"Ой чий то кінь стоїть"?

Здавалося б, про оптимізацію сільських шкіл сказано так багато, що важко додати щось нове. Приголомшлива статистика, численні повідомлення ЗМІ про боротьбу сільських громад із місцевою владою, гучні заяви політиків, чиновників, громадських діячів - такий шлейф тягнеться за реформою.

Як повідомила голова парламентського комітету з питань науки і освіти Лілія Гриневич, у ВР зареєстровано декілька законопроектів і постанов, пов'язаних із забороною закриття шкіл. Окрім того, комітет наполіг, щоб питання неаргументованої, необдуманої оптимізації шкіл розглядалися на парламентських слуханнях наприкінці жовтня.

Позиція влади проста: лише піклування про якісну і доступну освіту для сільських дітей спонукає її до модернізації (оптимізації, реорганізації, ліквідації) шкіл. В усьому винна демографічна ситуація і нестача коштів. Однак погляньмо на аргументи за оптимізацію з іншого боку.

Демографічна ситуація. Колись через демографічну кризу в Україні закривали дитячі садочки. Однак народжуваність стала зростати, і тепер маємо черги у дошкільні заклади та переповнені групи. Героїчні потуги відродити і ввести в експлуатацію нові садочки досі проблеми не зняли. Так само буде й зі школою.

Економія фінансів. Парламентський комітет з питань науки і освіти зробив запити до всіх облдержадміністрацій щодо перспектив оптимізації (закриття) шкіл у 2013 р. Попри те, що три області (Вінницька, Івано-Франківська та Тернопільська) взагалі нічого не повідомили (просто не відповіли або відповіли, що ще не мають потрібної інформації), комітету вдалося зробити цікаві висновки. За офіційною інформацією, впродовж року планується закрити 143 школи. Таким чином буде зекономлено аж 44 млн 630 тис. 700 грн. "У зв'язку з цим я маю принаймні два питання, - акцентує Лілія Гриневич. - Перше: чи це такі великі кошти для обласних бюджетів - кілька мільйонів гривень економії? І головне - куди підуть ці 44 млн.? Заради чого економили на дітях?".

Якщо вже влада вирішила затягнути паски й почати економити, то чому не на собі? Не нагадуватимемо, скільки мільйонів витрачає країна на утримання президента, скільки з державної скарбниці з'їдають прокуратура, СБУ та інші структури. Візьмімо значно скромніші цифри - видатки на оплату праці та утримання чиновників облдержадміністрацій, затверджені урядом на 2013 рік: Волинська ОДА - 42,887 млн грн. (на закритті шкіл планує зекономити 1 млн 414 тис.), Чернівецька - 37,7 млн (зекономить 243 тис. 700 грн), Закарпатська - 41,4 млн (317 тис. 500 грн), Хмельницька - 42,86 млн (4 млн 962 тис.), Дніпропетровська - 76,75 млн
(9 млн 788 тис.).

Якість і доступність освіти. Лілія Гриневич підкреслює: "Насправді основна мета оптимізації має полягати не в економії коштів, а у тому, щоб дитина могла навчатися у кращих умовах. Бо забезпечення доступної і якісної освіти - це основний обов'язок держави. Потрібно чітко бачити, що в результаті оптимізації дитина отримує натомість. Якщо батьки зважать усі переваги і зрозуміють, що труднощі і ризики, пов'язані з їздою в іншу школу (а такі, як у нас, дороги - це завжди певний ризик) окупляться справді кращою якістю освіти, вони не протестуватимуть. Але батьки протестують. Бо вони бачать, яку ціну платять їхні діти, і що натомість дитина нічого не отримує".

