…А В НАС КИВАЮТЬ НА ЗАХІД

Днями з метою підписання договору між Європейським бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я та Україною Київ відвідав регіональний директор ВООЗ по Європі Марк Донзон.

— Практично всюди, — зазначив доктор Донзон, — мені ставлять запитання: коли в нашій країні охорона здоров’я стане такою ж, як у сусідній? У Франції кивають на Іспанію, а в Іспанії — на Францію. У жодній країні світу власною системою охорони здоров’я повністю не задоволені.

— Останніми роками багато країн реформують свої системи охорони здоров’я. На що головним чином спрямовані реформи?

— На основне у справі управління такою системою — на фінансування, зокрема досягнення його сталості, — відповів на запитання кореспондента «ДТ» пан Донзон. — Для цього потрібно чітко знати, звідки надходять гроші, хто платить, за що, що можна за наявні гроші купити і т.ін. Крім пошуку відповідей на ці запитання, розробляються механізми оптимального використання ресурсів. Ще один напрямок, над яким сьогодні працюють у багатьох країнах, — формування балансу відповідальності між індивідуумом і колективом за здоров’я, визначення міри відповідальності кожного за своє здоров’я з урахуванням існуючих чинників ризику (паління, вживання алкоголю, нераціональне харчування), моніторинг цієї відповідальності.

— Незважаючи на проблеми, середній рівень медицини в розвинених країнах набагато вищий, ніж в Україні. Коли ж наша система охорони здоров’я досягне європейського рівня?

— Я не вважаю, що система охорони здоров’я України має бути такою ж, як у Великобританії або Франції. Копіювання — хибний підхід. Потрібно адаптувати зарубіжний досвід до умов, що існують в Україні. При цьому реформи повинні враховувати економічний розвиток країни, її історичні й інші особливості. Як на мене, в Україні добре знають, що потрібно зробити для поліпшення стану здоров’я громадян.

— Проте існують недоліки, які треба усувати незалежно від того, яку модель ми будуємо — французьку, німецьку чи українську.

— Насамперед потрібно визначитися з фінансуванням і підготовкою фахівців. Є складнощі у фармацевтичній галузі. Необхідна також чітка й обширна інформаційна система. Ця проблема існує у багатьох країнах, оскільки немає єдиних, уніфікованих показників, за якими можна було б аналізувати стан здоров’я населення, порівнювати із ситуацією в інших державах. Гадаю, разом ми досягнемо прогресу.

На думку представників МОЗ, нинішня угода гнучкіше відбиває основні потреби розвитку політики галузі та реагує на запит країни. Пріоритетними є: боротьба з туберкульозом, серцево-судинними захворюваннями, програми імунізації, залучення громадськості до профілактики захворювань і сприяння розвитку здорового способу життя, екологія, репродуктивне здоров’я.

Але на першому місці, і це, мабуть, можна назвати головним завданням місії ВООЗ в Україні, — реалізація програм, пов’язаних із ВІЛ/СНІДом. Це взагалі-то й не приховує пан Донзон, заявивши, що «вся наша енергія буде спрямована на вирішення питань ВІЛ/СНІДу», а «світ оцінить нашу роботу за її результатами» (вочевидь, реалізації цих програм). Зрозуміти іноземців можна. Якщо наші хворі на туберкульоз або серцево-судинні недуги світові не загрожують, то стосовно СНІДу цього сказати не можна. Тому Європа судитиме про діяльність ВООЗ у нашій країні з огляду на мінімізацію вірусної загрози. Що ж стосується системи охорони здоров’я та її реорганізації, — це цілком віддається на відкуп міфічній «політичній волі», якої на медицину, як правило, не вистачає.