Новий президент Могилянки Андрій Мелешевич: "Ми залишимося двигуном змін"

У Києво-Могилянській академії завершилися вибори нового президента. Така, здавалося б, внутрішня справа Могилянки насправді має значення не лише для НаУКМА. Тому що це перші в Україні вибори ректора, які відбулися за новим Законом "Про вищу освіту". Тому що, за їхніми результатами, університет очолила людина, котра досконало обізнана з новим законом про вищу освіту, оскільки брала участь у його розробці. І, звісно, тому, що Києво-Могилянська академія - це один із найкращих університетів країни, який завжди перебуває на передньому краї реформ. Серед наших поважних, дуже обережних і політкоректних вишів-патріархів Могилянка нагадує шибайголову, який не боїться йти своїм шляхом, навіть ризикуючи нарватися на різки.

Традиційно студентами Могилянки стають найсильніші абітурієнти країни. Нинішнього року середній бал вступника НаУКМА становив 186,46. Це найвищий по Україні результат.

За результатами виборів, Києво-Могилянську академію очолить Андрій Мелешевич, декан правничого факультету, Ph.D. з політичних наук, професор Центру досконалості з Європейських студій ім. Жана Моне (Європейська комісія), член Ради директорів Transparency International-Ukraine та Інституту Медіа Права.

Що зміниться у Могилянці з його приходом?

- Вітаємо вас, Андрію Анатолійовичу, з обранням на посаду президента. Як вам нова процедура виборів?

-Сама виборча кампанія мало чим відрізнялася від загальнодержавної. Я, наприклад, зустрічався з працівниками всіх факультетів і кафедр. Брав участь у дебатах кандидатів. Пройшов навіть "оглядини" - зустріч із випускниками Могилянки, які цікавляться життям рідного вишу і беруть у ньому активну участь. Однак власне процедура виборів має ваду. У новому законі про вищу освіту прописана виборча система, яка не є дуже динамічною. Вона вимагає від переможця отримати 50%+1 голос не від тих, хто взяв участь у виборах, а від усіх, хто має право голосувати. Тому якщо, наприклад, 50 % прийде і проголосує, а одна людина утримається - все, виборів немає. Я є фахівцем із виборчого права, і, коли ми розробляли закон, я сперечався з колегами з робочої групи через цю норму. Мені не вдалося їх переконати. Логіка моїх опонентів була така: кожен ректор має групу підтримки, і саме вона може прийти, проголосувати і дати йому більшість голосів на тлі пасивності інших виборців. Але, з іншого боку, такий підхід створює можливості для затягування виборів, затягування процесу зміни керівництва вишу.

- Є запитання до вас як до одного з розробників проекту закону про вищу освіту. Ви не жалкуєте, що в парламент внесли проект групи Згуровського, а не проект від опозиції? Адже останній був більш прогресивним, і саме тому за попередньої влади шансів у нього не було. Але ж після Майдану вони могли з'явитися. І ми б мали більш революційний закон.

- Я погоджуюся з вами, що законопроект від опозиції був радикальнішим. Проект групи Згуровського був середнім варіантом між так званим міністерським і опозиційним проектами. Але все ж таки він набагато ближчий до опозиційного. І філософія цих двох законопроектів однакова. Справді, у проекті групи Згуровського наявні певні компромісні моменти. Але, зважаючи на ситуацію, на умови, в яких його писали, - це можна зрозуміти. Якби закон про вищу освіту писали сьогодні, він був би радикальнішим. З нього повичищали б деякі компромісні речі.

Однак, з іншого боку, для перехідного періоду, який є тепер, проект групи Згуровського підходить більше. Поки що виші не готові до тієї повноти повноважень і відповідальності, які дає їм новий закон про вищу освіту.

Недавно Академія педагогічних наук і "Темпус-офіс" зробили кілька тренінгів для ректорів університетів. Перед першими особами вишів виступали розробники закону. Я запитав слухачів, чи готові вони до більшої автономії, а отже - і більшої відповідальності. Якщо я правильно зрозумів реакцію аудиторії, більшість - не у великому захваті.

- Ваша передвиборна програма - це, фактично, проекція нового закону на один окремо взятий університет. Ви сформулювали місію університету - це має бути потужний дослідницький і науковий ВНЗ.

-Щодо моєї програми - маєте рацію. Новий закон про вищу освіту дає вишам великі можливості для розвитку. І той, хто першим скористається ними, стане одним із найкращих. Наше першочергове завдання - підтвердження і збереження статусу дослідницького університету. У новому законі закладено критерії для його отримання. Хоча не можу сказати, що вони детально прописані. Там і міжнародні рейтинги, і внутрішні (від них не потрібно відмовлятися, хто б що про них не думав), і кількість публікацій, включно із публікаціями у міжнародних реферованих виданнях.

Статус дослідницького дає ВНЗ додаткові переваги і компетенції. Наприклад, додаткове фінансування, право повного контролю над своїм штатним розписом. Скажімо, якщо ми хочемо створити свою наукову частину (міністр Табачник колись заборонив нам це) - ми її створюємо, хочемо відкрити відділ фандрейзингу для покращення фінансового стану Академії та її працівників - ми його відкриваємо. І для цього не треба бігти до міністерства та просити дозволу.

- Одна з цілей розвитку університету, які ви сформулювали у своїй програмі, - увійти до 500 найкращих університетів світу. На які рейтинги будете орієнтуватися?

