Єгор Стадний: "В університеті ніхто ніколи не каже студентові-бюджетнику неприємну правду"

Одна з причин, чому ексміністерка освіти Ганна Новосад не погодилася увійти в новий уряд, - вона не розуміє, яким буде ставлення до радикальних змін у вищій освіті, запроваджених її командою.

Одну з таких змін було прийнято буквально на останньому засіданні уряду Олексія Гончарука. Тоді Кабмін проголосував постанову про так звану індикативну собівартість. ЇЇ суть - вишам встановили планку, нижче якої вони не можуть опускати ціну на контракт. Очікується, що це рішення вдарить по неякісній освіті, бо не дозволить слабким вишам вести нечесну конкуренцію і демпінгувати.

Уряд змінився, проте його постанова про індикативну собівартість чинна, і абітурієнти відчують її на собі вже найближчої вступної кампанії. Тому ZN.UA розпитало про індикативну собівартість заступника міністра освіти Єгора Стадного, який опікується вищою освітою і є натхненником багатьох реформаторських ідей команди Ганни Новосад.

- Єгоре, чи правильно я розумію, - держава вирішила врегулювати ціну на контракт, бо виходить так, що вона платить вишам за навчання студента-бюджетника більше, ніж платить за себе контрактник .

- Саме так. На одного студента-бюджетника держава витрачає в середньому 41 тисячу гривень на рік. А студент-контрактник попередньої вступної кампанії платив за своє навчання в середньому шістнадцять з половиною тисяч на рік.

В університеті ніхто ніколи не каже студентові-бюджетнику неприємну правду: "Сорі, частину грошей, які за тебе нам заплатила держава, ми будемо віддавати на навчання студента-контрактника, тому що ми взяли з нього у два з половиною рази менше, хоча конкурсний бал у нього нижчий від твого. А ціна навчання для нього низька, бо ми таким чином заманюємо його до університету".

- Виші, особливо регіональні, що не користуються попитом, не зможуть тепер заманювати студентів низькою вартістю навчання й демпінгувати.

- Так. І тут я хочу сказати про другий плюс впровадження індикативної собівартості, - це боротьба з неякісною освітою. Бо багато контрактників вступають до неякісного вишу саме через низьку вартість навчання.

Ми маємо випадки у Вінниці, Херсоні, де, наприклад, ціна за контракт на навчання на ІТ-спеціальності була 8–9 тисяч гривень на рік. Це просто удар по якісних сильних навчальних закладах, які не можуть поставити низьку ціну і потерпають від атаки слабких університетів, яким абсолютно плювати на якість. Тепер усі виші муситимуть дотримуватися певної мінімальної планки. Від цього виграють сильні університети, бо їхня цінова пропозиція буде такою ж привабливою, як і в тих, хто доти демпінгував.

- Це нововведення стосується всіх спеціальностей?

- Ні, тільки популярних - юристи, менеджери, економісти, дизайнери тощо…Всього таких спеціальностей у нас 38. І тут ми очікуємо третього плюса від впровадження індикативної собівартості, - частина абітурієнтів піде на інженерні та природничі спеціальності, бо там немає нижньої планки для контракту.

Тільки лінивий не казав під час вступної кампанії, що в нас перенабір на право, менеджмент, міжнародні відносини, маркетинг, натомість ніхто не вступає на інженерію чи аграрні спеціальності. Тепер ми кажемо абітурієнтам: "Контракт на право буде набагато дорожчим, і нічого туди йти, тому що на ринку праці на одну вакансію юриста - 13 претендентів. Краще підіть на інженера, бо до Міністерства освіти приїжджають великі корпорації і кажуть, що бракує саме інженерів".

- Приватні виші теж підкорятимуться правилу про найнижчу ціну на контракт?

- Тільки ті , котрі мають державне фінансування. На сьогодні це ще не поширена практика, але невдовзі всі приватні університети зможуть отримувати державне замовлення, і, щойно до них дійде хоча б одна державна гривня, вони будуть підпорядковуватися правилу про нижню межу ціни на контракт.

