У тюрму по… освіту?

Причини та умови вчинення кримінальних злочинів — предмет досліджень різних галузей сучасної науки. Втім, статистика свідчить, що найчастіше злочини скоюють особи з низьким освітнім рівнем. Адже саме освіта здебільшого формує світогляд громадян, їхні ціннісні орієнтації, розуміння та сприйняття суспільних норм поведінки, культурних цінностей і традицій.

Сучасна пенітенціарна (від лат. роеnitentіа — покаяння) наука розглядає освіту як невід’ємну частину виконання кримінальних покарань і умову успішної реінтеграції в суспільство громадян, котрі вчинили кримінальні злочини. Про те, як цей принцип реалізується у виправних установах Полтавщини, йдеться в розмові з начальником управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Полтавській області генерал-майором внутрішньої служби Миколою ІСАЄВИМ.

— Миколо Володимировичу, окрім основної функції тюремних установ — охороняти злочинців, яких за рішенням суду ізольовано від суспільства, на ці установи покладається і виправна функція. Адже колонії так і називаються — виправними. Тобто вони мають дати засудженим те, чого раніше не дали сім’я і держава: основи здорового способу життя, повагу до законів, середню освіту та хоча б нескладну професію.

— Так, Європейські пенітенціарні правила, зобов’язання дотримуватися яких узяла на себе Україна 1995 року, вступивши до Ради Європи, передбачають, що кожен виправний заклад повинен прагнути надати всім ув’язненим доступ до освітніх програм, які мають бути максимально всебічними й відповідати індивідуальним потребам та прагненням ув’язнених. На середину травня ц.р. у дев’яти установах виконання покарань області утримується 5350 засуджених та ув’язнених. Якщо деталізувати їхній освітній портрет, то понад 900 із них не мають повної загальної середньої освіти, близько 300 осіб не закінчили й 9-ти класів, а 13 — не подужали навіть початкової школи, тобто не вміють писати й читати (ставлять хрестик замість підпису). Чимало серед засуджених і таких, які ніде не працювали й не отримали професії.

— Де ж отримують освіту засуджені, адже вони не можуть відвідувати загальноосвітніх шкіл у тих населених пунктах, у яких розміщені режимні виправні установи?

— Спільно з управлінням освіти і науки Полтавської облдержадміністрації ми забезпечили функціонування загальноосвітніх навчальних закладів при установах виконання покарань та СІЗО. У Кременчуцькій виховній колонії для малолітніх злочинців окреме приміщення має загальноосвітня школа №32. В установах для дорослих створено 35 навчальних кабінетів, де й навчаються засуджені — учні 9—12 класів. А для тих, хто не має початкової і базової середньої освіти, створено класи вирівнювання та корекції знань. Навчальний процес забезпечують 64 педагоги. Підручники надходять від управлінь освіти Полтавського та Кременчуцького міськвиконкомів, відділів освіти райдержадміністрацій. Усі засуджені отримують документи про середню освіту державного зразка.

— Аналізуючи статистичні дані, я звернула увагу на те, що у школі навчається більше засуджених, ніж зафіксовано серед них без середньої освіти.

— Річ у тому, що часто навіть люди з вищою освітою просять зарахувати їх на навчання, щоб, скажімо, поглиблено вивчати іноземну мову. Вільного часу в засуджених більш ніж досить. На жаль, економічна криза ще більше ускладнила ситуацію з наданням в’язням роботи. А вимушене неробство нічого позитивного людині не дає.

— Чи мають можливість ті, хто навчається в місцях позбавлення волі, пройти зовнішнє незалежне оцінювання?

— Так, якби засуджені виявили бажання складати тести, то така можливість їм була б забезпечена. Між Українським центром оцінювання якості освіти і Державним департаментом України з питань виконання покарань укладено угоду, яка визначає порядок співпраці на всіх етапах підготовки і проведення зовнішнього незалежного оцінювання засуджених та осіб, узятих під варту, які виявили бажання вступати до вищих навчальних закладів України.

— А чи можуть засуджені отримувати вищу освіту, перебуваючи за ґратами?

