Польська освіта не завжди якісна

Події Євромайдану і пов'язана з цим підтримка Польщі значно підвищили зацікавленість українців у навчанні в польських ВНЗ. Навчання в Польщі для багатьох є синонімом якісної, європейської освіти, за яку готові платити великі гроші. На жаль, далеко не всі польські навчальні заклади того варті - самі поляки нарікають, що після закінчення університету не можуть знайти роботу і їм часто доводиться емігрувати.

Державні ВНЗ у великому місті

Який польський університет обрати, аби гроші і зусилля не були марними? Загалом ситуація подібна до української - найперспективнішими є державні університети, розташовані у найбільших містах. Це - Варшава, Краків, Тріймісто (Гданськ, Гдиня, Сопот), Сілезька агломерація (Катовіце разом з містами-супутниками), Вроцлав, Познань, Лодзь, Щецин, Люблін, Білосток і Ольштин. Чим більше місто, тим престижнішим вважається диплом. Тому працедавці більше цінують випускників, які навчалися, скажімо, у Варшаві, Кракові, Гданську чи Вроцлаві, аніж тих, хто закінчив навіть непоганий державний університет у Білостоку чи Ольштині. Щодо навчання в таких містах, як Ряшів (Жешув), Ченстохова, Радом чи Перемишль, варто двічі подумати, перш ніж туди вступати - особливо якщо йдеться про платне навчання.

Те ж саме стосується приватних ВНЗ. На польському освітньому ринку і надалі існує переконання, що приватний університет - це синонім низькоякісної освіти. Варто про це пам'ятати особливо тому, що саме приватні навчальні заклади (а також державні з малих і середніх міст) найактивніше рекламуються в Україні. Більшість із них масово "продукує" випускників гуманітарних і економічних спеціальностей, які не потребують великих витрат, наприклад, на лабораторії чи інше обладнання. Тобто діють за принципом: орендуємо приміщення, винаймаємо викладачів з державних університетів, знижуємо вимоги до кандидатів і студентів, аби навчання було легке й приємне - і бізнес готовий.

Така модель приватної освіти серйозно вплинула на польський ринок праці і знецінила значення диплому як такого. Завдяки приватним ВНЗ у Польщі є вже перенасичення осіб з вищою освітою, які фактично нічого не вміють, а їхній диплом - нічого не вартий. Особливо це стосується економічних (економіка, маркетинг, управління) та гуманітарних спеціальностей (політологія, соціологія, культурологія, психологія, польська чи російська філологія). Тих, хто навчається за згаданими спеціальностями, називають у Польщі "майбутніми безробітними".

Звісно, є винятки. За часи незалежності у Польщі вже встигли розвинутися справді хороші приватні навчальні заклади. Але їх небагато - всього кільканадцять. Найбільш відомі - Краківська академія ім.Фрича Моджевського, Академія Козьмінського та Collegium Civitas у Варшаві, Вища школа бізнесу у Домброві Гурничій (Сілезьке воєводство), Вища школа управління і банківської справи в Кракові та Морська школа в Гдині (не плутати з державною Морською академією у тому ж місті).

Навчання, яке гарантує працю

Статус університету - це важливо, але ще важливіше те, який фах здобуваємо. Тут загальне правило дуже чітке і логічне: чим складніше навчання, тим більша вартість освіти. Отже, якщо вже навчатися в Польщі і платити за це, то найкраще вивчати медицину, стоматологію, фізику, архітектуру, а також інформатику й інженерні спеціальності (за винятком тих, які пов'язані з хімією і біологією). З економічної освіти варто обрати бухгалтерію. Диплом таких спеціальностей принаймні на сьогоднішній день є фактично гарантією отримання доброї роботи з зарплатою 2000-3000 злотих на початку і навіть 6000-10 000 злотих у перспективі п'яти років. Для орієнтації: 1 злотий - це приблизно 4 гривні, середня зарплата після сплати податків і соціальних внесків становить 2865 злотих (дані за березень 2014 р.).

