«БЕЗПАСПОРТНА» НАДІЯ

Медичний термін, утворений від грецького слова antrax (вугілля), відтворює клінічну ознаку хвороби, яку називають сибіркою: чорні струпи, зовні схожі на вугілля.

Недаремно її облюбували терористи. Небезпечна хворість уражає людей і тварин усіх видів — від рептилій до слонів. В усі часи поява цієї хвороби віщувала повальну смерть. Про неї згадують ще давньоруські літописи: моровиця, смертна зараза.

На боротьбу з біотероризмом Конгрес США виділив два мільярди доларів. Однак американська влада і спецслужби заявили, що вони не в змозі захистити своїх громадян.

Мій співрозмовник — академік УААН, доктор ветеринарних наук Анатолій Іванович Завірюха запевняє, що він готовий урятувати громадян Америки.

Від часів Пастера епідеміологи всіх країн застосовують проти сибірки вакцинацію живими ослабленими бактеріями. Проте це не гарантує припинення поширення зарази: після введення вакцини не в усіх організмів виробляється імунітет. Першими, кому спало на думку, що імунітет проти сибірки (на відміну від решти інфекцій) створюють не антитіла, а речовини-антитоксини, були англійські вчені. І хоча їхня спроба створити імунну вакцину наприкінці 60-х провалилася, однак шлях до розв’язання проблеми англійці вказали правильний.

Ще в далекі 70-ті група наукових працівників київського Інституту ветеринарної медицини, щоб отримати імуногенну вакцину, розпочала дослідницьку роботу з вивчення токсину, який виділяють сибіркові штами. Це було новим напрямом у бактеріологічній науці.

Українські бактеріологи на чолі з Анатолієм Завірюхою перевершили англійських колег. Таємниця імуногенної вакцини їм відкрилася у розробленій методиці селекції продуктивних штамів, технології одержання токсину й визначення специфічного білка.

Анатолій Іванович планомірно розгортав стратегію наукового пошуку. Але водночас на молодих українських учених уже готувалася атака з боку партійно-бюрократичної номенклатури. Кінець брежнєвської ери ознаменувався не лише мільйонними тиражами творів генсека про «Малу землю», а й заборонами на багато наукових розробок. Сибірку виключили з тематики інституту, Завірюсі веліли зайнятися дизентерією свиней. Утім, поруч із плановими завданнями, працівники лабораторії, якою завідував Анатолій Іванович, потихеньку продовжували проводити експерименти з сибірковими культурами, вакцинними штамами. З’ясували, що у вакцині СТІ російського виробництва, яку застосовували у тваринництві всіх союзних республік і експортували за кордон, лише два види мікробів (із 22!) патогенні, тобто здатні продукувати токсини. Та це ж нонсенс! Ось, виявляється, чому ця вакцина так часто давала збої і багато тварин після щеплень заражалися сибіркою, гинули...

На початок перебудови в лабораторії бактеріології Інституту ветеринарної медицини УААН було нарешті отримано унікальну вакцину «Антракол» — прозору безбарвну рідину, яка містить токсини спеціально вирощених сибіркових штамів. Перші результати проведених щеплень засвідчили, що вона ефективна й абсолютно нешкідлива — жодних алергічних реакцій. Проте нагадаємо: офіційно в той час ця розробка ніде не значилася.

Проте Анатолій Завірюха сподівався... Невже й тепер, після розпаду Союзу, все залишиться, як і раніше? З постачанням російської вакцини неодмінно виникнуть проблеми. Але ж у нас вже є своя, унікальна! Та в главку сказали: «Нісенітниця! У нас у Москві друзі, дадуть скільки хочеш». Через рік Єльцин видав указ, який забороняв безплатно вивозити до колишніх союзних республік російську продукцію. І вакцину СТІ довелося купувати по 10 копійок за кубик. Тепер, щоб забезпечити нею тваринництво України, доводилося щорічно вилучати з бюджету мільйони гривень.

Лише 1993 року в тематику Інституту ветеринарної медицини УААН знову ввели розробку вакцини проти сибірки. Тоді ж із Миколаївської області надійшло тривожне повідомлення: сибірка в ягнят, яким немає трьох місяців від народження. Що робити? Щеплення молодняку, який не досяг тримісячного віку, споровою вакциною заборонено. І тут Анатолій Завірюха запропонував свій антракол.

Диво сталося наступної доби. Ягнята одужали. Осередок смертельної зарази було нейтралізовано. У результаті вакцинації антраколом жодна тварина не загинула.

Відтоді звістка про чудодійний засіб розлетілася по всіх тваринницьких регіонах України. І щоразу, коли тварини занедужують на сибірку, їдуть у Київ до Завірюхи гінці.

Ось і в липні нинішнього року постукало лихо в Яготинський район. Поголів’ю в с. Червоне робили щеплення двічі протягом року вакциною російського й вітчизняного виробництва (спорову вакцину за російською технологією випускає також Сумська біофабрика). Не допомогло: 40 голів загинуло, заразилися люди. Начальник Держдепартаменту ветеринарної медицини розпорядився, щоб в охоплене сибіркою господарство негайно виїхав Завірюха.

— Я нарахував там 12 хворих корів. Три з них лежали нерухомо, ні на що не реагуючи, — згадує Анатолій Іванович. — Місцевий ветеринар сказав: до ранку вони не доживуть.

Анатолій Іванович дістав свій флакончик.

— По 0,4 см куб. Підшкірно. Хворим і здоровим, — розпорядився вчений.

Уранці всі корови підвелися і благополучно почали снідати. Небезпека минула.

Вітчизняний препарат антракол не має подібних у світі. Впровадження його у практику змусило б забути про сибірку не лише тваринників. Зникла б фобія зараження від м’яса тварин. Україна могла б виробляти його на експорт — як оздоровили б нашу економіку ці «ін’єкції»! З верхом окупилися б попередні витрати на придбання вакцини в Росії і майбутні — на організацію власного виробництва.

І, нарешті, головне. Антракол нешкідливий. На відміну від інших вакцин, не викликає бактеріємії в організмі. Отже, він годиться і для людей. І не лише з метою профілактики. Адже ця вакцина ще й лікує!

Але... Антракол не зареєстрований. Нормативна документація все ще чекає свого часу. Уже рік порошиться вона в чиновницьких кабінетах. «Безпаспортний» препарат за межі наукового експерименту вийти не може.

Тим часом через океан щодня долітають вісті про поширення смертельної зарази. А Україна, маючи реальну можливість захистити від біологічної загрози себе й інші народи світу, пасивно перебуває в страхові. Не дай Боже опинитися нам у зоні біологічних терактів, бо й ми безсилі. Кілька десятків флакончиків із безбарвною рідиною — ось і весь державний запас протибактеріологічного захисту...