Школа — громада — влада

Громадянську освіту та освіту з прав людини в Україні на державному рівні почали запроваджувати ще 2000 року.

Згодом за підтримки Європейської комісії та уряду США були реалізовані декілька важливих проектів, у рамках яких була розроблена навчальна програма з громадянської освіти в 9–11 класах загальноосвітньої школи, розпочалася підготовка педагогів серед учителів історії та суспільствознавчих дисциплін, випущені експериментальні підручники. Підтримувалися і деякі позашкільні заходи з поширення демократичних принципів виховання. Та всі ці досягнення сприймалися як щось не надто актуальне для України.

Однак у 2010 році Рада Європи ухвалила Хартію з освіти для демократичного громадянства і освіти в галузі прав людини. Україна як член Ради Європи долучилася до просування ідей хартії, і взяла на себе зобов'язання впроваджувати принципи громадянського суспільства в освіту, державну службу, місцеве самоврядування.

З цією метою з 2014 р. у восьми областях України реалізовується українсько-швейцарський проект DOCCU "Розвиток громадянських компетентностей в Україні". Для учителів і керівників шкіл навчання в галузі громадянської освіти та освіти з прав людини організовано в обласних інститутах післядипломної педагогічної освіти. Державні службовці й працівники органів місцевого самоврядування проходять такий курс у регіональних центрах підвищення кваліфікації.

Учасником проекту стало і Прикарпаття. А це означає, що в Івано-Франківській області до нього долучилися понад два десятки загальноосвітніх навчальних закладів.

Чому основна увага у громадянській освіті акцентована на школі? Бо саме школа має стати центром культурно-освітнього розвитку громади. І ні для кого не секрет, що завдання загальноосвітнього навчального закладу - сформувати активного громадянина, який житиме у вільній, демократичній країні, де забезпечено дотримання прав людини. А для цього треба створити партнерське середовище, в якому панує атмосфера співпраці учнів між собою, учнів і педагогів, культивується повага до прав кожної дитини.

- Освіта для демократичного громадянства і освіта з прав людини має впроваджуватися не тільки через окремий предмет, а проходити через усі навчальні предмети в школі. Важлива також демократична атмосфера в класі, в школі, бо це змінює ставлення всіх причетних до управління освітою і, зокрема, школою. Але має бути демократичним і позашкільне середовище, куди потрапляє учень після уроків. І тут потрібна тісна взаємодія: школа-влада-громада, - каже керівник проекту DOCCU "Розвиток громадянських компетентностей в Україні", професор Наталія Протасова.

Роман Якель, DT.UA

Як це відбувається на практиці? У загальноосвітніх навчальних закладах, де побували учасники недавньої медіа-експедиції, організованої громадською організацією "Інтерньюз-Україна", діти вчаться реалізовувати соціальні ініціативи, залучаючи до цього громадськість, насамперед батьків і владу. Наприклад, учні загальноосвітньої школи 1–3 ступенів №6 Калуша виготовили і встановили в місті електролаву із сонячною батареєю, від якої кожен охочий може підзарядити гаджет. До цієї справи діти залучили батьків, адже знадобилися гроші для електрообладнання. Участь у проекті взяла і міська влада: потрібні були погодження для встановлення лави.

У Тисменицькій спеціалізованій загальноосвітній школі ще з 2003 року діє учнівський парламент. Та коли попервах він мав просту мету - зробити життя учнів цікавішим і змістовнішим, то нині його роль зовсім інша - бути активним учасником освітнього процесу, брати участь у плануванні роботи школи. Як зауважила в розмові з журналістами директор школи Марія Люта, "робота шкільного парламенту допомагає управляти освітнім процесом, а з іншого боку, дає можливість розвивати навчальний заклад і створювати сприятливе освітнє середовище".

- Три роки тому шкільний парламент Тисмениці підписав з міською владою меморандум. Одна з його умов - залучати учнів до прийняття рішень міськвиконкому, які стосуються життя школярів, - каже керівник органу учнівського самоврядування Олег Олійник. - І учні показали, що можуть домагатися від влади підтримки їхніх соціальних ініціатив (нехай і не надто масштабних - Р.Я.), як, наприклад, "Посади дерево". Учнівський парламент переконав міську владу: ми хочемо поліпшити екологічне середовище, в якому живемо, а ви допоможіть фінансово. І у міському бюджеті Тисмениці уже два роки поспіль закладають кошти на придбання саджанців. У шкільному саду щороку додається 100–150 фруктових дерев.

Роман Якель, DT.UA

Проте у трикутнику взаємодії "школа - громада - влада" роль громадських організацій поки що млява і недостатня. А вони мали б активніше підтримувати такі ініціативи і, залучивши учнівську молодь, поліпшувати якість життя громади. Спить і бізнес, точніше, живе своїм життям, дбаючи про поточні комерційні вигоди.

Та згадана школа Тисмениці - приклад того, як діти, різні за здібностями і вдачею, без вказівки дорослих самостійно можуть об'єднуватися в групи, гуртом співпрацювати. Адже атмосфера співпраці не допускає нерівності, збиткування, що часом призводить до сумнозвісного булінгу. Учнівський парламент цієї школи заглянув у перспективу і взяв участь у міжнародному проекті запобігання булінгу "Стоп булінг!".

Але найкращий зразок співпраці учнів - дитяча інформаційна студія "Сузір'я", яка діє в школі з 2001 року. Діти створюють навчально-пізнавальні передачі про цікаві книги - "Золота сторінка", знайомлять з новинами космічної галузі, при цьому навчаючись відділяти науково обґрунтовану інформацію від чуток і містифікацій. Окрім того, учні створили серію фільмів про французьку дівчинку Анну де Гвіньє (1911–1922), яка стала праведницею, і фільм, що знайомить із розмаїтим рослинним світом, - "Сповідь самотнього листочка". "Над створенням передачі працює колектив із 7–8 дітей, а над фільмом - 40–50, - розповідає керівник студії педагог Богдан Нагорняк. - Учні співпрацюють між собою, беруть інтерв'ю в товаришів і в дорослих, ведуть діалоги, дають можливість одне одному реалізувати свої здібності, тобто створюють партнерські відносини, демократичне середовище в школі".

Завдання школи - сформувати особистість, яка може реалізувати себе в житті, вміє жити в громаді і небайдужа до її проблем. Як приклад - випускники Тисменицької школи Марта Критович та Наталія Петрунів нині є активними громадськими діячами - керівниками відомої благодійної організації "Мальтійська служба допомоги" в Івано-Франківську та Тисмениці. І вони, залучаючи учнів і педагогів школи, реалізовують соціальні проекти для громади, зокрема "Святий Миколай іде до дітей-сиріт", приятельський бал для громадян з інвалідністю, добровільне медичне рятування. Тисменицька школа отримала від польських партнерів обладнання для надання першої долікарської медичної допомоги. Волонтери із згаданої "Мальтійської служби допомоги" підготували вчителів, які навчатимуть учнів надавати догоспітальну медичну допомогу.

Чим це не яскравий приклад активності і згуртованості громадських організацій, які започаткували і проводять потрібну роботу в школі та громаді? Своїми діями вони спонукають громаду не бути байдужою до своїх проблем. З іншого боку, такі громадські організації підштовхують державні структури - соціальні служби, екстрену медичну допомогу - ретельніше і більш професійно виконувати свої обов'язки. Бо якщо цю роботу може кваліфіковано виконувати недержавний сектор, то державні органи з відповідним штатом, бюджетним фінансуванням мали б її робити більш якісно і відповідально.