Тести — не пиріжки. Не пробувати — впроваджувати потрібно

Здається, що минула вступна кампанія відшуміла у ЗМІ головним чином однією темою: як за допомогою незалежного тестування боротися з корупцією. За традицією, на сторінках газет з’явилися відомості з «поля боїв» — битва за чистоту вступної кампанії вимагала чималої напруги сил. Створені принципово нові програмні засоби і навіть незалежний окремий центр тестування, який може надіслати випадково обраного оператора прийняти іспит...

Та зачекайте, чи така вже це новинка, чи так гарантовано тести перевершують звичайну процедуру іспиту і захищають від зловживань? І — найголовніше: у що це все обійдеться?

Одне слово, як будь-яка зміна у сталій системі, перехід на тестування викликає масу запитань. Причому запитань серйозних, оскільки зміни плануються кардинальні. Не довелося б знову казати про те, що, мовляв, хотіли як краще...

Слід зауважити: для багатьох вузів тестування замість традиційних вступних іспитів цього року стало несподіванкою. Адже міністр освіти й науки переконував, що перехід до нової системи оцінювання знань буде поступовим, аби у метушні не припуститися помилок. Це, у свою чергу, викликало багато запитань. Навіщо така поспішність? Чи справді тести сприяли об’єктивній оцінці знань? Чи була змога якісно підготувати ці тести в такі стислі строки, не кажучи вже про їхню апробацію?

Остаточні підсумки вступної кампанії-2005 поки ще не підбиті, і громадськість чекає їх із нетерпінням. А тим часом інтерес до теми тестування не слабшає, скоріш, навпаки. Отже, цікаво було почути думку з приводу цієї гарячої теми самих освітян. Прокоментувати ситуацію з тестуванням, зокрема з об’єктивністю вступних іспитів, ми попросили ректора Української академії зовнішньої торгівлі (УАЗТ), доктора юридичних наук професора Олександра ПОКРЕЩУКА. (Свого часу ректор УАЗТ сказав в інтерв’ю нашій газеті, що «до Української академії зовнішньої торгівлі приходять в основному люди, які вже чітко уявляють, чого вони хочуть досягти в житті. Наше завдання — озброїти їх відповідними знаннями»).

— Ми вважаємо, що підвищення рівня підготовки наших випускників, які забезпечують конкурентоспроможність країни на зовнішніх ринках, має базуватися на максимальній інтеграції наукових досліджень у навчальний процес, — сказав Олександр Олексійович. — Головний ресурс академії — її професорсько-викладацький склад. Однак вчений залишається вченим, лише постійно займаючись науковою працею. І результати його наукової праці, які потрапляють студентам «із перших рук», роблять їх висококваліфікованими фахівцями.

Серед вжитих для цього заходів були й кадрові. Новий проректор з наукової роботи, кандидат фізико-математичних наук Євген Пилянкевич, як виявилося, був одним із тих, хто стояв біля витоків упровадження тестування в Україні.

— Система тестування для України — зовсім не новинка, — розповів Євген Олександрович. — Сідаючи в автомобіль чи автобус, згадайте, що іспит на водійські права складається за системою тестування, незалежно від того, складає його майбутній професіонал чи автолюбитель. Приходячи на прийом до лікаря, який має український диплом, ви довіряєте своє здоров’я, навіть життя людині, що пройшла через систему тестування. Кожний український лікар от уже майже півтора десятка років сідає до комп’ютера й складає тести. Я очолював одну з перших команд, що створювали ці системи тестування, і навіть із ностальгією згадую часи, коли ще на перших восьмирозрядних комп’ютерах ми створювали навчально-атестаційні комплекси. Закладені в основу цих систем концепції працюють дотепер, а програми змінюються лише з появою нової техніки.

— Наскільки об’єктивно, на вашу думку, зараховувати провал у разі, коли протестований усе знав і відповідав правильно, але на останньому кроці помилився? І наскільки ймовірний випадковий успіх — правильність вибору навмання?

— Досвід медицини та управління автомобілем підказує відповідь. Нехай інтуїція допомогла вилікувати хворого й уникнути аварії — у залік йде врятоване життя; а якщо катастрофа сталася через неправильні дії того, хто, загалом, усе знав, — у залік йде втрачене життя. Тест ближче до життя: він змушує студента орієнтуватися на результат, а не на оцінку готовності.

