Ректора підтримав колектив

Двадцять професорів Харківського національного університету звернулися до міністра освіти та науки України, голови Харківської облдержадміністрації з відкритим листом, у якому вимагали відправити у відставку ректора ХНУ Віля Бакірова.

Його автори звинуватили ректора в багатьох гріхах, зокрема й у тому, що «за останні роки науковий авторитет університету помітно впав». В університетському кафе «Бункер» пригощають «кокаїном і психотропними засобами». У вузі панують «догідництво, плазування, уседозволеність, зарозумілість, брехня, чванство та зневага до підлеглих». Але головним і неприпустимим вони вважають той «...ганебний факт, що ректор став довіреною особою» В.Януковича.

Лист обговорювався на конференції трудового колективу університету — протягом п’яти годин виступили всі бажаючі. Далі відбулося таємне голосування. У результаті з’ясувалося: із 367 делегатів, котрі голосували від усіх факультетів, ректора підтримало 83,4%. Проти — 15,5% голосів. На запитання, чи можна заявляти в цьому разі про фальсифікацію виборів, самі підписанти дали негативну відповідь. (Один із адресатів відкритого листа губернатор Арсен Аваков не став утручатися в конфлікт, заявивши, що в ситуації розберуться самі працівники та студенти ХНУ.)

Оскільки з аргументами авторів листа бажаючі можуть і тепер ознайомитися на університетському сайті //www-ukr.univer.kharkov.ua, а ректор є заінтересованою стороною, я звернулася до авторитетних університетських учених із проханням висловити думку про ситуацію, що утворилася. Зазначу, серед них є і ті, хто був активним прибічником помаранчевої революції, і ті, хто віддав свій голос за синьо-білих.

Отже, мої співрозмовники — член-кореспондент НАН України, доктор фізико-математичних наук, проректор з наукової роботи Ілля Залюбовський; доктор фізико-математичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, декан фізико-технічного факультету професор Микола Азаренков; доктор хімічних наук, завідуючий кафедрою фізичної хімії, заслужений діяч науки і техніки України Микола Мчедлов-Петросян; доктор соціологічних наук, кандидат економічних наук, завідуючий кафедрою міжнародної економіки Юрій Чернецький.

— Ви згодні з твердженням авторів листа, що науковий авторитет університету занепав, а природничі науки позбавлені підтримки?

— Міркуйте самі. Останніми роками в нас створено два інститути — високих технологій і астрономії, відкрито два факультети — фізико-енергетичний і комп’ютерних наук, а також дві кафедри — теоретичної та прикладної інформатики й біологічної медичної фізики. З’явилися нові спеціальності: фізика твердого тіла, медична фізика, інформатика, інформаційні керуючі системи й технології, фізична й біологічна електроніка.

Візьмімо інший показник — кількість держбюджетних місць для прийому студентів. У цілому по університету за останні п’ять років вона збільшилася на чверть, а по фізико-математичному профілю — на 40 відсотків. Функціонує Фонд фундаментальних, прикладних і пошукових науково-дослідних робіт, обсяг фінансування якого лише на 2005 рік становить близько 200 тисяч гривень. За останні роки придбано й отримано з державних фондів і за рахунок спецзасобів обладнання на суму понад 5 мільйонів гривень.

— І які результати?

— Об’єктивний і незалежний критерій — робота в найважливіших міжнародних наукових проектах. Сьогодні наші вчені трудяться разом із дослідниками ЦЕРН, ОІЯД (Дубна), Fermilab, «Роскосмос» та інших наукових центрів світу, а також беруть участь у виконанні державних і міждержавних програм у галузі ядерної енергетики, космічних досліджень, астрономії, нанофізики, нанотехнологій тощо. Факти говорять самі за себе — в університеті збільшується обсяг фінансування міжнародних грантів і кількість патентів, монографій і статей у визнаних міжнародних виданнях.

— Можливо, автори листа, котрі працюють кожен у своїй вузькій галузі, не знайомі з цією інформацією?

— Вони не можуть цього не знати, оскільки, за оцінкою Міністерства освіти та науки, за згаданими показниками Харківський національний університет не один рік, включаючи 2004-й, посідає перше місце серед вузів України. Наші співробітники отримали три державні премії України в галузі науки і техніки, ще чотири роботи університет рекомендував до розгляду нинішнього року.

— Що об’єднало вас — тих, хто стояв під час виборів президента по різні боки барикади, у бажанні підтримати ректора?

