ЧАС ТАКИ ЛІКУЄ

Час залишається найбільшою загадкою природи. Користуючись відліком і мірою часу, людина ніколи не мала можливості впливати на нього. Доти, доки вивченням часу традиційно займалися фізики і філософи. Коли ж кілька десятиліть тому до вивчення часу залучилися хронобіологи і хронотерапевти («хронос» у перекладі з грецьк. — час), ця тема засяяла багатогранністю нових аспектів. З’ясувалося, що біологічний час, який минає в живих об’єктах, має специфічні особливості.

Найважливішою його характеристикою є здатність варіювати власну швидкість, тобто, інакше кажучи, змінювати власний темп, масштаб.

Побачити коливання швидкості плину індивідуального часу можна, придивившись до людей того самого року народження. Одні виглядають молодшими за свої роки, другі — на свої роки, а треті — передчасно постарілими. Особливо виразно помітні ці відмінності у людей старшого віку. І вони не тільки зовнішні: організми людей-однолітків справді мають різний ступінь зношеності.

Кожен з нас живе у своєму власному індивідуальному часі і старішає відповідно до нього: хто — швидше, хто — повільніше. По-різному людина відчуває перебіг часу і залежно від віку. У дитинстві день здається великим, тягнеться довго, як рік, а у старості роки пролітають, як дні. Такі відчуття мають фізіологічну основу: у похилому віці швидкість обмінних процесів знижується, що психологічно сприймається як прискорення плину часу. У стресових ситуаціях також спостерігається феномен зміни масштабу часу. Час може «розтягуватися», коли ми сидимо в кріслі у зубного лікаря, і може «стискатися», коли ми кудись спізнюємося. У період розтягнутого часу людина за неймовірно короткий термін встигає не лише прийняти правильне рішення, а й реалізувати його. А в період «стиснутого» часу не встигає зробити навіть те, що може зробити не поспішаючи. Прикладом порушення природного перебігу часу в організмі людини є летаргічний сон. Тут спостерігається збій індивідуального часу в бік уповільнення. У світі відомо понад 200 таких випадків. Коли відбувається збій індивідуального часу в бік прискорення, люди неймовірно швидко старіють. У Шанхаї був випадок, коли діти віком 6 і 9 років були вже фактично старими.

Фахівці встановили залежність стану здоров’я людини від швидкості проходження індивідуального часу в організмі. Чим вища ця швидкість, тим гірше самопочуття та здоров’я і навпаки.

Виявлення властивості часу змінювати свій темп, масштаб дало змогу створити нову медичну технологію — резонансну хронофітотерапію. Вона дає змогу впливати на швидкість проходження часу в хворому організмі і таким чином успішно лікувати тяжкі хронічні захворювання, з якими дуже складно боротися іншими методами. Зверніть увагу: хронічні захворювання, і знову звучить слово «хронос» — час. До таких захворювань відносять бронхіальну астму, епілепсію, коловидне облисіння, гіпертонічну хворобу, ревматизм, псоріаз, склеродермію, гломерулонефрит та інші.

З 50-х років ХХ століття у світі сформувалася й набула широкого поширення нова епідемія, названа епідемією хронічних неінфекційних захворювань. Її перебіг ускладнюється виникненням супровідної хвороби від ліків, спричиненої вживанням надмірної кількості препаратів.

У всьому світі, не тільки у нас в Україні, виникла проблема лікування найрізноманітніших хронічних захворювань, кількість яких зростає, як лавина, і запобігання при цьому хворобі від ліків.

Технологія резонансної хронофітотерапії, по суті, вирішує це завдання, тому що головним її лікувальним чинником є час, який дає змогу підсилити цілющу дію лікарських трав у десятки і сотні разів. Досягнення тривалої ремісії під час тяжких хронічних захворюваннях з використанням чинника часу становить 60—70%.