В'ЯЧЕСЛАВ БУСЕЛ: "ЧУТКИ ПРО ЗАГИБЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ КНИЖКИ НАДТО ПЕРЕБІЛЬШЕНІ, ХОЧА Й НЕБЕЗПІДСТАВНІ"

Як ви гадаєте, що нині в світі читають найбільше? Інакше кажучи, які книги мають найвищий попит? За даними зарубіжних досліджень, зовсім не бестселери, а спеціалізована та довідкова література. Власне, нічого дивного в цьому немає, адже ми вступили в епоху інформатизації і глобалізації. Сьогодні вже замало бути начитаною людиною, такою, що "знає все", проте поверхово, тобто нічого толком не знає, а лише вдає себе знавцем вся і всього. Нині як ніколи в ціні глибокі знання, високий професіоналізм, набуття яких не можливе без освоєння значних інформаційних пластів. А тому дедалі зростає роль і значення в житті людини фахової літератури, довідників, словників.

Кілька днів тому, переглядаючи календар історичних дат, мимоволі впала в очі закарбована в ньому, як на перший погляд, для нас малозначима подія - 120 років тому побачило світ перше видання Оксфордського словника. Подумалося: а хіба дати виходу в світ словників В. Даля, Б. Грінченка не заслуговують бути "червоними днями" календаря? Зрештою, мабуть, лише фахівцям-словесникам відомо про те, що "словникотворення" в Україні має майже 400-літню історію - від словників Лаврентія Зизанія, Памви Беринди, тлумачного словника Івана Котляревського, укладеного до поеми "Енеїда", чотиритомного "Словаря української мови" Бориса Грінченка, "Історичного словника українського язика" Євгена Тимченка, "Правописного словника" Григорія Голоскевича, "Практичного словника синонімів української мови" Святослава Караванського до помпезного 11-томного академічного видання "Словника української мови", виданого в "застійних" сімдесятих.

Нещодавно вийшов друком "Великий тлумачний словник української мови" (Видавництво "Перун", Київ, 2003). Це одразу було визнано як явище не лише в науково-освітній сфері, а й у культурі в цілому. Як зазначається в анотації видання, в ньому поєднано "академічну повноту мовної лексики з лаконічною формою однотомного видання. Словник містить близько 170 тис. слів і словосполучень, у тому числі й ті, що увійшли в українську літературну мову протягом останнього десятиліття". Цей словник - справжній книжковий велетень, який наразі не має собі подібних в Україні. Приблизно водночас побачив світ його "менший" побратим - "Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики" (253 тис. слів).

Із зацікавлення словниками (а їх тут видано уже добрих два десятки найменувань чи, навіть, більше) і почалося наше знайомство з керівником проекту та головним редактором редакції "Український словник" видавництва "Перун", директором цього видавництва В'ячеславом БУСЕЛОМ.

Швидка лінгвістична допомога

- В'ячеславе Тимофійовичу, словники - ваша спеціалізація?

- Так, головний напрям, у якому працює і розвивається видавництво "Перун", - словники. Звичайно, щоб створити такий словник, як "Великий тлумачний...", необхідні і час, і досвід, і відповідна поліграфічна база. Одне слово, щоб узятися за такий проект, треба було добре потренуватися. Отож спочатку наше видавництво підготувало і випустило півтора десятка маленьких перекладних словників (англійсько-український, німецько-український, французько-український, італійсько-український і т. д.), які мали і мають великий попит. До речі, підготовлені нашими фахівцями українсько-португальський і російсько-португальський словники видаються в Португалії.

Як відомо, в цій країні мешкає численна українська діаспора (приблизно 150 - 160 тис. чол.) Світ став більш відкритим і комунікабельним, взаємини України з Португалією останнім часом пожвавилися. Отож виникла гостра потреба у таких словниках, і португальці придбали у нас ліцензію на їх видання. Чому віддали перевагу саме нашим словникам? Як пояснили їхні фахівці, у нас більш вдалий підбір португальської лексики. Загалом словникотворення - то ціла наука, якою я не перестаю захоплюватися ось уже багато років поспіль.