А ось заклади, які не отримуватимуть державного замовлення і встановлюватимуть низьку ціну за навчання, - я кажу про це прямо й публічно, - заслуговуватимуть особливої уваги. Бо якщо бізнес збитковий (бере за послугу менше собівартості), він має збанкрутувати. І дуже дивно, що цього не відбувається. Отже, ми з вами чогось не бачимо, і в цьому закладі, крім офіційної плати, є якась неофіційна.

- Приватні виші отримають державне замовлення завдяки принципу "гроші за студентом", якщо їх оберуть сильні абітурієнти, за навчання яких платить держава?

- Так. Ми внесли до Бюджетного кодексу зміни, які передбачають можливість приватним університетам отримувати державне фінансування. Наприклад, Український католицький університет дуже хотів би отримувати державне фінансування. І, до речі, цей університет не демпінгує, він ставить найвищу у Львові ціну на контракт.

- Підвищувати ціну на контракт будуть поступово. У постанові КМУ передбачено, що нинішнього року нижню планку буде встановлено на рівні 60% від реальної вартості навчання, 2021-го - 70% , 2022-го - 80%.

- Так, ми починаємо дуже плавно. Але я можу сказати, що на сьогодні є безліч навчальних закладів, у яких ціни на контракт вищі, ніж нижня планка. Це переважно заклади міста Києва, Чернівецької, Житомирської, Волинської, Рівненської областей, місцями - Тернопільської.

- Мінімальна сума контракту вступної кампанії-2020 - це скільки? Про яку суму йдеться?

- Для різних закладів по-різному: для когось це буде 20 тисяч, для когось - 18. Усе залежить від того, яке державне фінансування на одного студента отримує виш.

І це справедливо: в того, хто отримував від держави більше, хай і контракт буде дорожчий. Але для хороших вишів це не проблема. Наприклад, у Чернівецькому національному університеті вже тепер контракт коштує 19–20 тисяч, а нижня межа нинішнього року для них буде на рівні 16–17 тисяч

Крім того, хочу нагадати всім, що в студентів, які платять за навчання, є можливість повернути 18% вартості, отримавши податкову знижку.

- Ви встановлюєте нижню межу вартості контракту. А верхня є?

- Ні, верхньої межі немає. Проте ми встановлюємо правило: якщо вартість контракту буде вищою, ніж три середні офіційні зарплати в області, університети зможуть не піднімати її. Адже треба враховувати платоспроможність населення.

Ось, наприклад, в Одесі три середні офіційні зарплати (я підкреслюю - офіційні, бо реальні вищі) - 27 тисяч гривень. Одеський університет харчових технологій, наприклад, виходячи з правила 60% від обсягу фінансування на бюджетника, мав би поставити ціну за навчання на контракті - 39 тисяч на рік. Ми кажемо: "Ось вам планка - три офіційні зарплати, і можете зупинитися на цьому". Тобто вартість контракту може бути і 27 тисяч.

- Не боїтеся, що підвищення цін на контракт можете стимулювати виїзд молоді за кордон, наприклад до Польщі?

- Це стимулюватиме виїзд лише в неякісні польські університети. Бо якщо ми подивимося, скільки грошей беруть за контракт Ягелонський, Варшавський, Вроцлавський чи інші хороші польські університети, то вони починають від 1800 євро і вище (це від 50 тисяч гривен).

Отже, якщо ми конкуруємо з якісними закордонними освітніми програмами, то в нас ціни будуть набагато нижчими. А якщо ми порівнюємо себе з сумнівними польськими закладами, то там ціни будуть нарівні з нашими в багатьох хороших українських університетах - 19–20 тисяч на контракт. Отже, краще обрати якісний вітчизняний виш.

Я хочу підкреслити основний меседж змін: якщо ми хочемо, щоб зарплата у викладачів університетів була висока, потрібно встановити відповідну вартість навчання. На демпінгових цінах зарплатня викладачів не підвищиться. Тому ми намагатимемося всіляко підтримувати якісні сильні університети, які хочуть платити своїм викладачам нормальну зарплату. І це вплине на якість вищої освіти.