Натомість престижні донедавна спеціальності - міжнародні відносини, міжнародна торгівля, фінанси і банківська справа, психологія, право і фармація - останніми роками втратили свою привабливість. Усе дуже просто: випускників з такою освітою забагато порівняно з потребами ринку праці. Тому фармацевти, психологи чи юристи мають зараз великі проблеми з працевлаштуванням, а велика конкуренція між ними спричинила істотне зниження зарплат і умов праці.

Ситуація з перенасиченням ринку праці гуманітаріями та нестачею інженерів і інформатиків є настільки серйозною, що польський уряд два роки тому вжив серйозних заходів для зміни тренду. Польське Міносвіти всіляко заохочує абітурієнтів обирати саме технічну освіту. Йдеться про високі державні стипендії, рекламні кампанії (яких закликають прямо: не обирайте гуманітарної освіти, станьте інженерами) чи спеціальні дотації для фірм, які беруть студентів технічних і інформатичних дисциплін на стажування або пропонують випускникам роботу. Водночас держава вже відкрито говорить про недоцільність навчатися за такими спеціальностями, як політологія, соціологія, культурологія чи міжнародні відносини і різко обмежує фінансування гуманітарних дисциплін.

Замало лікарів, забагато фармацевтів

У Польщі бракує не тільки інженерів і фахівців з інформатики, але також лікарів і медсестер. І швидше за все, дефіцит медиків тільки поглиблюватиметься. Всупереч рекомендаціям експертів, Міністерство здоров'я дуже повільно збільшує кількість місць на медичних факультетах. Ліміт зростає всього на 10-15% щорічно, хоча для забезпечення потреб ринку його треба просто подвоїти. Причина такого помірного зростання ліміту проста - нестача грошей. Тому і надалі вступити в Польщі на медицину - дуже важко, що зрештою спонукає багатьох поляків обирати платне медичне навчання в Україні або рідше - у Словаччині чи Білорусі.

Приватної медичної освіти в Польщі не існує. До того ж, польські лікарі, хоча й заробляють непогано (навіть кільканадцять тисяч злотих на місяць), дуже охоче емігрують до Британії, Норвегії і США. Польща розраховує на те, що принаймні частково вдасться подолати дефіцит лікарів завдяки іммігрантам з України, Білорусі, інших пострадянських країн, а також з Африки і Далекого Сходу.

Натомість протилежна ситуація з фармацевтами. Ще кільканадцять років тому здобути фах фармацевта - означало забезпечити собі заможне життя. А власна аптека - це був дуже хороший бізнес. Далі все пішло знайомим способом: аптеки виростали одна за одною, всі кидалися вивчати фармацію або частіше закінчували дворічний коледж, який давав випускникам - технікам фармації - повноваження, подібні магістерським. Результат - перенасичення ринку і пов'язані з цим проблеми.

У ще гіршій ситуації випускники таких спеціальностей, як хімія, біологія, хімічна інженерія, біотехнологія, товарознавство, охорона довкілля та інші, для яких основою є біологія і хімія. Це часто спеціальності другого вибору для тих, кому не вдалося вступити на омріяну медицину. А осіб, котрі хочуть стати лікарями, в Польщі досить багато. Зрештою, збільшення безробітних випускників цих спеціальностей пов'язане ще і з тим, що в польських середніх школах забагато учнів навчається у класах з біологічно-хімічним профілем, а математично-фізичних класів бракує.

