Обіцяти — ще не означає одружитися

Колись давно мені заманулося з’їхати на гірському велосипеді з крутої крижаної гори. Тільки коли двоколісного друга почало заносити (а зупинитися вже ніяк!), усвідомила, яку дурницю втнула. Та часу на страх не залишалося: руки міцно вчепилися в кермо, тіло маневрувало. Піддалася паніці лише внизу. Там і впала (на щастя, обійшлося без травм).

Спостерігаючи за тим, що нині відбувається в освіті, згадала цей епізод. Залишилося кілька днів до початку навчального року, а в дітей, батьків і вчителів — самі запитання в очах. За якими програмами готуватимуть 5-річок до школи у дитсадках — і взагалі, чи це відвідування таки обов’язкове, чи можна обійтися «домашнім вихованням»? Як втиснути в один рік програми 11 і скасованого 12 класу? За якими навчальними планами будуть тарифіковані вчителі цього року? І коли, зрештою, діти побачать підручники? Міністр освіти і науки Дмитро Табачник рвучко загальмовує реформи свого попередника, наголошуючи: відтепер — «тільки продумані зміни». Аж до повернення добре забутого старого. «Продумані зміни» сиплються на освітян як сніг на голову, систему освіти кудись несе, давно назрілі, але досі не вирішені проблеми вигулькують на шляху одна за одною, керівництво аврально намагається щось вирішувати й залагоджувати. Про наслідки, либонь, подумають уже на фініші…

Одначе керівництво Міносвіти налаштоване оптимістично. На розширеній колегії МОН, присвяченій підбиттю підсумків 2009/10 навчального року та визначенню завдань на наступний рік у дошкільній та загальній середній освіті, Д.Табачник, наголосивши на пріоритетності освіти для президента й уряду, багато пообіцяв.

Дошкільнятам — «нульовки»

Цього року велика увага прикута до дошкільнят. Адже відтепер «п’ятирічки» мають обов’язково відвідувати старшу групу дитсадка, аби їх там підготували до школи. Наразі не торкатимемося питання методичного забезпечення цього процесу — хотілося б почути компетентну думку вихователів, яких запрошуємо до дискусії на шпальтах «ДТ».

За словами міністра, рішення про обов’язкове відвідування старшої групи дитсадка слідувало логіці життя, адже 93,6% «п’ятирічок» нині відвідують дитячі дошкільні заклади. Та залишається ще 27 тис. не охоплених дітей, а групи в наявних дитсадках переповнені (24—35 дітей при нормі 20), у великих містах — багатомісячні черги. Що робити? Д.Табачник закликає місцеву владу повертати з оренди приміщення, які колись належали дитячим садкам, зокрема і через суд (так, у Харківській області відсуджено вісім таких закладів, у Полтавській — 12). Крім того, обіцяє допомогу міністерства у створенні садків сімейного типу та корпоративних — для дітей співробітників великих компаній. А поки всього цього немає, дітлахи можуть походити у групи-«нульовки» при школах. А от чи є умови для їх створення, враховуючи, що п’ятирічним діткам потрібен простір і предмети для гри, денний сон і нормальне харчування?

Питання, чи можуть батьки самі або з допомогою репетиторів навчати дітей удома за програмою дитсадка, залишається спірним. Згідно з коментарями деяких освітянських керівників — можуть, якщо немає іншого виходу. Згідно з законом — ні, мають обов’язково водити до садочка. Чи не призведе це до появи чергового виду липових довідок про те, що дитина відвідувала дошкільну установу? Втім, варто врахувати, що дошкільна освіта має мету, важливішу за навчання читанню, письму і рахуванню, — це соціалізація дитини.

Окреме питання — хто діток навчатиме. Враховуючи, що заробітна плата у вихователів — найнижча в галузі освіти, до дитсадків ідуть працювати або віддані справі ентузіасти, або невдахи. До кого в цій лотереї потрапить ваша дитина? Д.Табачник обіцяв приділити увагу підготовці кваліфікованих кадрів для дошкільної та початкової освіти. Водночас зазначив, що «важко уявити, як ми в короткий термін реалізуємо це в Україні». І закликав школи і дитсадки шукати міжнародних партнерів, а не сидіти пасивно в очікуванні див від міністерства.

