Онлайн чи офлайн: як мають навчатися українські студенти у новому навчальному році?

29 червня, 2022, 13:00 Роздрукувати
Відправити
Відправити

Як ставляться до дистанційки у нас і за кордоном

Онлайн чи офлайн: як мають навчатися українські студенти у новому навчальному році?
© depositphotos / ArturVerkhovetskiy

Онлайн- чи офлайн-навчання з 1 вересня? Це запитання є зараз чи не найактуальнішим для освітньої спільноти України. Тим більше що недавно Міносвіти звернулося до вишів із пропозицією відкрити аудиторії та розпочати очне навчання вже в серпні. Чи наважаться на це заклади вищої освіти?

Досвіду організації навчального процесу в умовах широкомасштабної війни немає ані у наших університетів, ані у МОН України. Є лише окремі кейси деяких переміщених українських ЗВО 2014 року та досвід карантину під час пандемії. Але вихід, який забезпечив би якісний навчальний процес і високу дисципліну студентів і викладачів, шукати необхідно.

А як в інших країнах?

У лютому 2022 року Асоціація державних коледжів та університетів США разом із відомою видавничою компанією світу Wiley провели дослідження «Online Learning at Public Universities» щодо досвіду онлайн-навчання у закладах вищої освіти США. У ньому взяли участь ректори американських університетів. Зрозуміло, що не можна порівняти матеріальну базу, технічні можливості та фінансування університетів наших двох країн. Але ми можемо бачити плюси і мінуси добре організованого онлайн-навчання.

Отже, 85% керівників ЗВО у США вважають, що основною перевагою онлайн-навчання є забезпечення всіх студентів доступом до навчального процесу, незалежно від їхнього місця знаходження чи обставин життя. Таку думку підтримують 73% студентів університетів США, вони не бажають повертатися до офлайн-навчання.

І це, до слова, не лише в Штатах. Відомий укладач світових університетських рейтингів Times Higher Education у червні цього року оприлюднив результати опитування студентів університетів, більшість із яких представляють Велику Британію. До світової пандемії більш як половина студентів (близько 70%) відвідували вживу 61% і більше лекційних занять. Зараз, коли значну кількість карантинних обмежень знято, частка тих студентів, які відвідують очно 61% і більше лекцій, становить лише 24%, тобто утричі нижча, ніж до пандемії. Решту занять вони відвідують онлайн. Аналогічна проблема з поверненням в аудиторію у рамках семінарських занять. Якщо до пандемії частка тих студентів, які відвідували від 61% семінарів в аудиторії, становила 67%, то зараз лише 27% І це в країні, де не було війни, лише пандемія. Цікаво, як змінилися б ці цифри у такому випадку? Мені здається, що на онлайн перейшли б усі 100% студентів.

Недоліком онлайн-навчання ректори американських університетів вважають те, що їм усе ж таки не вдалося залучити до нього всіх студентів. Лише 18% керівників заявили, що протягом пандемії їхні університети зуміли цю проблему вирішити.

Понад те, згідно з дослідженням «Online Learning at Public Universities», 72% університетів США мають наміри продовжити інвестувати кошти в онлайн-освіту навіть після остаточного закінчення світової пандемії. Напевно, вже йдеться не просто про онлайн-навчання, а про освітні програми у форматі онлайн, кількість яких на даний момент у середньостатистичному університеті США становить 20 у доповнення до ще 16 гібридних освітніх програм.

Що важливо для нашої ситуації, 83% керівників університетів вважають, що саме онлайн-навчання забезпечує безперервність навчального процесу в умовах катастроф. У звіті це звучить як «to strengthen academic continuity in case of disaster». Щодо цього дослідження мали на увазі пандемію. У нашому випадку війна є значно більш жорсткою катастрофою, ніж пандемія, тому онлайн-навчання, на відміну від офлайн, здатне набагато краще забезпечити безперервність освітнього процесу.

Що це значить для ЗВО України? По-перше, забезпечити доступ до процесу навчання тисячам студентів наших ЗВО, які перебувають за кордоном, спроможне онлайн-навчання, а не офлайн. Якщо навчання буде тільки в очному форматі, ми їх просто втратимо. Як втратимо і тих викладачів, які виїхали із сім’єю до іншої країни.

По-друге, безперервність освітнього процесу в офлайн-формі в умовах війни забезпечити просто неможливо. Безперервність навчального процесу — це про можливість участі у цьому процесі як викладачів, так і студентів, незалежно від того, який розвиток має ситуація навколо. Війна — це не пандемія, це значно складніше і більш непрогнозоване. А якщо процес навчання не є безперервним, то про якісну вищу освіту не може бути й мови. Додайте сюди також матеріальні проблеми, з якими стикаються університети: руйнації, зменшення фінансування тощо (а треба ремонтувати корпуси і лабораторії, зруйновані війною, сплачувати за комуналку тощо). Вихід в офлайн загострить їх.

З іншого боку, проблеми, з якими наші університети зіткнулися ще під час пандемії (технічні, методичні, організаційні), показали, наскільки наша вища освіта була неготовою до онлайн-навчання. І нехай зараз ситуація уже покращилася, з’явилися певний досвід і можливості, однак у багатьох вишах навчання онлайн усе ще далеке від якісного процесу. Також зрозуміло, що деякі спеціальності є значно вимогливішими щодо вибору форми навчання на користь офлайн, бо є речі, які неможливо показати студентам на екрані ґаджета. Це важливо насамперед на  інженерно- технічних спеціальностях,   природничих. Але такі кейси потрібно вивчати окремо, для таких спеціальностей впроваджувати змішане навчання.

Очевидно, що якість онлайн-навчання залежить здебільшого від дисциплінованості студентів і викладачів. Власне, саме онлайн-навчання не є проблемою, бо проблеми можуть створюватися неналежним ставленням до нього. Але хто сказав, що офлайн-навчання здатне гарантувати в умовах війни і в принципі належний рівень дисципліни з боку учасників освітнього процесу?

Чи впевнені ми, що офлайн-навчання українських вишів в умовах війни — це безсумнівна передумова якісної вищої освіти? Відкриття дверей університетської аудиторії ще не означає автоматичного наповнення цієї аудиторії студентами. Очевидно, що і у офлайн-, і у онлайн-форматів є свої за і проти. І якщо їх покласти на шальки терезів, що переважить? На мою думку, поки в країні йде війна, переважить онлайн-навчання.

Якщо у МОН є сумніви щодо якості організації навчального процесу онлайн, а такі сумніви мають право на існування, то варто звернутися до НАЗЯВО і запросити пропозиції щодо механізму моніторингу якості навчального процесу в онлайн-формі, щоб утримати дисципліну студентів та викладачів на відповідному рівні, а разом із цим, власне, і самих студентів і викладачів в університетах в умовах війни. Але вважаю, що нам варто добре подумати, перш ніж саме зараз відмовлятися від онлайну.

Більше матеріалів Олександра Костюка читайте за посиланням.

Related video

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК