У СТУДЕНТІВ НОВИЙ СТАТУС. ХАРЧОВИЙ

Наприкінці навчального року студенти-програмісти факультету «Автоматика і приладобудування» Національного технічного університету «ХПІ» мали скласти залік з курсу проектування баз даних. А студенти факультету фундаментальної медицини Харківського національного університету ім. Каразіна — такий самий традиційний для медиків курс з гігієни харчування. Ці заліки залишилися б для них рядовою подією студентських років, якби не викладачі — кандидат фізико-математичних наук Геннадій Кладов і кандидат медичних наук Георгій Даниленко. Вони об’єднали студентів різних фахів і різних вузів у спільному проекті, де медики виступали в ролі замовників, а політехніки — виконавців.

У результаті було створено оригінальну комп’ютерну програму «Харчовий статус студента», яку можна використовувати в роботі терапевта чи сімейного лікаря. З допомогою такої віртуальної моделі легко визначити, наскільки звичайний раціон пацієнта відповідає потребам організму, як він позначається на стані його здоров’я, й дати рекомендації з коригування харчування.

Замовник має бути реальним

— Геннадію Кузьмичу, для чого вам знадобилося ускладнювати собі життя, якщо можна було обмежитися звичайним заліком? — запитую Г.Кладова.

— Саме по собі навчальне завдання проектування баз даних досить невизначене, — вважає викладач Харківської політехніки. — У реальному житті результат його розв’язання однаковою мірою залежить як від уміння замовника його правильно поставити, так і від уміння виконавця його правильно зрозуміти. Тому навчати студентів-програмістів проектуванню баз даних, так би мовити, «взагалі», без взаємодії з реальним замовником, не ефективно. Молодь потрібно навчити спілкуватися з замовниками, які забезпечують програміста всіма необхідними даними й формулюють завдання. Це не менш важливий компонент праці програміста, ніж теоретичні знання.

— Як будувалася робота?

— У нас із Даниленком було по чотири групи старшокурсників, тому кожна група медиків як колективний замовник працювала зі своєю групою програмістів. Попередньо майбутні лікарі прослухали оглядову лекцію з програмування, а мої підопічні — про принципи раціонального харчування. У кожній групі студенти самі вибрали керівника й аналітиків проекту і розпочали роботу. Ми розраховували на здорову конкуренцію — й не помилилися. Усі групи виконали завдання навіть у більшому обсязі, ніж ми їм планували, приміром самостійно зробили статистичні висновки про якість харчування студентів.

— Одне слово, медики та програмісти зрозуміли одне одного.

— Цілком. На захисті проектів майбутні лікарі вже досить грамотно говорили про можливості використання комп’ютерних програм, а програмісти — про специфіку вирішення медичних завдань. Ми досягли всіх поставлених цілей — спонукали хлопців і дівчат виступити в реальних ролях замовників та виконавців, перевірили якість навчання й можливість активізації навчального процесу на базі змагальності.

Здобути фахову впевненість

— На що ви розраховували на початку експерименту?

— Я був переконаний, що роль замовника мимоволі змусить моїх студентів зрозуміло й докладно розтлумачувати суть курсу гігієни харчування програмістам, котрі уявлення не мали про цей предмет, — говорить Григорій Миколайович. — А це набагато складніше, ніж просто скласти залік викладачеві, — розробка технічного завдання для комп’ютерної оцінки характеру харчування конкретного індивідуума потребує ширших і глибших знань. І справді, завдяки такій співпраці мої підопічні побачили медичну проблему з погляду інженера-програміста.

— Які дані вони закладали в завдання?

— Протягом певного періоду студенти оцінювали свій власний фізичний стан за стандартними тестами, під навантаженням і без навантаження — вимірювали частоту серцевого скорочення, тиск, життєву ємність легень тощо. А також фіксували все, що їли, тобто надходження в організм із їжею різних поживних речовин — білків, вітамінів, жирів, мікроелементів тощо. Розрахунки вели приблизно за 20 компонентами. Кожен із учасників проекту провів оцінку свого раціону та зробив гігієнічний висновок про повноцінність і раціональність свого харчування.

— Ви задоволені результатами навчального експерименту?

— Так, студенти добре засвоїли курс, зросла їхня фахова впевненість у собі, розширився кругозір спеціаліста.

— А як можна оцінити харчовий статус самих учасників проекту?

— Дані свідчать, що, на жаль, у більшості студентів-медиків і стан здоров’я не дуже хороший, і харчування недостатньо повноцінне.

— Ви їм ставили оцінки?

— Наприкінці захисту ми запропонували студентам самим вибрати кращий проект простим голосуванням і були раді, що результати голосування цілком збіглися з нашою оцінкою. Перше місце зайняла робота, яка справді була найсерйознішою і з боку медиків, і з боку програмістів. А залік зараховано всім.

— Цей проект продемонстрував, що така реальна робота в рамках курсового чи дипломного проекту студентів різних фахів цілком їм під силу, — до розмови підключається професор, завідуючий кафедрою НТУ «ХПІ» Фелікс Домнін. — Певен, якщо навчання медиків наситити математичним апаратом, вони вже на студентській лаві відчують широкі можливості комп’ютерних технологій і активно їх використовуватимуть у своїй подальшій фаховій діяльності. Розроблені програми ми презентуємо на виставці студентських робіт і Всеукраїнській олімпіаді з системного програмування. Крім того, я підтримую ідею створення спеціальних вкладок у дипломи випускників, куди вносилися б дані про виконання таких реальних комплексних проектів. Ці вкладки, поруч із тими, на яких вказано оцінки з різних предметів, могли б стати свідченням уміння випускників розв’язувати практичні завдання.