- Мабуть, ви лінгвіст за фахом?

- Я викладач і професійний перекладач. А перший мій фах - учитель фізики. Працював у київській фізико-математичній школі, згодом викладав фізику і математику закордоном. Був також на перекладацькій роботі. Володію кількома мовами.

- Ваш "Великий тлумачний..." однотомний, тоді як академічне видання "Словника української мови" налічує 11 томів.

- Проте слів і словосполучень у нашому словнику аж ніяк не менше. Більше того, додано багато слів, які не входили до жодного з словників, але здавна існували, існують і, на думку укладачів, мають право на існування в майбутньому не лише в усній формі.

Справа в тому, що багатотомних тлумачних словників у світі ніхто не робить. Ви загляньте, лишень, в одинадцятитомник - це ж суцільний цитатник класиків марксизму-ленінізму, матеріалів партз'їздів та творів спеціально підібраних (за ідеологічним принципом) письменників. І займають ці "ілюстрації" левову частку словникової площі. Водночас майже в усіх європейських країнах, окрім багатотомних академічних, існують однотомні великі тлумачні словники, якими користується широкий загал, а не лише "вузькі" фахівці. Це такі відомі видання, як Webster, Oxford, Longman, Larousse, словник В. Даля, С.Ожегова та ін. Їхній обсяг - від 80 тис. до 500 тис. слів, а в окремих випадках до 1500 тис. слів. Ось ми і вирішили створити в Україні потужний словник, на кшталт зарубіжних. Щоб він був популярним, загальнодоступним і ним зручно було користуватися усім, хто вивчає українську мову, послуговується нею в повсякденні. Адже словник - це швидка лінгвістична допомога. А тому, на моє глибоке переконання, багатотомними мають бути лише енциклопедичні словники, а лексичні - однотомними, як в усьому світі.

Незабаром має вийти ще одне оригінальне видання "Українсько-російський, російсько-український словник наукової термінології" (100 тис. слів). Ми видаємо його спільно з Національною академією наук України. Оскільки наша держава науково розвинена і, впевнений, у майбутньому ще вповні розкриється її високий технологічний потенціал, такий словник стане в нагоді не лише вітчизняним фахівцям, а й тим, хто з ними співпрацює.

До речі, ці словники є також на дисках.

Книжки - не пиріжки…

- В'ячеславе Тимофійовичу, свого роду знаковим для видавництва є слово "вперше"...

- Свого часу, щоб якось зіп'ястися на ноги, ми видавали детективи. Але не абиякі. Приміром, усі знають, що "Тарзана" написав Берроуз, але ніхто тоді не знав, що він є також автором серії "Марсіяни". Ми були перші, хто цю серію переклав і опублікував, а згодом москвичі і харків'яни у нас її поцупили. (Тоді ще не було закону про авторські права.) Потім започаткували серію детективів "Шерше ля фам", де головна дійова особа - жінка. Коли вдалося трохи заробити грошей, видали низку перекладних словників. Після виходу в світ хрестоматії з історії України на нас звернуло увагу Міністерство освіти і науки й почало замовляти нам навчальну літературу.

- Нині це один із найважливіших напрямків вашої видавничої діяльності? Букварі, підручники з англійської, французької мови, фізика, що там іще?..

- Зараз хімія в загальноосвітній школі повністю, а фізика - на 90 відсотків вивчається за підручниками нашого видавництва. Англійська, французька мови у початкових класах, українська література в старших класах, "Людина і суспільство" (підручник, а також хрестоматія), "Буквар", "Читанка" для 4-го кл., "Русский язык" (4 кл.) та ін. також видані у нас. Проте, треба сказати, наклади багатьох із них невеликі. Приміром, замовлення МОН на підручник з англійської мови - 150 тисяч, з французької - усього лише 20 тисяч. Безумовно, набагато більше поталанило тим, хто видає українську мову, математику тощо.

