АРРІВЕДЕРЧІ! ДО ПОБАЧЕННЯ!

За статистичними даними, у Київській області мешкає 267 тисяч дітей, котрі постраждали від наслідків чорнобильської катастрофи. Лише 22% із них буде оздоровлено цього року за рахунок бюджету. На решту державних коштів забракло, й організація їхнього літнього відпочинку залежить від можливостей батьків. Добре, якщо вони є — багатьох ліквідаторів уже немає в живих. У деяких дітей найріднішою людиною залишилася бабуся, комусь змогли дати притулок родичі, які самі пізнали жах трагедії, більшість же чорнобильських сиріт виховуються в дитбудинках й інтернатах.

А де ж допомога численних громадських організацій і фондів? — запитає читач. Вони, звісно ж, вносять свою лепту в справу допомоги потерпілим і знедоленим. Яку — багато в чому залежить від статусу й авторитету організації, ініціативності її керівництва.

Київська обласна організація «Союз Чорнобиль» знаходить можливість щороку оздоровити кілька сотень дітей із постраждалих сімей. Переважно це ослаблені діти, які часто хворіють, а тому потребують екологічно чистих умов, збалансованого, багатого на вітаміни харчування. Ідеальним місцем у цьому відношенні є Італія з її м’яким кліматом, лагідним сонцем, теплим морем. І чуйними на чужу біду людьми. Упродовж дев’яти років тільки при допомозі «Союзу-Чорнобиль» в цій країні було оздоровлено близько 4000 маленьких «чорнобильців».

— Які плани по оздоровленню дітей на нинішній рік? — поцікавилася у голови організації Дмитра Яценка.

— Чому плани? Повним ходом йде робота по формуванню й відправленню груп дітей на відпочинок, — повідомив Дмитро Петрович. — Вже відправили дві групи в Італію, групу сиріт — до Іспанії. Ще одна група поїде в цю сонячну країну в серпні. Недавно отримали запрошення із Франції і незабаром туди вирушають наші діти. Очікуємо запрошення також із Німеччини. До речі, оздоровлення дітей у Франції організували представники тамтешньої української діаспори.

— На сьогодні, наскільки мені відомо, найбільша кількість українських дітей оздоровлюється в Італії. Ви спілкуєтеся з італійцями, маєте серед них багато друзів. Як ви гадаєте, чому саме ця країна широко відчинила двері для чорнобильських дітей?

— Мені здається, італійці нам близькі духовно. З глибини століть ідуть наші культурні зв’язки. Імена багатьох великих італійців ввійшли в історію нашого мистецтва. Напевно, в Італії більше, аніж в Україні, шанують пам’ять про нашого співвітчизника Юрія Дрогобича, талановитого вченого й літератора, ректора Болонського університету, в історії якого він залишився під ім’ям Джорджо да Леополі, тобто Юрія зі Львова. Та й мови — італійська й українська — за красою, мелодійністю і лексичним багатством стоять у ряду найкращих у світі. Багато спільного є й у нашій історії. Великий Данте також змушений був відстоювати своє право писати рідною мовою.

Наші діти сьогодні охоче вивчають італійську мову, культуру цієї країни. Багато з них побували на оздоровленні в Італії вже не раз. А оскільки відпочивають вони там у сім’ях, то за ці роки встигли зав’язатися приятельські стосунки між батьками. Італійці приїжджають до нас у гості, їх до глибини душі хвилює щирість і гостинність українців. Упереміш звучать українські й італійські слова, пісні. «Дуже дякуємо! До побачення!» — говорять на прощання італійці. «Танте граціє! Арріведерчі!» — відповідають українці.