Про державність і автономію в тестуванні

Тести використовувалися у незалежному оцінюванні тому, що, порівняно з іншими перевагами педагогічного оцінювання, мали свої суттєві плюси. Зокрема тестування дає можливість перевірити результати навчальних досягнень водночас із багатьох тем і розділів програми, об’єктивно оцінити рівень засвоєння навчального матеріалу, створити для всіх учасників тестування рівні умови складання тестів, стандартизувати та автоматизувати процедуру перевірки результатів, охопити тестуванням велику кількість учнів.

Про те, що експеримент із зовнішнім незалежним тестуванням матиме належне завершення, можна було сподіватися ще на його початку. Результат оновленої вступної кампанії безсумнівно вирішували вищі навчальні заклади. Точніше національні університети, від чиїх позицій залежала результативність нової форми боротьби із корупцією у вищій освіті. Інші державні, навіть і національні галузеві «виші» теж мали, звісно, слово. Але їхнє «за!» чи «проти!» у ситуації повальної підтримки педагогічного експерименту главою держави, правду кажучи, мало кого цікавило. Головні вищі навчальні заклади зайняли позицію, скажемо так, небойкоту. Єдиний університет, який прагнув за будь-яку ціну зберегти свої попередні напрацювання у вступних кампаніях, — це Національний університет «Києво-Могилянська академія». Ні, НаУКМА не виступав проти зовнішнього незалежного тестування, а просто відстоював свою позицію, щоб, з урахуванням результатів зовнішнього незалежного тестування, провести ще свій внутрішній конкурсний відбір і таким чином зарахувати до академії саме свого вступника. В що такі наміри перетворилися, мала нагоду спостерігати вся країна, але НаУКМА все-таки провів вступну кампанію і за своїм сценарієм також.

А тепер дещо про тести як оптимальну форму контролю якості знань і про їхній зміст. Говоритиму про ті дисципліни, які маю право сама викладати: українську мову і літературу та правознавство (основи правознавства). В обох випадках українська мова і література є профілюючими. Аналізуючи «Зразки тестових завдань з української мови і літератури. Українська мова і література — відповіді зовнішнього незалежного оцінювання 2008 року (додаткова сесія)», «Відповіді на завдання з української мови і літератури (Затверджені експертною комісією Українського центру оцінювання якості освіти 22 квітня 2008 року)» та «Українська мова і література — відповіді зовнішнього незалежного оцінювання 2008 року», «Тестові завдання 2007 року з відповідями та коментарями (Українська мова)» із сайту //www.testportal.gov.ua/ , хочеться зазначити наступне.

Найперше, що впадає у вічі з української мови, — надто примітивні речення для аналізу, як-от: «В траві фіалочки зітхають»; «Прилетіла здалека весна»; «Вистава була надзвичайна»; «Хлопчаки били байдики»; «У санаторії є кілька басейнів». Це приклади речень із різних тестових завдань, але, як на мене, будь-яка інформація, в тому числі і та, яку несе речення, має бути корисною. Траплялися за приклади і слова, м’яко кажучи, незвичні, як-от: «пів’ягняти» (?!), «міні-комп’ютер» (не зовсім розумію, що це таке), «південно-бережний» (в принципі є Правобережна і Лівобережна України, але південно-, північно-, східно-, чи західнобережний — не знаю). Були і складно сформульовані завдання: «Перед однорідними членами речення потрібно ставити двокрапку, а після них — тире в реченні (розділові знаки пропущені)», — коли за логікою розділові знаки ставлять після, а не перед. Чи «З’ясуйте причину вживання розділового знака»…

Важко також зрозуміти чисто літературне завдання у тестах з історії України. Твір «Ключ царства небесного» Герасима Смотрицького, «Тренос» Мелетія Смотрицького, «Послання до єпископів» Івана Вишенського є взірцями або полемічної літератури, або латиномовної поезії, або історичної мемуаристики, або драматичної літератури. Чи в розділі історія України: «В якому році О.Довженко завершив кіноповість «Україна в огні»?». Із літератури, зокрема, коректніше було запитати про концепцію «сродної праці», а не ідею «сродної праці» і не в конкретному творі «Бджола та Шершень» Григорія Сковороди, а в його творчості взагалі.