Ось приклад. До парламентського комітету звернулися з листом активісти села Новоселівка Оріхівського району Запорізької області. Влада пропонує громаді цього села закрити місцеву школу, в якій навчається 13 учнів, або залишити лише початкову, об'єднавши її з дитсадком та утворивши навчально-виховний комплекс (НВК) "школа І ступеня-дитсадок". Селяни погодилася б на другий варіант (молодшим школярам не доведеться їздити далеко), але приміщення, в яке хочуть заселити новостворений НВК, викликає в них жах, бо перебуває в аварійному стані. Там немає ні води, ні опалення, ні каналізації, ні кухні, ні пральні.

На депутатський запит Лілії Гриневич з приводу цієї ситуації голова Запорізької ОДА О.Пеклушенко відповів: "Будівля та приміщення дитячого садочка на сьогодні знаходяться в належному стані та цілком придатні для використання і перебування дітей". Він також повідомив, що для ремонту садка розроблено зведений рахунок вартості будівництва на суму 109 тис. грн. Але чи достатньо цієї суми? Громада вважає, що ні, і на цю пропозицію погодитися не може.

Та вразило селян не лише це. Виявляється, у затишне приміщення школи, яке щоліта власними силами ремонтували батьки, переїде сільрада. "Виходить, за рахунок наших дітей у школі розміститься сільська рада, а діточок по жахливих дорогах у морози, сніг, дощ, "можливо", довозитимуть за 10 км до іншої школи, яка має не кращі умови", - йдеться у листі до голови парламентського комітету.

Начальник районного відділу освіти, як записано у протоколі громадських зборів, назвав такі умови королівськими і "втішив": "А в інших селах, які також на підвозі, діти ждуть до
6-ї години вечора, тому що необхідно здобувати знання, які б умови не були". При цьому, як розповіли людям чиновники, держава забезпечує харчуванням кожного учня на 4,50 грн у день. І на такому "поживному" обіді діти повинні протриматися до 18.00 ? Важливо й інше: де вони чекають автобуса, хто за них відповідає? Цікаво, чи хотіли б самі ініціатори реформ, аби їхні діти навчалися у таких умовах?

Маленька кількість учнів у класі - це ненормально? У розмові "не на диктофон" голова однієї з райдержадміністрацій так пояснив мотиви закриття сільської школи : "Кілька учнів у класі - ну що це за навчання! Та це ж калічення дітей! Їм колектив потрібен!" З цим не згодна Лілія Гриневич: "Діти повинні бути, щонайменше, забезпечені початковою школою та дошкільним навчальним закладом у селі. Вони можуть у будь-якій кількості (навіть якщо це три дитини) навчатися в маленькій школі. І при цьому отримати від початкової освіти те, що їм потрібно, а саме - любов до навчання, бажання пізнавати світ, читати, писати - тобто навички початкової освіти. Таких закладів, які є осередками соціальної інфраструктури на селі, не можна закривати, скільки б вони не коштували."

Незважаючи на офіційні запити, заяви та цифри, озвучені політиками і експертами, реальні масштаби оптимізації шкіл по країні точно підрахувати важко. Тому що школи знищуються двома способами: повністю і частково (реорганізація, створення освітніх округів). Наприклад, за даними Міносвіти, у 2012 р. ліквідовано 78 шкіл і реорганізовано 333 заклади.

Що це означає? Була в селі звичайна 11-річка, тобто школа І-ІІІ ступенів. А її реорганізували в школу-дитсадок. Це означає, що від попередньої школи залишаться лише 1-4 класи. Решта їздитимуть до іншого закладу. А частину вчителів, відповідно, буде звільнено. Чим не поступове знищення?

У зв'язку з цим хотілося б бачити картину закриття сільських шкіл по країні у всій її красі. Чесно, прозоро, з усіма розрахунками. Наприклад, на сайті Міносвіти або на урядовому порталі. І не заднім числом ("ліквідовано стільки-то шкіл"), а заздалегідь ("плануємо закрити такі-то школи, відмовитися від шкіл ІІ і ІІІ ступенів у таких-то закладах, запрошуємо до обговорення").

