Станіслав Ніколаєнко: «До 2010 року всі випускники українських вузів отримуватимуть дипломи європейського зразка»

«У 2007 році тема номер один для нас — якість української освіти, насамперед — вищої», — заявив міністр освіти і науки України Станіслав Ніколаєнко під час зустрічі з журналістами. Власне, про якість освіти та підвищення ролі науки міністр говорить із першого дня перебування на цій посаді. Проте донедавна якщо щось і змінювалося, то тільки зовні. У школах продовжують навчати по-старому, грошей на університетську науку виділяють украй мало — хоча офіційні цифри звучать дуже переконливо. Так, протягом останніх років на підтримку української науки та освіти держава витратила 2,2 млрд. грн., лише торік на розвиток фундаментальних прикладних досліджень в університетах із бюджету було виділено 127 млн. грн. Зате вузи перейшли на кредитно-модульну систему, оцінювати знання почали з допомогою тестів. Як це позначилося на якості освіти, сказати важко. Втім, міністр сповнений оптимізму.

— Проаналізувавши ситуацію, ми з’ясували, що сьогодні в Україні є багато нових сучасних шкіл, які працюють на рівні XXI століття. Проте основна маса продовжує працювати для економіки індустріально-аграрної держави середини ХХ століття. Аналогічна ситуація простежується і в цілому ряді вищих навчальних закладів. Основна їхня проблема в тому, що наукова складова поступово відійшла на другий план: до 30% українських університетів під час навчального процесу не проводять дослідницької роботи. Внаслідок чого відбувається звичайна ретрансляція знань — старих, за пожовтілими конспектами. По суті, ми розламали древо пізнання, що має дві гілки знань — освітню і наукову. Проте лише об’єднавши їх, можна одержати необхідний ефект.

Наукові дослідження в університетах повинні відігравати ключову роль у механізмах прискореного економічного зростання України, яке визначене у проекті урядової програми «Конкурентна Україна», розрахованої до 2011 року. Університети повинні стати центрами вітчизняної науки. На цьому напрямі ми сьогодні активно працюємо, створюючи міжвузівські центри, які оснащуватимуться сучасним устаткуванням за рахунок українських і міжнародних програм. Оскільки в нас немає глобальних запасів нафти й газу, наша перспектива — в інноваційній моделі розвитку.

Певні успіхи у підвищенні якості української освіти вже є. Міністр вбачає їх у частковому визнанні дипломів українських університетів за кордоном (правда, заслуга в цьому не МОН, а самих вузів), а також у тому, що вже з минулого року всі університети країни працюють відповідно до європейських вимог Болонської декларації.

— До 2010 року, — переконаний пан Ніколаєнко, — усі наші випускники отримуватимуть дипломи європейського зразка. У принципі, вже сьогодні українські дипломи визнають європейські вузи. Наприклад, диплом Національного технічного університету «КПІ» визнають кілька десятків провідних університетів світу.

Величезну роль у підвищенні якості української освіти міністр вбачає у боротьбі з псевдовузами, яку багато ЗМІ називали розправою над приватними університетами. Проте відступати міністерство не має наміру і, навпаки, обіцяє зробити процедуру ліцензування вищих навчальних закладів жорсткішою.

— Закриються лише псевдовузи, — заспокоїв Ніколаєнко. — Протягом останнього часу призупинено 185 ліцензій у тих університетів, які працюють неякісно. При цьому третина призупинених ліцензій стосується державних університетів. Підвищаться вимоги до вищих навчальних закладів. Щоб отримати ліцензію, потрібно буде мати необхідні для навчального процесу приміщення (з розрахунку на кожного студента впродовж певного часу). Хіба може університет якісно працювати, не маючи відповідного приміщення, розміщуючись у двокімнатній квартирі? Ні, як і без власної бібліотеки, інформаційних ресурсів, лабораторій тощо.

Однак дивує інше: всі ці вимоги й раніше значилися в умовах акредитації та ліцензування вищих навчальних закладів, але благополучно ігнорувалися. Чому тепер їх виконуватимуть? Або в законодавстві з’явилися жорсткіші норми відповідальності за порушення, про які міністр не каже, або МОН вирішило всерйоз узятися за ринок освітніх послуг, практично нерегульований донедавна. Але навіщо в такому разі говорити про нові правила?

Ось що справді нове — то це єдиний список викладачів вузів, у якому чітко зазначено, де той або інший кандидат або доктор наук, професор або завідувач кафедри працює постійно. З його появою МОН зможе перекривати кисень безлічі приватних вузів, у яких кваліфіковані наукові кадри працюють тільки номінально. Пов’язано це з тим, що для отримання акредитації вузові необхідно мати у штаті певну кількість кандидатів та докторів наук. Проте переманити висококваліфікованого фахівця у штат складно, тому ректори просто заручалися трудовою книжкою професора того чи іншого державного вузу й перераховували йому зарплату на картку. Лекції (інколи по 8—12 різних предметів упродовж одного семестру!) найчастіше читали люди зовсім іншої кваліфікації і навіть фаху.