Вчителям — Інтернет. А підручники довезуть

Прикмета нового часу: сьогодні педагоги просять від уряду не стільки грошей, скільки комп’ютерів та Інтернету. За словами міністра, на сьогодні комп’ютерами забезпечено майже 96% міських і 86% сільських шкіл, але фокус у тому, що 40% поставленого обладнання вже морально застаріло. На один комп’ютер у загальноосвітній школі нині припадає 29—32 учні (у Європі — 3—5 учнів). Скаржаться працівники освіти і на проблеми з обслуговуванням комп’ютерної техніки.

Сучасних, практично спрямованих курсів інформатики потребують не тільки учні, а й вчителі, рівень комп’ютерної грамотності яких, за деякими винятками, не вищий, ніж у їхніх вихованців. На часі застосування засобів дистанційної освіти: тоді й тривалі карантини не перетворяться на сезон байдикування, а хворі діти та діти-інваліди зможуть підтримувати контакт з учителями та однокласниками.

Міністр повідомив, що за ініціативи президента України розробляється програма 100-відсоткового впровадження інформаційних технологій в освіті. Розповів про освітній інтернет-портал, який почне працювати з 1 вересня, та всеукраїнські батьківські інтернет-збори, які відбудуться незабаром і охоплять, передусім, батьків 400 тис. цьогорічних першокласників. Тим часом вчителі вимагають електронні посібники, онлайн-лабораторії та інтернет-магазини для закупівлі навчального обладнання.

Проблема з обладнанням — не менш актуальна. Фізикам потрібні нові прилади для лабораторних дослідів (сьогодні школа забезпечена ними лише на 29%), хімікам — нові реактиви (ті, що є нині, виготовлені ще у 60—70-ті рр. минулого століття, і їх безпечність ніхто не гарантує), історикам — нові карти. Геть усім бракує свіжої науково-популярної літератури та фільмів. Міністр пообіцяв, що найближчим часом до шкіл надійде обладнання до кабінетів фізики, хімії, біології на загальну суму понад 50 млн. грн. Подальші закупівлі передбачені й у концепції державної цільової програми розвитку шкільної природничо-математичної освіти.

Та найбільше непокоїть усіх ситуація з підручниками.

«На відміну від наших попередників, ми не говоритимемо, що все буде добре і вчасно, — прокоментував Д.Табачник. — На чотири місяці пізніше був ухвалений бюджет, крім того, нам залишились величезні борги — майже 28,5 млн. грн. Ми зробили все, щоб підручники для 1—2 класу були на партах 1 вересня, вже від сьогодні починаємо розвезення підручників для 10 класу. 70% їх буде поставлено у вересні, закінчимо роботу не пізніше ніж за два місяці».

«У перші дні нової команди лунало багато критики — небезпідставної — на адресу попередників, що довго, до жовтня або часом навіть листопада, розвозили підручники, — коментує колишній заступник міністра освіта і науки, керівник Центру освітнього моніторингу Павло Полянський. — Але такого провалу з підручниками, як цього року, в історії України ще не було. За десять днів до початку навчального року підручники навіть не почали друкувати, крім того, не з’явилося жодної нової навчальної програми. Виправдання, буцімто була заборгованість за попередні роки, не пройде, вона щороку була. Пізно надали кошти — їх завжди надавали пізно. Мало надали коштів — їх завжди давали мало. Але попередні два роки МОН, починаючи з 1 серпня, щоденно коригувало на сайті графік розвезення підручників. Ми чесно показували, скільки книжок за день доїхало в області, опинилося в школах. Зараз немає ніякої інформації.

