«Польща усвідомлює значимість добросусідських відносин з Україною...»

У польському сеймі проблемам еміграції, виховання, освіти приділяється значно більше уваги, ніж в українському парламенті. Одним із багатолітніх захисників польських інтересів за кордоном і активним громадським діячем є депутат сейму Йоанна Фабісяк. За освітою філолог, випускниця Варшавського університету, вона багато років навчає польської мови іноземців, серед яких чимало українців. У ексклюзивному інтерв’ю для «Дзеркала тижня» депутат розповідає про свою діяльність.

— Пані Йоанно, ви тривалий час працюєте в органах самоврядування. В українському парламенті майже немає колишніх університетських викладачів. Як вам удалося виграти вибори 2005 року до парламенту без підтримки тодішньої влади?

— З 1990 року я була депутатом районної, а згодом — міської ради. У 1997—2001 рр. — депутатом фракції «Солідарність». Моя політична діяльність стала продовженням багатолітньої громадської роботи, спочатку в раді житлової дільниці, потім — у міськраді Варшави, куди мене було обрано депутатом і де я протягом 15 років виконувала різні функції. Зрештою, 1997 року я отримала депутатське місце за списком «Солідарності». Водночас очолювала молодіжну громадську організацію, що теж збагатило мене досвідом, який знадобився у політичній роботі.

— До закону «про карту поляка» ви внесли поправку, яка дає право її власникам працювати й вести господарську діяльність на терені Польщі. Звісно, тепер, коли бракує робочих місць у різних галузях, це важливо. Однак, за чутками, побільшало випадків підробки свого (польського) походження, а в польських товариствах в Україні довідка коштує близько 300 євро. Чи вбачаєте у цьому загрозу?

— Я вважаю, що це дуже важлива поправка, тому що дозволяє особам, які мають польське походження, не лише відвідати родичів, а й спробувати облаштувати собі життя в колишній Вітчизні. Особисто я не вірю в такі зловживання, але якщо ви маєте докази, то потрібно якнайшвидше звернутися до правоохоронних органів, бо це злочин.

— Ви боретеся за збільшення кількості польських шкіл у країнах найбільшої еміграції поляків. А як справи в тих країнах, де поляки формують діаспору, наприклад в Україні? Чи вдосталь там польських шкіл, і що в цьому напрямі робить Польща?

— Політика уряду Польщі спрямована на задоволення потреб поляків, які хочуть брати участь у розвитку й функціонуванні польської культури. В міру наших можливостей намагаємося ці потреби задовольняти.

— Ви — член ради телеканалу «Полонія» й домоглися створення в рамках цього телеканалу освітніх програм для вчителів, які навчають польської мови за кордоном, а також програм, котрі допомагають польським місіонерам. В Україні телеканал «Полонія» можна дивитися тільки в прикордонних регіонах. Чи робиться щось для того, аби цей телеканал можна було дивитися в інших областях України і там, де мешкають поляки?

— Сигнал ТК «Полонія» поширюється на багато регіонів України. Звісно, не на всі. Хоча я як голова ради програм не отримувала листів, у яких поляки зверталися б із проханням розширити сигнал на ті чи інші терени.

— Як, на вашу думку, окреслити термін «євросирітство»? Чи загрожує воно державам Центрально-Східної Європи?

— Термін «євросирітство» — дуже звужений і стосується лише ситуації, коли батьки виїжджають на роботу в іншу країну й залишають дітей без опіки. Однак цю проблему потрібно розглядати значно ширше. Багато дітей залишаються без належної батьківської уваги навіть тоді, коли їхні батьки мешкають із ними. Ця проблема має бути предметом особливої уваги кожної держави.

— Наскільки мені відомо, ви є членом депутатських комісій освіти, науки і молоді, а також комісії зв’язку з поляками за кордоном. Чи співпрацюють ці комісії з аналогічними комітетами в українському парламенті? У чому полягає така співпраця?

— У сеймі працюють міжпарламентські групи, у тому числі й польсько-українська. Однак я не є членом цієї групи, тому не можу сказати, в чому полягає співпраця. Що стосується діяльності комісії освіти, науки та молоді, то хотіла б відзначити, що недавно на її засіданні розглядалося питання заснування польсько-українського університету в Любліні, адже вже багато років фінансуються аспірантські програми для української молоді в Польщі.

— Рік тому прем’єри Д.Туск і Ю.Тимошенко підписали меморандум про заснування Польсько-Українського європейського університету. Який стан справ із відкриттям цього міжнародного вузу?

— Частково я вже відповіла на це запитання. Польща усвідомлює значимість добросусідських відносин із Україною. На жаль, українська сторона досі не окреслила засад фінансування, що унеможливлює реалізацію цього проекту.

— Пані Йоанно, ви — автор Національної стратегії виховання. Які головні чинники цієї стратегії?

— Основа стратегії полягає в активізації молоді на допомогу іншим людям. Гадаю, це підґрунтя виховання привабить молодих українців, бо молодь, по суті, добра і вразлива до потреб іншої людини. Фонд «Світ на так», який я очолюю, намагається налагодити співпрацю з містами, в яких проводитимуться футбольні матчі «Євро-2012». Ми маємо намір реалізувати цікаву програму «ЄВРО. 2012 Талантів», залучивши до неї хлопців віком 10—16 років. Зрозуміло, що ця програма пов’язана з планованим чемпіонатом Європи, який проходитиме в Польщі та Україні. Запрошуємо до співпраці хлопців з обох країн.