Байдужість убиває лікаря

Її автор - відомий учений-медик, завідувач відділення внутрішньої патології вагітних Інституту педіатрії, акушерства і гінекології ім. академіка

О.Лук'янової НАМН України, професор кафедри акушерства, гінекології і репродуктології НМАПО ім. П.Шупика, член-кореспондент НАМНУ України Володимир Медведь.

Бурхливе XXI століття прискорило розвиток цивілізації у всіх її компонентах, зокрема і в медицині. Нові революційні медичні технології відкрили небачені раніше можливості перед практичною медициною. І, що важливо, процес лише наростає, а це диктує необхідність постійного інформаційного забезпечення медичної спільноти, і насамперед - лікарів. Однак, поряд із пріоритетами й результатами інноваційних технологій у медицині, ми стали забувати про роль, значення самого лікаря та медичної спільноти загалом. Тим часом медичні технології реалізуються лікарською спільнотою, і кожен лікар є тим суб'єктом, який забезпечує досягнення конкретного результату в лікуванні хворого. Причому цей лікар, завжди є особистістю, котра надає можливості сучасної медицини своїм пацієнтам. Тому лікар не тільки мусить знати, вміти, - він ще й зобов'язаний через свої розум та душу "пропустити" нові медичні знання і лише потім ці технології надати своїм пацієнтам.

Саме обов'язкова наявність високої моральності й відрізняє лікаря від представників решти професій. У зв'язку з цим вихід у світ книжки професора Володимира Медведя "Небайдужі думки про медицину і медиків" - дуже своєчасне і вкрай важливе для медичної спільноти явище.

Безумовно, ця книжка про лікарів і для лікарів, чия професія передбачає, як справедливо підкреслює автор, окрім професіоналізму, "…такі людські якості, як порядність, чесність та інтелігентність". Саме про такі якості лікаря й розмірковує автор. Саме вони одухотворяють професіоналізм, і такий лікар уже стає цікавим більшій кількості людей, бо немає професії, яка б так цікавила суспільство, як лікарська.

Ось ця ключова теза про духовність лікарської професії та її прямий вплив на професійні результати червоною ниткою проходить через усі три розділи книжки.

Від коротких етюдів про медицину через призму особистісних рис лікаря, який стоїть біля витоків нового життя, точніше - навіть на етапі підготовки до цієї події, до аналізу найбільш значущих питань професійної медицини в нерозривній єдності перед нами постають професійні і моральні (духовні) якості лікаря.

Автор підводить нас до того, що саме така єдність - запорука успіху в медицині, і вона ж затребувана нашим суспільством. Це особливо важливо, оскільки нині на всіх етапах навчання у вищій медичній школі, та й роботи лікарів питання духовності відступають на другий план, тому що їх витісняють інформаційні, технологічні проблеми. Тим часом саме перші є визначальними і формують особистість лікаря.

Примітний у цьому плані розділ "Професійні діалоги". У ньому, з одного боку, розглядаються професійні, часом дуже "завужені" питання медичної практики, насамперед у сфері професійних інтересів автора. Однак саме в цьому розділі показане особливе значення лікарської моралі, етики у вирішенні лікарських питань, бо вони формують не тільки професійну, а й соціальну позицію сучасного лікаря. А вже вона є тим моральним стрижнем, на який нанизуються професійні питання. Загалом, можна сказати, що авторові вдалося донести свою позицію про комплексний характер особистості лікаря, значення його духовної складової для його професії. Закономірно постає питання: що ж реально слід робити, аби ці якості з'явилися в лікаря? Хто їх формує?

На це запитання автор частково відповідає у третьому розділі книжки, розповідаючи про видатних діячів медицини, які його особливо вразили. Закономірно, що насамперед він докладно розповідає про свого видатного Вчителя - академіка Володимира Фролькіса. Прочитавши цей розділ, кожен із нас чітко розуміє роль Учителя в становленні особистості вченого, лікаря, ми згадуємо всіх тих, хто нас навчав лікарського фаху.

Справді, великі приклади особистостей, які виховували автора й допомогли йому сформуватися самому, як, утім, і нам усім. Так, професійно-особистісне середовище є важливою, навіть обов'язковою умовою формування особистості. Такі яскраві неординарні постаті, як Володимир Фролькіс, Микола Амосов, Юрій Кундієв, Валентин Грищенко, Олексій Коломійченко, з якими пощастило зустрічатися й спілкуватися авторові книжки, постають перед читачем як живі, з їхніми науковими і життєвими інтересами, думками, любов'ю, захопленнями, жартами та іскрометним гумором. Жаль, що автор лише мимохідь торкнувся ролі вужчого кола - сімейного, але в читача є надія дізнатися про його роль у житті автора в наступних його книжках.

Насамкінець хотілося б особливо підкреслити: вихід у світ видання, в якому розглядаються проблеми духовності лікаря, його відданість високим моральним принципам, відчуттю обов'язку, надзвичайно важливий сьогодні, коли пріоритетом вітчизняної охорони здоров'я виступає медична реформа. На превеликий жаль, зазначені вище проблеми не посіли належного місця у філософії й практиці реформи. Ця прогалина має бути заповнена.