Самозгоряння вчителів

Після кількох років роботи в школі багато вчителів переживають своєрідне психологічне явище — емоційне вигоряння. Кандидат психологічних наук, старший викладач Ярославського державного педагогічного університету ім.К.Ушинського Марія Борисова досліджувала причини розвитку цього феномена у вчителів Ярославської області, причому зуміла зробити це, не характеризуючи учнів тамтешніх шкіл.

Емоційне вигоряння відчувають учителі в усьому світі, що відкриває величезне поле для діяльності вітчизняних і закордонних психологів. Більшість дослідників визначають феномен вигоряння як стан фізичного, розумового та емоційного виснаження. Емоційне виснаження виникає від утоми при надлишковому навантаженні, коли змучений педагог уже не спроможний на підйомі на щось реагувати. Перевантажені спілкуванням з учнями, вчителі відчувають до них байдужність чи ворожість, а негативні емоції намагаються придушити, поводячись зі школярем як з об’єктом навчання. Ні про який індивідуальний підхід до особистості дитини говорити вже не доводиться. При цьому «вигорілий» викладач переживає, оскільки робота не приносить йому задоволення.

Фахівці дотепер розходяться в думці про те, які ж чинники передусім відповідальні за емоційне вигоряння. Щоб з’ясувати це, М.Борисова опитала понад 140 учителів початкової школи, предметників і соціальних педагогів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв та гімназій. Спеціальні експерти оцінювали соціально-психологічний клімат у шкільних колективах, в основному жіночих, і умови роботи вчителів, для чого, зокрема, дослідники переглянули всі шкільні документи.

У всіх опитаних педагогів психологи виявили досить високий рівень емоційного вигоряння. Професійна незадоволеність — одна з головних причин явища. Їхні життєві цінності та уявлення про діяльність педагога не збігаються з реальністю. Це викликає в учителів масу негативних переживань і призводить до психоемоційного виснаження. При цьому багато чого залежить від нервової системи вчителя. У неврівноважених педагогів із підвищеною нервовою збуджуваністю, які жваво реагують на найменший подразник, енергетичні ресурси виснажуються набагато швидше. Тенденцію до емоційного вигоряння мають, хоч як це дивно, і стримані, нетовариські люди. Їхнє прагнення до усамітнення й схильність до упорядкованості та дисципліни не відповідають інтенсивному, насиченому різноманітними подіями та емоціями шкільному життю.

Захистити свою нервову систему можуть педагоги, які вміють контролювати емоції та гнучко реагувати на зміну обстановки. На жаль, небагато вчителів мають достатні навички саморегуляції. Крім того, від емоційного вигоряння добре допомагають теплі стосунки в колективі, перспективи кар’єрного зростання, пристойна зарплата, рівномірний розподіл навчального навантаження, можливість вибрати зручний для себе темп роботи, творча самостійність.