Новації з’являться і в плані упорядкування мережі вищих навчальних закладів. Для початку МОН планує запровадити рейтингову оцінку вузів із визначенням їх національного та міжнародного рівнів. Такий рейтинг уже створено, і наприкінці лютого його представлять широкій громаді.

Потім усі вузи розділять на кілька видів. З’являться дослідницькі університети, в яких готуватимуть переважно магістрів та докторів наук, а також проводитимуть фундаментальні і прикладні наукові дослідження на міжнародному й загальнонаціональному рівнях. Саме діяльність таких вузів має сприяти розвиткові інноваційного потенціалу країни. Решта університетів зможуть готувати бакалаврів, магістрів, докторів наук, а також вести наукові дослідження — але вже тільки на загальнонаціональному рівні. І, нарешті, виникнуть університети професійної підготовки спеціалістів, які теж займатимуться наукою, але не фундаментальними дослідженнями, а прикладними.

Завершиться це упорядкування мережі вузів внесенням змін у ст. 39 Закону «Про вищу освіту», коли набере чинності новий порядок створення, реорганізації та ліквідації вищих навчальних закладів. У результаті всі вузи підпорядковуватимуться одному центральному органу виконавчої влади — Міністерству освіти і науки.

Торкнувся міністр і практичніших питань, зокрема особливостей майбутньої вступної кампанії. За його словами, кожен випускник школи має можливість вступити до вузу: на 400 тисяч юнаків і дівчат, які закінчать нинішнього року школи, у вузах країни є 680 тисяч місць.

— Вузи країни здатні навчати практично всіх, — заявив міністр. — Однак під час набору студентів на перші курси вузів усе одно проводитиметься конкурсний відбір. Ми повинні навчати тих, у кого є розум, а не тільки гроші, лише тоді держава буде сильною. Нинішнього року третина всіх абітурієнтів — 130 тисяч (торік таких було всього 10%) вступатиме до вузів за тестовими технологіями.

— Як ви оцінюєте торішній досвід тестування випускників шкіл?

— Чесно кажучи, ми не були повністю готові до такого відповідального кроку, коли оцінку виставляє не вчитель, який знає школяра впродовж 11 років навчання, а об’єктивна машина. Все досить просто: абітурієнт здає свою відповідь, лаборант (без жодної упередженості) сканує цей документ і вводить у комп’ютер, і, доки людина виходить на вулицю, на табло біля входу вже спалахує її прізвище, номер білета й оцінка. Торік за тестовими технологіями працювали 42—43 тисячі учнів, із яких 11 тисяч за результатами оцінювання вступили у вузи. Багато хто використав результати тестів лише наполовину: скажімо, з української мови взяв результат, отриманий внаслідок тестування, а математику склав окремо.

— Чим відрізнятиметься вступна кампанія 2007/2008?

— Як і в попередні роки, абітурієнт зможе вступати відразу в кілька вузів. Іспити будуть із двох, максимум — трьох предметів, причому проводитимуться у вигляді тестів.

У трьох великих університетських центрах — Києві, Харкові та Львові — всі випускники шкіл, які планують вступати у вузи, проходитимуть незалежне зовнішнє оцінювання знань. При цьому вступна кампанія проходитиме не тільки виключно за тестовими технологіями, а й під жорстким контролем громадськості. Міністерство вживає всіх заходів, аби в жодного вузу не залишилося можливості незаконно впливати на результати вступної кампанії — ніде не буде усних співбесід, здатних коригувати результати незалежного тестування.

Дискусія триває щодо кількості предметів. На базі Харківської області планується експеримент на тестування з природничо-наукових дисциплін — хімії, фізики, біології. Отож на наступний рік уже буде відпрацьовано тести з природничих наук, української мови, математики та історії. Залишається іноземна мова, з якою є певні складнощі.

— З’явилася інформація про скорочення переліку спеціальностей, на які сьогодні можуть вступати абітурієнти.

— Недавній перелік професій цілком відповідав станові економіки Радянського Союзу. Але відбулися об’єктивні зміни, тож і система освіти повинна адаптуватися до реалій сучасної економіки. Ми справді скорочуємо перелік бакалаврських програм до 146, а спеціальності у вузах можна буде отримати за 46 напрямами, що цілком відповідає міжнародним стандартам. Проте самі професії нікуди не зникають, і якщо в якомусь регіоні виникне потреба у спеціалістах тієї чи іншої професії — їх можна буде підготувати через магістерські програми в місцевих вузах.

— Чи зміниться відсоток студентів, котрі вступають на бюджетну форму навчання?

— У 2006/2007 навчальному році на бюджетну форму навчання у вузи III—IV рівнів акредитації зараховано 57,4% (в попередньому році — 54%) першокурсників, а I—II рівнів — 62% (у 2005-му, відповідно, 58%). Нинішнього року бюджетників більше не стане, але відсоток їх зросте — за рахунок загального скорочення кількості студентів у вузах. Взагалі за кошти держбюджету вищу освіту мають здобувати 180 осіб на 10 тисяч населення — це європейська норма.

Сьогодні в Україні є 920 вищих навчальних закладів: 350 університетів і академій, 236 із яких — державної та комунальної форм власності, а також 570 технікумів і коледжів.