Ми звикли, що СНІД — хвороба великого міста з його всілякими спокусами, безкінечною зміною статевих партнерів, брудними шприцами в колі наркоманів...
Дія друга: пацієнту оголошується війна
— Я дуже злякалася за дітей, — зізналася моя співрозмовниця. — Адже у нас тільки троє старших живуть окремо, а п’ятеро — ще школярі. Наймолодшій, Яночці, тоді було усього вісім років. Як жити далі, як уберегти їх, поставити на ноги?
На чергову зустріч із Драгомащенком Марія Михайлівна йшла в надії на пораду і допомогу. Природно, взяла довідку уманських лікарів. Прочитавши її, зав. відділенням зробив висновок: «Виходить, у твого чоловіка був СНІД ще до нашої операції». З тієї ж пристрастю, із якою районні медики ще недавно доводили відсутність у Юрія ВІЛ-інфекції, вони тепер наполягали на її наявності, причому в обох членів подружжя. Дім Чеботарів у селі відвідала лікар-інфекціоніст і вручила враженій жінці папір, із якого випливало, що в її крові теж є злощасний вірус. Уточнимо: аналізи у Марії Михайлівни ніхто не брав. Лікарі просто страхувалися, таким чином рятуючи свої шкури.
Медики розв’язали справжню війну проти свого пацієнта та його сім’ї. Завдяки їхнім старанням діагноз Марії Чеботар (нагадаємо, «липовий»), став відомий усьому району. Громадськість сперечалася, хто з подружжя ходив «наліво». Колеги по роботі влаштували страйк Марії, вимагаючи прибрати її з ферми. Люди перестали брати воду з вуличної криниці: із нього, мовляв, п’ють Чеботарі. А найтяжче від усіх довелося дітям...
Напевно, було б куди, Чеботарі виїхали б. Але Юрій Спиридонович тут народився, сім’я жила в його рідному домі. Марія Михайлівна в село потрапила зовсім молоденькою, на сільгоспроботах познайомилася з майбутнім чоловіком. Найкращі свої роки вони прожили в Ганнівці. То чому мусять втікати з рідних місць, немов злочинці, якщо ні в чому не винні? Ні, треба боротися за чесне ім’я, вирішила Марія Михайлівна.
Вона писала листи в різні інстанції, а якщо було потрібно, їздила туди особисто, складала позови в суд. Першою перемогою стало анулювання висновку про її захворювання. Потім у лікарню прибула комісія. Вона встановила багато цікавих моментів. Виявляється, у лікувальному закладі на повну силу процвітали крадіжки медикаментів, їхнє незаконне списання. У невідомому напрямі «спливли» холодильник із телевізором. Основна діяльність головного лікаря вже давно звелася до курирування численних комерційних аптек, що розташувалися в лікарняних стінах. Туди йшли ліки, які надходили у медсанчастину як гуманітарна допомога. Очевидно, така робота добряче вимотувала і вимагала посиленого відпочинку, тому головлікар сам собі оформляв по кілька відпусток на рік. Де вже тут було стежити за порядком у підвідомчій установі!
Викриті факти призвели до звільнення недбайливого керівника. Звільнили із займаної посади і травматолога Петра Коробка — через пияцтво. А за фактом переливання Юрію Чеботарю неперевіреної крові, нарешті, порушили кримінальну справу.
Слідство, підтвердивши усе, розказане вище, повернуло добре ім’я незаслужено зганьбленим людям. Але ж одним добрим ім’ям ситий не будеш. Треба на щось жити, годувати дітей, підтримувати здоров’я глави сім’ї. Крім того, мусить же хтось відповісти за злочинну халатність. Адже якщо вчора безвідповідальні лікарі заразили одну людину, яка гарантія, що завтра не погублять іншу? Марія Чеботар звернулася в суд із позовом на лікарню. Рішення суду широко коментували усі ЗМІ. Воно й справді було революційним: Новоархангельська ЦРБ зобов’язана щомісяця сплачувати постраждалому тисячу гривень матеріальних збитків. Судом визначено і моральний збиток розміром у 400 тисяч гривень. Колектив лікарні відреагував на вердикт дуже оригінально: він оголосив... страйк. Медики так і не визнали своєї провини перед Юрієм Спиридоновичем. Вони смертельно образилися на Чеботарів. І журналістів, котрі, на їхню думку, зовсім даремно роздмухали цю історію.
Дія третя: суцільна бездіяльність
Після рішення суду минуло три роки. Винуватці зараження не сплатили постраждалій людині ані шеляга. Нинішній головний лікар Новоархангельської районної лікарні Надія Павленко пояснює це тим, що необхідна сума складає половину річного лікарняного бюджету. Віддати гроші Чеботарю — отже, залишити без медичної допомоги половину району. З погляду турботи про більшість пацієнтів її начебто можна зрозуміти. Але недаремно говориться, що переживати за долю всього людства набагато простіше, аніж конкретно допомогти хоча б одному його представнику. Отож, про конкретну допомогу. Нинішнього літа донька Чеботарів Юлія оформляла медичну довідку для вступу до технікуму. Послуги новоархангельської лікарняної баклабораторії обійшлися дівчині в 30 гривень. Коментарі, погодьтеся, зайві.
Відразу після судового засідання до вирішення грошового питання обіцяла підключитися районна держадміністрація. Говорилося про створення спеціального фонду для Чеботаря, куди могли б відраховувати якісь суми місцеві бізнесмени. Але ця, надто людяна, ініціатива дуже швидко звелася нанівець.
Хоч куди зверталася Марія Михайлівна з питанням — коли ж буде виконано судове рішення? Високі інстанції — адміністрація Президента, Верховна Рада, Верховний суд, уповноважений у правах людини — шлють звичайні відписки. З них можна скласти цілу книгу під назвою «Держава проти людини».
Як живеться сьогодні Чеботарям?
— З усієї сім’ї я одна працюю, у чоловіка на це немає сил. Існуємо в основному за рахунок городу і підсобного господарства, — розповідає Марія Михайлівна. — Молоко у селян приймають по 30 копійок за літр. Торгувати овочами немає сенсу, далеко возити. От і думай, на які гроші дітей одягати, взувати, навчати.
Здоров’я Юрія Спиридоновича погіршується, а ліків він не одержує. Один час від безнадії та відчаю він добряче запив, і дружина, яка не звикла до домашніх скандалів, усерйоз заговорила про розлучення. Дізнавшись про напружену ситуацію в сім’ї, заступник глави райдержадміністрації Іван Маличенко надіслав Чеботарям офіційний лист. У ньому були такі слова: «Радимо зберегти сім’ю, бо біду легше переносити разом».
Гарна порада, а ще кращий висновок щодо «разом». Але, здається, він має стосуватися не лише сім’ї...
Підтримати
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google