Отже, про повну прозорість процесу поки що не йдеться. І не лише на загальнодержавному рівні. Наприклад, як повідомили у комітеті з питань науки і освіти, Київська ОДА у відповіді на їх запит зазначила: планів на закриття шкіл у неї немає. Однак на сайті облдержадміністрації бачимо "Обласний план створення освітніх округів та модернізації мережі навчальних закладів, у тому числі шкіл-інтернатів", з якого випливає, що нинішнього року безслідно щезнуть аж
17 шкіл, ще 37 закладів буде реорганізовано із пониженням ступеня (від деяких, до речі, залишиться лише дитячий садочок). "Усього за 2013 рік при проведенні планової оптимізації фактична економія становитиме 14 млн 626 тис. грн, а на наступні роки - 20 млн 866 тис. грн", - написано у плані.

Чому плани оптимізації є таємницею, можна лише здогадуватися. До речі, у 2011 р. процесом оптимізації шкіл цікавилася Генпрокуратура. За результатами комплексної перевірки додержання законодавства про освіту в частині законності закриття та призупинення діяльності ЗНЗ було виявлено порушення, пов'язані з незаконним відчуженням майна, з тим, що не вживалися заходи для збереження майна закритих шкіл. Крім того, правоохоронці з'ясували, що інколи закриття шкіл проводилося без згоди громади, не уповноваженими на це особами, порушувалися права учнів на безпечні і нешкідливі умови навчання, на безоплатне підвезення до місця навчання. "Всього за результатами даної перевірки прокурорами порушено 3 кримінальні справи, принесено 61 протест, внесено 43 приписи та подання, притягнуто до відповідальності 13 службових осіб" - ідеться в повідомленні відомства.

Особливо хочеться зупинитися на дотриманні норми Закону України "Про загальну середню освіту" в частині обов'язкової згоди громади на закриття школи. Ось яскравий приклад того, як представники виконавчої влади поважають закон. У лютому 2013 р. під головуванням Д. Табачника відбулося засідання робочої групи з оптимізації мережі закладів освіти, які фінансуються з місцевих бюджетів. Як повідомляється на сайті Асоціації міст України, учасники робочої групи запропонували "надати повноваження місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування здійснювати реорганізацію і ліквідацію загальноосвітніх навчальних закладів у сільській місцевості, заснованих на комунальній формі власності, з урахуванням демографічної ситуації та без проведення обов'язкових консультацій з громадами". (Курсив - О. О.).

У вже згаданому селі Новоселівка, за повідомленнями активістів, представники влади та сільський голова роблять усе для того, аби зірвати збори громади, яка налаштована рішуче боротися за свою школу. "Перед зборами сам голова обдзвонював та об'їжджав членів громади, повідомляючи, що зборів не буде. Тому й прийшла лише половина людей", - розповідає Ірина Предеус. "Громада не може зібрати людей. Я сама бачила, як у центрі села біля кафе депутат райради зривала звернення активу із закликом прийти на збори. Поруч із нею стояла секретар сільради. А взагалі, селом поширюються чутки, що всі ці зібрання не мають сенсу, що дитсадок буде фінансуватися з паїв та пенсій, а це, мовляв, невигідно бездітним жителям села", - пригадує Антоніна Мась.

Можливо, ефективним заслоном маніпуляціям і незаконним діям міг би стати мораторій на закриття сільських шкіл. Проект такої постанови вже зареєстрований у ВР. О.Донієм. Однак, "помилувавши" сільську школу, слід подумати й над тим, як і на які кошти їй жити далі. Сподіватися, що влада відірве гроші від себе або виділить на освіту 10% ВВП (як це належить за законом) замість реальних сьогодні 6,2%, - марна річ.