- Навчальну літературу для вузів також видаєте?

- Як це не прикро, держава не виділяє коштів на випуск навчальної літератури для вузів, хоча сьогодні від нестачі підручників найбільше потерпає вища школа. Студенти в основному вчаться за російськими підручниками або т. зв. самвидавськими, тобто такими, що видрукувані самим вузом. Лише мізерна кількість навчальних книжок фінансується для вищої школи. Мені навіть здається, це неспроста і зроблено на чиєсь замовлення. Така ситуація загрожує тим, що дипломовані фахівці не будуть як слід знати своєї спеціальності.

Ми намагаємося "викроювати" кошти на видання навчальної літератури для вузів. Незабаром у видавництві "Перун" має вийти "Фізика" для студентів вищих навчальних закладів. А ще ж потрібні підручники для профтехучилищ, спеціалізованих шкіл - їх теж сьогодні ніхто не спонсорує. Ми видаємо також навчальні посібники, довідники (як, наприклад, "Міжнародна анатомічна номенклатура"), методичну літературу, яку теж держава не фінансує.

- Цікаво, що спонукає вас це робити? Адже є державні видавництва, які отримують відповідне замовлення, підкріплене фінансово.

- Справді, нам часом закидають, навіщо ви працюєте збитково, видавали б масове чтиво та не морочили собі голову. Я з цього приводу іншої думки. Книжки - не пиріжки, які випік і тут же продав. Це інтелектуальний товар, який має знайти свого покупця. І він його, врешті-решт, знаходить.

- Зараз багато говорять про засилля російської книжки в Україні. Не можна не помітити: ваші видання переважно українські.

- Є видавці, для яких цікаво не просто заробляти гроші, а намагатися все робити для того, аби українська книжка жила в Україні. Наші ура-патріоти полюбляють здіймати галас, мовляв, немає української книжки, словників, дитячої літератури. Маю сказати, такі чутки значно перебільшені. Кілька видавництв видає дитячу літературу, серед яких найвідоміші "Веселка" і "А-ба-ба-га-ла-ма-га". Лише "Перун" реалізував 250 тисяч примірників українських казок. (І, що цікаво, найбільший попит на них у східному регіоні України). На мою думку, в засиллі російських видань в Україні значною мірою винні самі видавці. Отож не треба огульно лаяти державу, поки що, на жаль, такий менталітет українського видавця.

- Цікаво, чи багато словників, зокрема "Великого орфографічного..." уже розійшлося? Скільки, якщо не секрет, закуплено для державних структур, бібліотек?

- В Україні 46 тис. бібліотек, понад 20 тис. шкіл. Міністерство освіти і науки на сьогодні закупило 5000 примірників словника для шкіл нацменшин. Перед Новим роком надійшло замовлення на 250 примірників з Верховної Ради.

- Виходить, 200 депутатам такий словник, як казав відомий літературний персонаж, "без надобності". Та й наші греки, татари, гагаузи краще знатимуть українську, ніж діти, що навчаються в українських школах?

- Виходить, так...

- Тоді як відкриваються книжкові супермаркети, вирують книжкові ринки, від нестачі літератури потерпають бібліотеки, фонди яких не поповнюються…

- Наше видавництво підтримує зв'язки з бібліотеками, з підшефними школами. Нещодавно ми подарували велику кількість українських книжок одній із шкіл Севастополя. І тоді ж почув від кримчан справедливий докір, мовляв, а хто в тому винен, що в бібліотеках Криму не знайти українських книжок? Вважаю, треба поставити справу так, щоб Мінкультури, яким підпорядковані бібліотеки, закуповувало літературу так, як це робить МОН. Тоді б їх удосталь було на полицях наших читалень.

- Чиновники від культури бідкаються: немає коштів.

- Понад десять мільйонів на фільм про гетьмана Мазепу знайшли ж…