Визначення університетських рейтингів «Топ-200 Україна» за 2007 рік

У рамках проекту «Топ-200 Україна» кафедра ЮНЕСКО «Вища технічна освіта, прикладний системний аналіз й інформатика» (Україна) продовжує роботу зі щорічного визначення рейтингів вищих навчальних закладів України. Проект виконується на підставі меморандуму, укладеного між цією кафедрою та центром ЮНЕСКО-СЕПЕС. Відповідно до зазначеного меморандуму, кафедрі доручається виконати комплекс заходів для впровадження в Україні напрацьованих міжнародною експертною групою IREG (International Rankings Expert Group) методик і процедур рейтингового оцінювання діяльності університетів і навчальних програм.

Зовнішнє оцінювання проекту «Топ-200 Україна» здійснюється міжнародною наглядовою радою, до якої входять: Ян Садлак (ЮНЕСКО — голова наглядової ради), Дженс Петер Гаул (директор стратегічного планування Німецького дослідницького фонду, Німеччина), Вальдемар Сівінськи (президент освітнього фонду «Перспективи», Польща), Фердинанд Девінський (голова комітету Народної ради Словацької Республіки з питань молоді, культури, спорту й інформації, Словаччина).

Для участі в проекті запрошено всі вищі навчальні заклади України III, IV рівнів акредитації. З метою його практичної реалізації було розроблено анкету, показники якої містили відомості, що характеризують науково-педагогічний потенціал вузу, дані про його міжнародну діяльність і якість підготовки студентів. Відповіді на запитання анкети приймали тільки за наявності особистого підпису ректора вузу. Окрім цього, було використано інформацію з веб-сайтів міжнародних асоціацій університетів, із довідника Міністерства освіти й науки України, а також бази даних інформаційно-виробничої системи «Освiта».

Відповідно до Берлінських принципів («ДТ», № 28, 2006 р.) проект виконувався незалежною міжнародною організацією, якою є кафедра ЮНЕСКО. Для максимальної об’єктивності визначення рейтингів вузів застосовувалися лише показники, що мають однозначне трактування, можуть бути легко перевірені представниками громадськості, а також використовуючи які можна порівнювати університети, що належать до різних груп.

Торік у березні було опубліковано перші результати з визначення рейтингу вищих навчальних закладів України за 2006 рік «Топ-200 Україна» («ДТ», № 11, 2007 р.). Це спричинило велику дискусію, під час якої було порушено ряд питань стосовно методики рейтингового оцінювання, використовуваних критеріїв, вагових коефіцієнтів, можливості інтеграції української методики в міжнародні системи ранжирування тощо. Здійснивши разом із міжнародною наглядовою радою глибокий аналіз поданих результатів, а також враховуючи надіслані побажання й критичні зауваження багатьох спеціалістів, в дану методику було внесено певні доповнення. З метою більш адекватного та об’єктивного оцінювання діяльності навчальних закладів, розширено перелік використовуваних показників і внесено коригування їхніх вагових коефіцієнтів.

Як і торік, діяльність вузу оцінювали з допомогою загального індексу рейтингової оцінки — Іо, котрий є інтегральним і визначається трьома комплексними критеріями:

— якість науково-педагогічного потенціалу (IFj);

— якість навчання (IL j );

— міжнародне визнання (IIR j).

Однак для уточнення оцінки індексу якості науково-педагогічного потенціалу до існуючих індикаторів додатково введено такі показники:

— кількість штатних працівників, обраних академіками і членами-кореспондентами державних галузевих академій наук (Українська академія аграрних наук, Академія медичних наук України, Академія педагогічних наук України, Академія правових наук України, Академія мистецтв України);

— кількість патентів на винаходи, промислові зразки, корисні моделі, отримані вузом за 2007 рік (визначає ступінь креативної діяльності вузу).

Для уточнення індексу між­народного визнання, додатково включено участь вузів у Міжнародній асоціації університетів — МАУ (International University Association — IUA, www.unesco.org/iau ).

Уточнення вагових коефіцієнтів показників виконувалося групою експертів високого рівня в галузі вищої освіти й науки.

Повний перелік використаних показників наведений у таблиці.

На додачу зауважимо, що не існує абсолютно точних методик визначення рейтингів і будь-яке оцінювання діяльності таких складних систем, якими є вищі навчальні заклади, цілком справедливо може зазнавати критичного аналізу. Проте спроби зробити якомога точніше «вимірювання» якості функціонування університетів стають необхідними для будь-якої демократичної країни. Рейтингові оцінювання вузів насамперед важливі для них самих, що дозволить їм побудувати цілеспрямовані стратегії якісного розвитку. Ці оцінювання необхідні суспільству — для більш точної та об’єктивної його орієнтації на якість надаваних освітніх послуг у країні. З цього погляду вони важливі для представників ринку праці, органів управління освітою. Важливо лише, щоб методики проведеного оцінювання були прозорими для суспільства, відкритими для широкого обговорення й удосконалення, регулярними і розпізнаваними зовнішнім світом.