Потрібні інші механізми додаткового фінансування шкіл. Аналогічні тим, які працюють, наприклад, у Польщі. Тамтешній досвід вивчав Східноукраїнський центр громадських ініціатив у рамках проекту "Поширення адаптованого польського досвіду задля збереження освітніх послуг у сільській місцевості". Одним із варіантів виходу з ситуації там стало створення громадсько-активних шкіл (ГАШ).

Це означає, що сільською школою, котра перебуває під загрозою закриття, опікується не лише держава, а й громада самого села, створивши власну громадську організацію чи уклавши договір з уже існуючою. У зв'язку з цим до польського законодавства було внесено відповідні зміни. До речі, у Нідерландах така практика започаткована ще 1920 р. І сьогодні 70% шкіл цієї країни перебувають в управлінні громадських об'єднань батьків.

Досвід створення ГАШ у Польщі в загальних рисах такий. Сільська школа, як і раніше, отримує гроші від держави, а також користується ресурсами, наданими або залученими громадською організацією. Це кошти благодійників, державні гранти, гроші, отримані від продажу продукції власного виробництва (присадибної ділянки, підсобних господарств чи виробів майстерень), оренди приміщень. Цікаво, що, за законами Польщі, організації, які опікуються школами, мають спеціальний статус - ГО, що діють в інтересах суспільного блага. Це відкриває перед ними додаткові можливості. Наприклад, кожен громадянин, заповнюючи податкову декларацію, має право зазначити, що хоче перерахувати 1% від сплачуваної ним річної суми податків на утримання певної ГО. Таким чином громада може підтримати фінансово громадську організацію, котра взяла під крило її школу.

Не менш важливі й людські ресурси. Окрім учителів, у роботі школи беруть участь батьки, пенсіонери, волонтери, випускники, котрі можуть узяти на себе безкоштовне ведення окремих гуртків, замінити технічний персонал ( наприклад, по черзі прибирати школу, готувати їжу тощо).

Східноукраїнський центр громадських ініціатив чимало зробив для поширення та вивчення польського досвіду. Створено навчальний курс і видано посібник "Як зберегти школу у власній громаді: керівництво до дії", проведено Всеукраїнський семінар, учасники якого звернулися з листом та пропозиціями до Д.Табачника. Ще у 2011 р. Однак, як бачимо, відтоді нічого не змінилося.

Втім, сільські громади вже готові до таких кроків. Наприклад, у селі Киселівка на Харківщині фермери висловили бажання підтримати школу, що перебуває під загрозою вмирання. У Новоселівці громада запропонувала голові сільради звернутися до землеорендарів із проханням робити благодійні внески на утримання школи на суму 5-10 грн з гектара. Більше того, громада хоче, щоб було переглянуто договори про оренду землі із подальшим зазначенням у них, який внесок у соціальну інфраструктуру села зроблять ті, хто орендує землю громади.

До речі, скінчилася ця ініціатива досить сумно. Голова сільради, хоч і підписав відповідний протокол рішення загальних зборів, паралельно відніс заяву в прокуратуру про те, що активісти села примушують його до корупційних дій. "До наших активістів уже приїздили представники відповідних органів. Коли приїхали до мене, я сказала: "Не там ви, хлопці, корупціонерів шукаєте!" - розповідає активістка громади Ірина Предеус.

Завдяки "реформам" влади сьогодні село опинилося у глухому куті. "Оптимізуються" не лише школи, а й сільські клуби, бібліотеки, ФАПи. "Та оптимізуйте вже одразу все село", - гірко кажуть селяни.

"Владі потрібна дешева земля, бо фабрики й заводи вже розібрали. А коли на землі немає ні лікарні, ні школи - її можна купити за копійки", - пояснює голова Громадської ради освітян і науковців України Станіслав Ніколаєнко.

Лише небайдужість та активність громадськості може якось змінити ситуацію. Бо на різноманітні програми реформ та плани дій сподіватися не доводиться. Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, якісна освіта?.. Як полюбляє казати при нагоді один відомий освітянин, теоретично - кінь, а практично - не везе.