Інша причина - те, що в найбільших польських містах (особливо у Кракові, Вроцлаві, Лодзі) фактично ліквідували промисловість, замінюючи її сферою послуг. Отже, у великих містах немає потреби у спеціалістах, котрі досліджують якість продукції або працюють у лабораторіях з охорони навколишнього середовища. Такі особи є натомість потрібні в деяких менших містах, де існує хімічна промисловість - наприклад Кендзежин-Козьле чи Поліце. І тут черговий парадокс: у Кракові, де випускники біологічно-хімічних спеціальностей нікому не потрібні, місцеві державні університети продовжують масово "продукувати" майбутніх безробітних хіміків чи магістрів охорони довкілля. А водночас у тому ж Кендзежині місцеві хімічні комбінати не можуть знайти фахівців, оскільки в цьому місті і в радіусі 100 км від нього бракує ВНЗ, де б вивчали хімічні спеціальності - зате вони масово випускають незатребуваних політологів і культурознавців...

Англійська - це недостатньо. Треба знати дві мови

Здебільшого успіх на польському ринку праці прямо залежить від рівня володіння іноземними мовами. Причому знання англійської є необхідністю. Правда, часто буває і так, що під час рекрутації вимагають володіння англійською на дуже високому рівні, а згодом виявляється, що вона на цій роботі зовсім не потрібна. Ще типове для Польщі явище: практично кожен поляк вписує в резюме, що англійську знає добре. Інакше його кандидатури навіть не розглядали б, зрештою, навіть соромно зізнатися у товаристві в поганому володінні цією мовою. А потім з'ясовується, що на десять працівників усього троє-четверо можуть сяк-так говорити. А ще буває, що найгірше англійську знає керівник. Одне слово, брешуть усі: рекрутери перебільшують важливість англійської на пропонованій посаді (іноді вона там зовсім не потрібна), а кандидати майже завжди перебільшують свої мовні здібності.

Проте зазвичай сама англійська мова - це недостатньо. Стандартом є володіння принаймні двома іноземними мовами, причому найбільше значення має німецька. Російська, українська - це теж добре, але оскільки останніми роками до Польщі прибуло дуже багато іммігрантів з країн колишнього СРСР, фахівців, котрі володіють російською, обмаль. Те ж саме можна сказати і про випускників російської та української філології - їх забагато порівняно з потребами ринку. Проблеми з працевлаштуванням мають також випускники польської і слов'янської філології, тому варто двічі подумати, перш ніж обирати ці спеціальності.

А от німецька завжди знадобиться - її значення у Польщі тільки зростатиме. Німецька - це, зрештою, єдина мова, яка у Польщі дорівнює англійській як "мова міжнародного спілкування". Що і не дивно, адже Німеччина - найбільший торговий партнер Польщі, куди потрапляє третина польського експорту і звідки приходить найбільше іноземних інвестицій. Не кажучи вже про німецьких туристів, яких над польською Балтикою часом більше, ніж самих поляків. А ще є німецькомовні Австрія і Швейцарія, які теж є важливими економічними партнерами Польщі, особливо у банківській і фінансовій сфері.

Окрім німецької, варто також вивчати малопопулярні, неслов'янські мови країн-членів ЄС, такі як нідерландська, фінська, шведська, норвезька, угорська, особливо якщо розраховуємо на працю у міжнародній корпорації у Варшаві, Кракові, Вроцлаві, Познані чи Гданську. Особи, котрі знають на доброму рівні одну з цих мов плюс англійську або німецьку, можуть без проблем знайти добру роботу в міжнародній компанії. Особливо, якщо вони за освітою бухгалтери, фінансисти чи інформатики.

З польським дипломом в Україні

Ще донедавна польський диплом був для українських працедавців синонімом якості. Але уявімо собі, що буде через п'ять-шість років, коли на ринку праці з'являться десятки тисяч українських випускників не дуже якісних польських приватних ВНЗ, які навчалися за спеціальністю "політологія", "менеджмент" або "культурологія"? Тому краще не ризикувати і заздалегідь подумати про навчання у визнаному ВНЗ на спеціальності, яка потрібна на ринку праці. Адже в Україні описані вище тенденції також помітні, і чергові десятки тисяч політологів чи культурологів, хоч би вони навчалися в найкращих західних університетах, так чи інакше матимуть проблеми з працевлаштуванням за спеціальністю.