— Теоретично — так. Заочно-дистанційно. Принаймні нинішнього року 83 засуджених, які відбувають покарання в установах Держдепартаменту інших областей України, навчались у вищих навчальних закладах. А три жінки, які відбувають покарання у нашій Надержинщинській виправній колонії №65, оплачують навчання своїх дітей у ВНЗ, адже наш виправний заклад — один із небагатьох, у яких засуджені добре заробляють і надсилають грошові перекази додому.

— Пане генерале, ресоціалізація засуджених визначена головною кінцевою метою функціонування кримінально-виконавчої системи. Як ви вже сказали, вільного часу засуджені мають вдосталь. Чи з користю для себе вони його використовують?

— На сьогодні випадки звільнення з установ кримінально-виконавчої служби засуджених, які не мали жодної робітничої професії й під час відбування покарання її не набули, є, швидше, винятком. Якщо ще кілька років тому таких осіб налічувалося тисячі, то тепер їх — одиниці. 90% засуджених, що відбувають покарання у виправних установах Полтавської області, отримують робітничу професію (а то й кілька) в навчальних центрах, професійно-технічному училищі та безпосередньо на виробництві. Найбільший спектр — 11 професій у навчальних центрах і 22 професії на виробництві — пропонують у Божковській виправній колонії №16. Основні професії, які можна набути під час відбування покарання, — це швачка, муляр, штукатур, електромонтер, токар, електрогазозварник тощо. Ми намагаємося охопити професійно-технічним навчанням якомога більше засуджених. Приміром, уже другий рік у Божковському навчальному центрі №16 група з 18—20 засуджених Крюковської ВК-29 отримують професію слюсаря з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування. Нещодавно вирішено питання щодо навчання групи засуджених Комсомольського виправного центру №136 професії теслі.

— Чи отримують стипендії ті засуджені, котрі навчаються у ПТУ?

— На жаль, це одне з тих нагальних питань, яких на сьогодні ще не вдалося вирішити: учні професійно-технічних училищ виховних колоній для неповнолітніх не отримують стипендій. Це не тільки не стимулює прагнення вихованців успішно навчатися, а взагалі дає підстави говорити про порушення прав підлітків. Адже значна частина вихованців — сироти й діти з неблагополучних сімей, для яких така державна підтримка мала б велике значення.

— Голова Полтавської облдержадміністрації Валерій Асадчев схвалив ініціативу громадської ради при вашому управлінні держдепартменту щодо запровадження шефства вищих навчальних закладів Полтави і Кременчука над виправними установами. Бо, хоч колонії й називаються виправними, вони не мають кадрового, організаційного й технічного ресурсів для якісної роботи з виправлення злочинців. Оскільки ж переважна більшість засуджених — молодь, їхні ровесники-студенти могли б набути чималого досвіду соціальної й громадської роботи, організовуючи в тюрмах спортивні змагання, виступи художньої самодіяльності, драматичних гуртків, зустрічі з цікавими людьми та фахівцями.

— Так, розширення співпраці установ департаменту з вищими навчальними закладами нині досить актуальне. Заступник голови департаменту професор Наталія Калашник постійно наголошує на тому, що така співпраця, з одного боку, дасть можливість студентам вищих навчальних закладів гуманітарного профілю проходити педагогічну практику (стажування) на базі виправних установ (з можливим подальшим працевлаштуванням). З іншого боку — викладачі та студенти цих закладів можуть посприяти в організації заходів із підвищення професійної компетентності персоналу установ департаменту, в активізації та вдосконаленні позакласної роботи, надати методичну і практичну допомогу в організації роботи гуртків та факультативів для засуджених. Це свідчить про те, що пенітенціарна система України стала більш відкритою, гуманнішою і за багатьма параметрами наближається до європейських стандартів. Адже не можна повернути суспільству повноцінну особистість, якщо засудженого принижувати й щодня нагадувати йому про скоєне. Він уже покараний тим, що не має найдорожчого для людини — свободи.

— Але ж скільки мало минути часу, щоб людство нарешті почуло слова відомого німецького філософа Ф.Ніцше: «Наш злочин проти злочинців полягає у тому, що ми ставимося до них як до негідників»…