Міністр обіцяв надрукувати підручники мовами нацменшин — начебто вперше. Але ж вони в усі попередні роки друкувалися — для кожного класу, з кожного предмету! Підноситься як здобуток те, що цього року підручники будуть безкоштовними. Так вони й раніше були безкоштовними. Електронні версії перших розділів підручників — правильний крок, утім, їх розміщували на сайті й у попередні роки, понад те, для підстрахування до 1 вересня перші розділи вже були надруковані у фахових журналах. Цього року не встигають».

Шкільні програми «пропилососять»

Зауважмо: електронні версії підручників для 10 класу, що є нині на сайті МОН, — це підручники для 10 класу 12-річки. За якою програмою вчитися дітям найближчі два роки, не зрозуміло. Кажуть, що програму 11 і 12 класу утиснуть в один навчальний рік. Обіцяють навіть, що це буде не надто боляче, адже програми 12 класу великою мірою побудовані на повторах. Дуже хотілося б почути, що думають із цього приводу вчителі…

На скасуванні 12-річки держава начебто зекономила 6,7 млрд. грн. «Я вважаю, що ми правильно зупинилися перед авантюрним кроком, — зазначив міністр. — Але ми не відмовляємося від ідеї профільної освіти». Проте детально на цю тему не висловлювався, конкретних кроків і строків не називав.

Міністр пообіцяв, що цього року нових предметів у школі не з’явиться, але буде запроваджено нові всеукраїнські олімпіади — з астрономії та російської мови. Водночас ряд учасників колегії наголошували: як існуючу нині кількість предметів, так і змістове наповнення програм необхідно переглянути.

Більше годин було обіцяно вчителям математики та природничих наук — а також оновлення змісту навчальних програм, впровадження сучасних засобів навчання, модернізацію систем підготовки та підвищення кваліфікації вчителів.

Дражливу мовну тематику міністр обачливо оминув, зате багато уваги приділив літературі й історії. Особливо цікавить міністра, з якими знаннями і враженнями про Україну зростають юні іноземці. Тож нещодавно він направив листа міністрові закордонних справ Костянтину Грищенку з проханням доручити кожному посольству з’ясувати, як представлена історія України у підручниках інших країн.

Водночас варто було б замислитись, як сприймають власну історію українські школярі. Нині нам обіцяють «розполітизувати» шкільний курс історії, розвантажити від зайвого фактажу, зробити більш «людиноцентричним». Фрази досить багатозначні (хто і на яких терезах вимірюватиме ступінь «зайвості» того чи іншого факту, дати, персонажу, так само, як і оптимальну міру «політики» у шкільному курсі історії?), тож конкретно цей процес може дістати найрізноманітніші вияви. Першим результатом експерименту вже став «приведений у відповідність із віком дітей» підручник з історії України для 5 класу.

Розвантажити, узгодити між собою і привести у відповідність із віком школярів обіцяють і курси літератури — української та зарубіжної. Між іншим, вчителька Л.Ціпов’яз, що виступала на колегії від секції зарубіжної літератури, озвучила красномовний висновок педагогів: у програмі з даного предмету не можуть домінувати твори одного народу (ми знаємо, якого, бо багато чули від пана міністра про його уподобання). Втім, на колегії Д.Табачник жодним словом не натякнув на свої попередні заяви. Натомість пообіцяв, що буде створено літературний канон, до якого увійдуть найкращі твори українського, світового письменства та представників національностей, які проживають в Україні. Цей «золотий фонд» літератури стане основою нових навчальних програм.

Кадетам — корпус, винахідникам — академію…

Перейнявся міністр і трудовим навчанням. Аби школярі не байдикували, а вчилися працювати і заробляти гроші, він пропонує відродити практику учнівських бригад, шкільних лісництв, таборів праці і відпочинку, трудових загонів старшокласників. Повідомив і про те, що з метою залучення молоді до технічної творчості, винахідництва, раціоналізаторства за ініціативи президента планується створити першу в Україні дитячу інженерну академію. Крім того, міністр попросив керівників регіональних управлінь освітою підтримати розгалуження мережі спецкласів та створення навчальних закладів військового профілю (нині таких класів 134). Що ж, країні справді потрібні інженери й військові.

