Оглядаючись на… завтра

Розум добре впорядкований дорожчий від розуму добре напханого

М.Монтень

На освітянському острові в багатьох поколіннях відбувалася дивна річ: усе, що в живій природі дарує високу радість пізнання та естетичну насолоду, в стінах навчальних кабінетів перетворюється на неймовірну нудьгу й зубрячку, від чого впадали у відчай і найстаранніші учні. Підручники грішили перевантаженням термінологією, потрібною хіба що вузьким спеціалістам, зате обминали найголовніше — закони живого світу на всіх рівнях його організації, знання яких необхідні кожному.

Біологія тривалий час була оплотом редукціонізму, який, ідучи від складного до простого, передбачав розтин живої істоти. Внаслідок цього в учбових аудиторіях та класах садистськи демонструються препарати та схеми, а учні вивчають таємниці життя фактично на мертвих об’єктах. Зосереджуючись на окремих прикладах будови ланцетника чи жаб’ячого скелета, редукціонізм так і не спромігся на створення теорії природознавства.

Нещодавно у видавництві «Либідь» побачив світ навчальний посібник для вузів «Основи системної біології», що інтегрував знання таких нових наук, як синергетика, теорія систем, соціобіологія. Однак автори обійшлися без складних термінів. Посібник створений на принципово нових засадах, що знайшло відображення вже у назві: замість набору розпорошених відомостей — системне осмислення того, що становить фундамент світу. Його автори — колишня вчителька біології, письменниця, а нині академік УАН Наталя Околітенко й академік НАН України Дмитро Гродзинський.

Найголовнішою особливістю «Основ системної біології» є відмова від редукціонізму, нові викладацькі принципи й підходи. Книга складається з двох ґрунтовних розділів: «Впорядкованість живого світу» й «Функціонування живої системи», тобто на першому плані вже не будова клітин, організмів та інших систем, а їх функціонування. Структуру розділу «Впорядкованість живого світу» підказала логіка самої природи, а саме: подвійна місія ДНК. З одного боку, речовина спадковості кодує білок, забезпечуючи просторову організацію живих систем, з іншого — передає інформацію про їх особливості в майбутнє (часова функція).

У природі «все неповторне»: не існує двох людей, скажімо, з однаковою картиною крові, двох однакових метеликів, що вилупилися з однієї яйцекладки... Не існує двох істот одного виду з абсолютно однаковими ознаками. І в тому велика мудрість природи, що проявляється крізь закон генетичної різноманітності: система тим надійніша, чим більша різниця між її складовими.

«Зовнішня форма кожного життєвого прояву — це завжди виняток. Зате на глибинному рівні природа уніфікована: всі притаманні живій системі властивості починають проявлятися вже в органічній молекулі, і вони повторюються на всіх рівнях просторової та часової організації живого світу — аж до нації, етносу і всієї планети Земля», — пишуть автори.

По суті, відбулася зміна цілої навчальної парадигми.

Природа поєднує протилежності, не допускаючи їх взаєморозчинення: єднання симетрії з асиметрією, неповторності з уніфікованістю, закінченості з нескінченністю — такі закони нашого буття.

Говорячи про запис всіх проявів життя на нашій планеті єдиною мовою — практично універсальним генетичним кодом, — автори підкреслюють, що живі системи взаємодіють на рівні матерії, енергії та інформації, й розірвати цю тріаду неможливо. Кругообіг речовини, енергії та інформації в біосфері подібний до внутрішніх процесів у живому організмі: клітини в ньому відмирають, замінюючись новими. Завдяки цьому зберігається морфологічна сталість — попри всі зміни в біосфері кількість живої речовини залишається незмінною. Це як закон сформулював Володимир Вернадський, котрий створив учення про ноосферу, розуміючи її як оболонку Землі, що змінюється під впливом діяльності людини.

Звертаючи увагу на найважливіше, автори посібника тримають читача в постійній зацікавленості й готовності замислюватися... Розглядаючи еволюцію живого світу або функціонування окремої системи як невід’ємної складової багатовекторного, вічно змінного й водночас стабільного світу чи пояснюючи будь-що інше, автори не порушують тон викладу матеріалу, що нагадує довірчу розмову. Наприкінці розділів відводиться місце для запитань, роздумів і навіть до заклику «Поміркуйте»...

Навчальної книжки про загальні закони природи, викладені не тільки фундаментально та переконливо, а й цікаво, захоплююче, досі не було. Приміром, уперше в посібник введено закон, який висвітлює механізми еволюційного поступу: добір на нашій планеті здійснюється з оглядкою на день не сьогоднішній, а завтрашній. Це явище академік Петро Анохін назвав випереджальним відбиттям: жива система спадковою готовністю до змін відбиває те, що колись відбудеться, випереджаючи час. «Випереджальне відбиття» проявляється особливо виразно в царині тих явищ, які відносять до суспільних. «Він набагато випередив свій час», — говорять про видатних людей, котрі, наполегливо працювали над ідеями, які їхні сучасники не сприймали.

Доречно вказати на важливі роздуми про сутність людини, котра, як природний феномен, змінюється мало: нам близькі герої античних чи шекспірівських драм, бо у своєму духовному, моральному та інтелектуальному поступові ми лише реалізуємо те, що було закладено тисячоліття тому. Стосовно організації суспільного життя — варто пам’ятати дарвінівську тріаду: мінливість, спадковість, добір. Спираючись на своїх попередників, успадковуючи їхні трудові здобутки, знахідки та помилки, просіявши все те крізь сито своєї неповторності, кожне покоління має вибрати з того найкраще, щоб передати своїм наступникам. Тенденція до стабільності, що поєднується з тенденцією до пошуку нових форм, — у природі речей нашого світу, отже, мінливість створює те «поле можливостей», де кожен може проявити себе відповідно до того, що в ньому закладено.

Так, ідучи від законів природи до формування засад суспільного устрою, автори роблять висновок, що, навчаючись у природи, людині необхідно перестати ламати списи навколо поєднання загальнолюдських цінностей із державними, національними, соціальними чи навіть інтересами окремої людини, бо перші вбирають у себе цінності корпоративні й не можуть протистояти їм. Тоталітарні режими мають відійти у минуле.

«Коли порядок існує нарівні із хаосом...», найважливіше для нас знати закони живої природи, її внутрішні рушійні механізми. І хай би що ви робите нині, й чим плануєте займатися у майбутньому, вам усе одно необхідно знати загальні закони живого світу, однакові для всіх його проявів» — звертаються автори до своїх читачів.