в нас карантинних заходів нині, по суті, немає жодних — сама лише профанація. І до виборів точно не буде. Хоча локдаун по всій країні й не потрібен. Не потрібно переносити вибори. Зрештою на них можна прийти в масках. А всю інформацію люди отримують із соцмереж і телевізора, а не на зборах і концертах. Цинізм у тому, що ніхто не впроваджує навіть точкових, локальних локдаунів, бо боїться втратити залишки рейтингу. Коштом людських життів… А після виборів упроваджувати карантин буде вже пізно.

Щодо довіри населення, з нею геть кепсько.

Люди, безперечно, винні. Відсидівши заздалегідь на жорсткому карантині три місяці та споглядаючи на екранах телевізорів, як можновладці вільно ходять усюди без масок, не сплачуючи жодних штрафів за недотримання протиепідемічних заходів, вони не читають, не дивляться і не хочуть чути. Більшість уперто носить маски на лікті, на підборідді, або й на маківці, ігнорує дистанцію. Коли ж скептикам і прибічникам теорій змов підсовують під ніс цифри, вони зляться. «Чому ж ви не публікуєте сезонної статистики грипу? А де ж смертність від онкології?» — обурюються окремі уперті громадяни в чаті Телеграм-каналу ZN.UA.

Ну гаразд, погляньмо на цифри. Є дані Держкомстату щодо смертності в Україні за 2019 рік. Торік ми втратили 581 114 співвітчизників. На першому місці серед причин смертності — серцево-судинні захворювання: 67% — 389 346 (у середньому — 1066 на день). На другому — новоутворення: 13,5% — 78 450 (215 на день). На третьому — зовнішні причини (травми, отруєння, нещасні випадки тощо): 5,2% — 30 218 (83 на день). На четвертому місці — хвороби органів травлення: 4,2% — 24 407 (67 на день).

А тепер погляньмо на статистику смертності від ковіду за 6, 7 і 8 жовтня: 77, 93 і 89 відповідно. Середнє арифметичне — 86 на день. Тобто більше, ніж від зовнішніх причин. Звісно, не зовсім коректно порівнювати середні цифри за рік із цифрами за три дні. І, звісно, від серцево-судинних і онкозахворювань помирає непорівнянно більша кількість українців. Але згадаймо також про те, що смерті від серцево-судинних і онкозахворювань не стаються за один або кілька днів. До цього зазвичай ідуть роками. Від ковіду ж згоряють за лічені дні. Наразі — у середньому 86 людей на добу. Але цифри мають тенденцію до зростання.

Ковідне кільце звужується. І якщо раніше я читала в соцмережах про те, як захворів хтось із далеких знайомих, то днями у важкому стані до Олександрівської лікарні потрапив уже мій родич.

Лікування пацієнтів із COVID-19 у медустановах у стаціонарних умовах і забір для тестування у пацієнтів із підозрою на коронавірус мобільними бригадами є безкоштовними для пацієнтів. Але я ні від кого не чула, щоб воно все-таки обійшлося безкоштовно. Усі ліки — власним коштом. Від 5 тис. грн. І тут, і там люди розповідають, як, уже захворівши, їздили здавати тести та стояли в чергах. Як, очікуючи результатів уже в лікарні, лежали в одній палаті з тими, кого потім переводили до ковідних палат.

Система не може впоратися. Уже зараз. Наприклад, збільшився показник інцидентності у Сумській області. Поміркуймо, чому. До Дня людей похилого віку, 1 жовтня, там не вигадали нічого кращого, як організувати конкурс «Леді елегантного віку». Перед цим в Одесі провели Фестиваль міста. Кожен масовий захід одразу позначається на динаміці захворюваності в місті. Але люди вперто не хочуть цього помічати та вірити. Допоки ковід не торкнеться особисто їх чи когось із близьких.

«Директор Мар’їнської лікарні приймає в нас допомогу о 18:30. Тому що потрібно. Тут на 60 ліжко-місць — 76 пневмоній. Боюся уявити, у яких умовах перебувають пацієнти та яке пекельне навантаження витримують медики, — пише на своїй сторінці у соціальних мережах членкиня волонтерської організації «Е+» Валентина Варава (Торецьк). Попереднього головлікаря спіймали на перепродажі гуманітарних ЗІЗ і… благополучно відправили на пенсію. Сергій тимчасово виконує обов’язки головлікаря лише два дні. Прийшов із комерційної медицини з сучасними бізнес-підходами. Сподіваємося, все вдасться. Але нині у цій опорній з ковіду лікарні — понад 100 пневмоній. І лише п’ять кисневих концентраторів, разом із нашим, переданим сьогодні. Боюся думати про те, як там виживають люди: пацієнти та лікарі.

Тимчасового виконувача обов’язків головлікаря Покровської лікарні Дмитра призначили три дні тому, після смерті попереднього головлікаря від ковід. Він у шоці: «Ми дотепер не можемо повірити, настільки стрімко все розвивалося. У перший день вона почувалася погано, на другий день — однобічна пневмонія, на третій — двобічна, на четвертий — ШВЛ. І потім — усе. Ми її мамою називали…»
«А після цього ми заходимо до магазину, — пише Валентина Варава, — і бачимо людей без масок. Природний добір? Але гинуть ті, хто в масках. Рятуючи тих, хто без…»

Напередодні, 1 вересня, завершуючи батьківські збори, учителька, перефразовуючи відоме гасло Остапа Бендера із «Золотого теляти», пожартувала: «Ударимо оптимізмом по ковіду!» Саме так більшість і поводиться. Але так само, як автопробіг не рятує від бездоріжжя та нехлюйства, не врятує від ковід і оптимізм. Якщо він не підкріплений жодними діями.

Тому, ризикуючи зіграти роль злісної й докучливої мачухи, тещі чи свекрухи, повторимо ще раз, що ж влада має зробити якнайшвидше.

По-перше, перестати приховувати реальні цифри. Сьогодні невідома навіть точна кількість тяжкохворих, а відповідно, й темпи їхнього приросту. Це не дає змоги заздалегідь збільшувати кількість ліжко-місць у лікарнях, мобільних бригадах і лабораторіях. Необхідно залучити, нарешті, приватні лабораторії, закупивши в них послуги, і збільшити кількість тестувань, скоротивши строки очікування результатів. Можливо, виходом могла б стати реімбурсація.

По-друге, СЕС — не СЕС, але прописати функціонал, повноваження та рівні відповідальності тих-таки уламків СЕС і Держпродспоживслужби, зокрема щодо епідрозслідувань, за цей час уже можна було.

По-третє, забезпечити ліжко-місця фахівцями. Необхідно призвати військових лікарів. Як це було зроблено в інших країнах. Насамперед інфекціоністів, епідеміологів і анестезіологів. Усі вони — військовозобов’язані. Також варто подумати щодо мобілізації лікарів-інтернів, перекваліфікації та підготовки лікарів.

По-четверте, забезпечити ліжко-місця киснем і його правильним підведенням. Здійснити інвентаризацію апаратів ШВЛ, які не використовуються.

По-п’яте, розгорнути польові шпиталі. Вони в країні є з 2008 року. Причому деякі використовувалися від початку війни на сході України.

По-шосте, заборонити масові заходи в країні. За це й за порушення маскового режиму потрібно впровадити високі штрафи.

По-сьоме, повернути навчальні заклади на дистанційне навчання. Діти та молодь зазвичай переносять захворювання легше, але часто є його безсимптомними носіями.

Якщо не зробити всього цього в найкоротший термін, незабаром у нас будуть переповнені не лише лікарні, а й виникнуть черги на цвинтарях.
На жаль, особливої надії на те, що влада до виборів (та й після них) розпочне будь-які ефективні кроки, немає. Залишається боротьба вручну.

Будь ласка, принаймні, самі дотримуйтеся простих правил: носіть маску (а краще респіратор) у закритих приміщеннях; дотримуйтеся дистанції (особливо стосовно тих, хто носить маски в неналежних місцях); намагайтеся уникати скупчень людей; за змогою перейдіть на віддалену роботу, а дітей переведіть на дистанційне навчання. І бережіть людей із групи ризику — 60+ і тих, хто страждає на хронічні захворювання.