Зразки тестових завдань з основ правознавства мали би бути чи не найбільш виписаними, бо дисципліна викладається насамперед з метою навчити формування точної і правильної відповіді. А тому посилання на неправильні чи приблизні нормативні акти взагалі не мали би бути, як-от: Указ Президента України «Про призначення посла України в ФРН» замість, наприклад, Указ Президента України від 9 грудня 2005 року за
№ 1723/2005 «Про призначення І. Долгова Надзвичайним і Повноважним Послом України у Федеративній Республіці Німеччина». Чи Закон України «Про міліцію» замість Закон України від 20 грудня 1990 року за № 565-XII «Про міліцію» (зі змінами і доповненнями). Більше того, у тестових завданнях навіть спотворено наказ Міністерства освіти і науки України від 18 лютого 2008 року № 94 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 лютого 2008 р. за № 151/14842 ) «Про затвердження Положення про державну підсумкову атестацію учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти».

Що стосується завдань, які пропонувалися в Національному університеті «Києво-Могилянська академія». Частина їх була такою, як і на зовнішньому тестуванні. Почесний президент академії пан Брюховецький пояснив, що «ми вирішили провести незалежний експеримент і повторити тестові завдання, які абітурієнти вже виконували і що з ними частково могли познайомитися на сайті УЦОЯО під час підготовки до вступу».

Були завдання і на орфографію (написання и-і в словах, подвоєння літер, написання апострофа), і складні навіть для студента-філолога завдання на закінчення —у(-ю) у формі родового відмінка іменників другої відміни, і з лексикології, здебільшого фразеології, і на правильне поєднання іменника із числівниками. Проте і тут хотілося, щоб тексти були вичитані, цікаві і пізнавальні, а не придумані нашвидкуруч екзаменатором. Але, оскільки тестові завдання повторялися, то і, звісно, помилки були схожими.

Варто зазначити, що помилки траплялися як в академічних тестах, так і в міністерських. Забігаючи наперед, скажу, що вони, себто помилки, будуть і надалі. А значить, що тести треба укладати не нашвидкуруч, а впродовж навчального року.

Варто переглядати зміст тестових завдань. Наприклад, з української мови мені б хотілося бачити побільше текстів із Біблії, усної народної творчості, із творчості кращих майстрів слова, які в подальшому збагатять словниковий запас нинішнього випускника-вступника. І побільше завдань із мови, а не мовознавства. А для цього потрібно змінювати акценти у шкільному викладанні мови, побільше працювати з текстами та словниками. Мені видається, що правильніше було б, якби тести містили завдання з усіх розділів навчальної програми. Доречніше було б навіть деякі навчальні дисципліни переакцентувати, наприклад, «Основи правознавства» у «Верховенство права», або в крайньому випадку «Конституційне право».

А тому, на мій погляд, відразу опісля завершення нинішньої вступної кампанії має бути оголошений конкурс щодо напрацювання тестів на наступну. Як у МОН, так і у вузах, і тільки ті, які відповідатимуть змісту навчальних дисциплін, бо тільки такі можуть в подальшому використовуватися для оцінювання якості знань.

Ще один висновок, який напрошується із нинішньої вступної кампанії: зловживати тестами державі не варто, бо вищим навчальним закладам треба дати можливість самостійно формувати свій рейтинг, і навіть на етапі вступної кампанії, бо таке якраз відповідає букві і духу закону. В нашій ситуації можна також вважати, що оригінальні умови прийому на навчання для вищого навчального закладу є одним із способів забезпечення умов, необхідних для отримання особою вищої освіти, що в свою чергу є основною метою діяльності вищого навчального закладу.

Розумію, що є поняття управління в галузі вищої освіти. Але, як на мене, важливішим має стати право окремого вищого навчального закладу на свою індивідуальність. Плюс норма, що управління вищим навчальним закладом здійснюється на основі принципів автономії та самоврядування. До вступної кампанії це має якнайпряміше відношення, бо за неї головою відповідає ректор. Саме керівник вищого навчального закладу формує контингент осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі, в тому числі і за державним замовленням. В такому контексті актуальним видається надалі вибудовування балансу між управлінським органом державної влади в системі освіти та самим вищим навчальним закладом в частині вступної кампанії, про що голосно і незважаючи на погрози не побоялася сказати НаУКМА. Зрозуміло було, що інноваційна вступна кампанія мала відбутися за сценарієм держави принаймні у вищих навчальних закладах за державним замовленням. Але держава лише виграє, якщо кожен вищий навчальний заклад матимуть кожен оригінальні умови прийому на навчання до вищих навчальних закладів на основі отриманих знань.

І найголовніший висновок зовсім без пафосу: цього року талановита молодь справді мала вибір.