— Нас об’єднувала, об’єднує та об’єднуватиме турбота про речі не менш істотні, ніж поточні політичні пристрасті. Це збереження та примноження в нашому житті священної для кожної інтелігентної людини триєдності — Добра, Істини, Краси.

Ті з нас, хто голосував за чинного тоді прем’єр-міністра, щиро вважали, що такий вибір більшою мірою сприятиме збереженню зазначеної триєдності. Ті, хто обрав Майдан, були так само переконані, що разом із мільйонами соратників вони здійснюють демократичну, гуманістичну, правостверджуючу революцію. Після завершення передвиборної кампанії ми залишилися при своїх переконаннях. Але «пришли иные времена, взошли иные имена», і під загрозою опинився один із духовних стрижнів нашого життя — перший в Україні Харківський національний університет, який відзначив своє 200-ліття.

Ніхто не заперечує, що в роботі такої великої та непростої організації, як університет, були недоліки, але щирій тривозі підписантів нічого не заважало вихлюпнутися в інших, прийнятих у демократичному суспільстві формах. Погодьтеся: відкритий лист витриманий у дивовижному для академічного співтовариства дусі, що відповідає сумнозвісним «сигналам у компетентні органи».

Упередженість листа засвідчує бодай той факт, що висловлене в ньому судження про «помітне падіння» наукового авторитету нашого університету спростували такі відомі у світовій науці вчені, як академіки НАНУ Олександр Коноваленко, Леонід Литвиненко, Володимир Яковенко, Валентин Єременко, Іван Неклюдов, Віктор Зеленський, Сергій Пелетминський та інші. Стосовно обвинувачень фінансового плану, то з ними варто було б звертатися прямо у відповідні органи, а не випереджати цей крок «інформуванням» політичних керівників.

Не потрібно бути особливо проникливим, аби зрозуміти: центральним пунктом «обвинувального акта» є те, що під час минулої виборчої кампанії В.Бакіров був довіреною особою колишнього прем’єр-міністра. (До речі, після другого туру голосування він склав із себе ці повноваження, а колектив вузу виступив проти сепаратизму, за збереження єдиної демократичної держави.) Іншого пояснення немає, оскільки незадовго до цього, у грудні 2004 року, черговий традиційний річний звіт ректора було схвалено більш як 90 відсотками учасників конференції трудового колективу.

— Проте меншість має цілковите право на власну думку.

— Ясна річ, ми шануємо право наших колег, котрі опинилися в меншості, мати й висловлювати свою думку. Викликає занепокоєння інше. Питання про довіру керівникові вирішується згідно з Законом України «Про вищу освіту» та статутом університету. Проте підписанти не хочуть змиритися, заявивши, що не дадуть ректорові «жодного спокійного дня». Оскільки легітимні методи досягнення їхньої мети вичерпано, виникає запитання: на що вони тепер зроблять ставку? Як і раніш, на закулісні інтриги, підкилимову боротьбу, психологічний терор? Але ж і народ, і нове керівництво країни визнали такі методи неприйнятними!

Один із підписантів на конференції заявив таке: «Ректор є членом переможеної команди, і він має піти». Хіба вузи є частиною системи органів державного управління? Прирівнювання керівників підприємств і організацій до керівників органів виконавчої влади суперечить нормам права.

…Під час прес-конференції з приводу подій, які відбуваються в університеті, хтось із журналістів звернувся до авторів листа з запитанням: «Скажіть, а якби переміг Янукович, ви написали б цього листа?». Відповідь була такою очевидною, що всі присутні — а університетський конференц-зал був забитий ущерть — мимоволі розсміялися.

Така реакція й є, на мою думку, істинним нервом усієї цієї історії. Так, ми отримали відповідь на локальне запитання про довіру колективу університету діючому ректору. Але ще більше запитань виникло — і на них поки немає відповіді. Як зробити, щоб головним критерієм відповідності посади був професіоналізм ректора вузу та його служіння науці й освіті? Як зробити, щоб керівництву наших вузів не доводилось активно демонструвати підтримку влади заради розвитку та зміцнення довірених їм організацій? Як зробити, щоб вузи не ставали заручниками політичної ситуації?

P. S. Зважаючи на все, конфлікт пішов по новому колу. Під час чергової зустрічі з 20 професорами ХНУ губернатор Арсен Аваков дав доручення створити спеціальну комісію, котра має всебічно вивчити ситуацію у вузі. Губернатор доручив начальникові обласного КРУ провести відповідну перевірку господарської діяльності університету. Він порекомендував також не роздмухувати конфлікт штучно й подумати про репутацію вузу.