Турбує Д.Табачника і фізкультура. Він категорично засудив крок попереднього міністерства, яке скасувало уроки фізкультури у школах після кількох випадків смерті школярів. Відтепер у школах впроваджуються кілька груп за станом здоров’я, для кожної — власні нормативи. Буде приділено увагу здоров’ю дітей. Міністр закликав наслідувати приклад Харківської області, де проводяться обов’язкові профілактичні медогляди для дітей від 3 до 18 років. На думку Д.Табачника, впровадження таких медоглядів в масштабах країни не потребує грошей, а тільки скоординованих зусиль місцевих органів влади.

…а абітурієнтам — головний біль

А от до чого готуватися в новому навчальному році абітурієнтам та їхнім батькам, наразі не зовсім зрозуміло. Поряд із меседжами про те, як варто вдосконалити тести (так, учителі літератури запропонували об’єднати тест з української та зарубіжної літератури, відокремити його від тесту з мови і зробити обов’язковим для майбутніх філологів; математики та фізики просили зробити у тестах з їхніх предметів відкриті завдання) звучали й поодинокі закиди на тему: чи не варто скасувати ЗНО? «Ми вже третій рік поспіль бачимо не дитину, а документ», — нарікав ректор Тернопільського педуніверситету В.Кравець.

Не проти скасування ЗНО і частина вчителів хімії. Кажуть, нині в дітей немає мотивації вивчати цей предмет, бо сертифікат із хімії мало де потрібен, і до тестів готуються мало учнів. Але хто в цьому винен — розробники ЗНО чи ВНЗ, які визначають профільні предмети на свої спеціальності?

«Ми працюємо над новими умовами прийому до ВНЗ, де буде чітко визначено, який сертифікат ЗНО буде профільним на яку спеціальність, — пообіцяв міністр. — Буде чітко розписано, які тестування, перемоги на яких олімпіадах відповідають профілю майбутнього навчання. Погодьтесь, це неприродно, коли переможці олімпіад з фізики і хімії ідуть на міжнародні відносини чи економіку».

Один із доповідачів на колегії подякував Д.Табачнику за впровадження середнього бала атестата і наголосив, що для «повного комплекту» потрібно впровадити ще й бал за іспити у ВНЗ. Що міністр йому з легкістю пообіцяв. Отже, курс на складну триступеневу систему випуску-вступу наступного року продовжиться.

«Ідеологи цьогорічного формату вступної кампанії можуть собі поставити 12 балів, — вважає П.Полянський. — При формальному збереженні ЗНО його значення максимально нівельовано. Пропозиція щодо повернення вступних випробувань до українських ВНЗ вже зафіксована в проекті нових умов прийому на 2011 р.,
а також в новій редакції закону про вищу освіту. Фактично відтепер ЗНО ваги не матиме, все вирішуватиметься на вступному екзамені.

Залишиться і врахування середнього бала атестату, щоправда, невідомо, в якому перерахуванні. Те, що цього року середній бал атестата був прирівняний за балами до проходження одного тесту ЗНО, по суті, зламало систему оцінювання в школі. 12-бальна система захищала вчителя, батьки не мали підстав вимагати 12 там, де дитина знала на 10, бо це ні на що не впливало.

Ми ще навесні цього року прогнозували, що буде підроблення шкільних журналів, що стрімко зросте кількість медалістів. Міністерство не оприлюднює офіційних цифр щодо медалістів (на запит «Дзеркала тижня» від 8 липня ц.р. стосовно кількості випускників-медалістів в 2010 році відповіді з МОН так і не отримано. — Авт.), але за попередніми оцінками їх побільшало порівняно з попереднім роком десь на 30%. Думаю, на наступний рік буде незрівнянно більше.

Згідно з результатами нашого моніторингу, впродовж трьох попередніх років зросла кількість відвідувань дітьми бібліотек. Батьки пояснювали дітям: якщо вони добре складуть ЗНО, то можуть вступити до найпрестижнішого університету без хабара. А тепер повертаємося до старої філософії «гроші вирішують усе». Втім, на мою думку, слово «повертаємося» є ключовим для теперішньої команди».