Власне кажучи, тестування вже почало впроваджуватися в практику академії. Поки лише для поточного контролю знань, але викладачі використовували тести у своїй повсякденній практиці. І, на жаль, на перших етапах витрати викладацького часу на перевірку тестів виявлялися абсолютно невиправданими. Кваліфікований викладач, професор, витрачав на механічну роботу — перевірку тесту — час, який міг би присвятити науковій праці, написанню підручників. Тому ми поставили перед собою завдання організувати проведення тестів за допомогою сучасних технологій. Наступним запланованим етапом має стати централізоване проведення ректорських контрольних у режимі тестування, а потім — включення до цієї технології всього навчального процесу.

Хочу підкреслити: робота кваліфікованого викладача — складання тестів. Їхня перевірка — функція технічного підрозділу, який займається експлуатацією програмно-апаратного комплексу (за цією гучною назвою приховуються два фахівці, які для кожної контрольної формують білети з масиву тестів, що зберігаються в базі даних, і відповіді для перевірки — шляхом сканування заповнених студентами бланків відповідей). Викладач не має можливості втрутитися в тестування — його просто не допускають до процесу тестування, а перевіряючий не може спотворити результати — він просто не знає, які відповіді правильні.

— Ви хочете сказати, що втрутитися в хід перевірки неможливо?

— Випадково вибрані з загального масиву запитання роблять білети унікальними; переліку правильних відповідей на білет ні в кого на руках немає. На заповненому бланку немає запитань — зазначений лише номер білета. Для програми перевірки цього досить, оскільки правильні відповіді в пам’яті комп’ютера є, а от можливе втручання виключене — білет із запитаннями вилучається після завершення відповіді й зберігається окремо. Понад те, абітурієнт анонімний: у системі немає його імені та прізвища, а тільки унікальний номер, присвоєний його екзаменаційному листку. Таким чином, втручання в процес тестування можливе, якщо до змови увійдуть щонайменше четверо чоловік, причому вони мають досить добре розуміти роботу системи — а вона набагато складніша за описану схему. (Спосіб захисту системи — це наше ноу-хау).

— Чи не викликало запровадження такої захищеної системи невдоволення та опору?

— Викликало, та ще й яке!.. І це свідчить про неготовність людей до змін. Проте результат свідчить сам за себе — серйозних збоїв у нас не було. Невеличка проблема виникла через те, що деякі абітурієнти заповнили бланки кольоровими ручками, а сканер був налаштований лише на чорні (ми видавали їх усім абітурієнтам). В іншому випадку сканер не зміг зрозуміти, що рівномірна колірна пляма — слід від пляшки кока-коли (такого, вибачте, не передбачили. Наступного разу попередимо: на іспиті не пити). Ще знайшовся оригінал, який місяць написав римськими цифрами. Тож для цього й потрібен оператор сканування... І у двох випадках комп’ютер неправильно розпізнав номери квитків, написані на бланках. Абітурієнт, із котрим це сталося, подав апеляцію і попросив вручну перевірити його роботу. Він переконався, що жодного порушення його прав не сталося, і прослухав додаткову лекцію про роботу розпізнавальних систем. Відверто кажучи, я радий, що ця молода людина стала нашим студентом, мені сподобалася його наполегливість. Правда, таку помилку більше ніхто не повторить: ми знаємо, як її виключити технічними засобами.

Коротше кажучи, перевірка всього потоку зайняла один вечір. І наступного дня результати були готові. Підкреслюю: результати іспиту. Було багато повідомлень про те, що сканування закінчується за півгодини. Сканування — так. Розпізнавання — на жаль, ні, навіть не з огляду на описані вище казуси.

Отже, Українська академія зовнішньої торгівлі скористалася вітчизняними напрацюваннями в галузі тестування, апробованими на практиці, у поєднанні з сучасними програмними і технічними засобами. І нині ми плануємо, по-перше, упроваджувати цю технологію в практику навчального процесу, звільняючи кваліфіковані кадри для наукової праці. По-друге, УАЗТ знайшла можливість використовувати нову технологію не лише для підвищення якості контролю, а й для вивільнення ресурсів підвищення якості підготовки студентів і наукової праці. По-третє, УАЗТ розпочинає видання посібників — тестових запитань для самопідготовки і самоперевірки за предметами, які складають на вступних іспитах. По-четверте, починає запровадження в дію системи дистанційного тестування — передусім, для заочників і для тих, хто хотів би перевірити себе і рівень своєї підготовки перед тим як остаточно вирішити питання про вибір професії та вузу.

Крім того, в наших планах є й інші напрями розвитку цього інноваційного проекту, але наразі не забігатимемо вперед.