- Могилянка знайшла свою нішу - це маленький компактний університет, який розраховує на найкращих абітурієнтів, надає якісні освітні послуги і створює якісний науковий продукт (наприклад, публікації в реферованих журналах з імпакт-фактором). З іншого боку, ми розуміємо, що нам складно буде конкурувати з великим університетом, якщо для порівняння братимуться абсолютні цифри. У нас 300 викладачів, а десь - 4 тис. Звісно, вони більше статей напишуть. Є три найвідоміші міжнародні рейтинги. Перший - Шанхайський, ми туди ніколи не потрапимо. Він враховує абсолютні показники кількості публікацій. А є QS World University Rankings та Times Higher Education World University Rankings, які беруть відносні цифри. І в закон про вищу освіту закладено відносні показники: наприклад, кількість публікацій на одного викладача.

Потрапити до цих рейтингів - надзвичайно тяжка праця. Але якщо ми не поставимо перед собою такої мети, цього ніколи не станеться.

- Перш ніж стати викладачем у Могилянці, ви 15 років жили і працювали у США. Чому повернулися?

- У Штатах я захистив ступінь магістра, отримав докторський ступінь. Повернутися - це було суто ідеалістичне рішення. Тут зіграли роль два моменти. По-перше, Помаранчева революція, по-друге - на той час президент Ющенко закликав українських громадян із західною освітою повертатися на Батьківщину.

- Чи правда, що в НаУКМА вибудувано американську модель університету?

- Могилянка справді скидається на американський університет. Мені було дуже просто перейти звідти до НаУКМА. Тому що всі основні концепції американської і європейської освіти тут наявні. Наприклад, Liberal Arts Education. Університет, який під нею підписується, не готує професіонала у вузькій галузі. Він готує людину, котра вміє думати, формулювати свою точку зору, шукати інформацію й використовувати її. Це ті кваліфікації, які потрібні цивілізованій людині і які відповідають викликам глобалізації. Якщо ти працюєш за якоюсь спеціальністю, і на ринку праці саме в цьому сегменті настав колапс, - ти зможеш відносно легко перепрофілюватися. Крім того, Liberal Arts Education передбачає вибірковість курсів. У НАУКМА їх шалена кількість. Це дозволяє студентам слухати курси не лише на своїй основній програмі, а й на будь-якій іншій. І не просто слухати, а й отримати відповідний сертифікат. Наприклад, студент-правник за чотири роки може прослухати курс із психології і отримати, крім основного диплому, ще й сертифікат з психології.

- У своїй передвиборній програмі ви говорите про виклики, які стоять перед освітою Один із найсерйозніших - фінансування. Могилянку як опальний виш (він навіть судився з МОН Табачника через скорочення держзамовлення) завжди підтримували благодійники. У НаУКМА є власний благодійний фонд. І
не лише в Україні, а й у
США. Ви продовжите цю практику?

- Так. У нас створено Міжнародний благодійний фонд відродження Києво - Могилянської академії. У нього роблять внески наші випускники, українські й іноземні меценати. Це традиція. Наприклад, 400 років тому Галшка Гулевичівна пожертвувала нашому закладу будинок. Ми й сьогодні називаємо його її ім'ям. Мазепа подарував корпус - ми його називаємо Мазепинським. Завдяки сім'ї Антоновичів (це етнічні українці з діаспори у Штатах) маємо найпрогресивнішу бібліотеку в Україні - там і серйозні фонди, і доступ до цифрових колекцій, які розповсюджуються фактично на всю Україну. На черзі в нас проект створення цифрового університету - хочемо покласти на цифру всі праці наших викладачів, усі наші підручники. Цей проект, як і багато інших, реалізовуватиметься за кошти благодійників.

Щодо фонду у США- це Києво-Могилянська фундація, створена українцями діаспори. Вона займається і фандрейзинговою роботою, і інформаційною. Тобто вона і збирає кошти, і інформує про Могилянку, про ситуацію в освітній сфері нашої країни загалом. Наприклад, місяць тому на останній зустрічі керівництва НаУКМА з представниками фундації у Чікаго були присутні обидва сенатори цього штату. Зустріч у Вашингтоні відбувалася у приміщенні Сенату США. На неї були запрошені і сенатори, і члени Палати представників. Ми змогли донести до них нашу українську ситуацію, сприяти тому, щоб ці люди більше зрозуміли її. Це люди, які приймають рішення на найвищому рівні. Тому на американську фундацію не можна дивитися як на таку, що робить щось виключно для Києво-Могилянської академії.

- Серед українських благодійників НаАУКМА є Рінат Ахметов. Ви продовжите з ним співпрацю?

- Це серйозне питання. Перш ніж відповісти на нього, розповім історію. Матір Тереза брала гроші в різних людей, зокрема і в тих, що були не надто морально чисті. Але вона брала їх із серйозною метою, для допомоги іншим. До чого я це кажу? У кожному конкретному випадку потрібно вивчати ситуацію. І не в кожного потрібно гроші брати. Рінат Ахметов дав кошти один раз на створення цифрової Школи журналістики. Це не бакалаврська, а сертифікатна програма- для підвищення кваліфікації журналістів, які вже працюють. Ця школа стала однією з найкращих у країні. Тобто той внесок пішов на користь Україні. Коли приймалося рішення про співпрацю, я не брав участі в його обговоренні, обіймав посаду декана. Але тепер, щоб сформувати свою точку зору в аналогічних ситуаціях, маю вивчити всі плюси й мінуси, все зважити у кожному конкретному випадку.

- Кажуть, у Могилянці дуже багато робиться для студентів і мало - для викладачів. У своїй передвиборній програмі ви зазначили, що головною метою політики НаУКМА щодо викладачів має стати створення комплексу організаційних, фінансових, моральних та соціальних умов і механізмів для того, аби викладачі вважали свою працю в Києво-Могилянській академії основним і престижним місцем роботи.

- Деякі поважні університети змогли добитися для себе нарахування зарплатні викладачам із коефіцієнтом. Наприклад, при коефіцієнті "2" зарплатня множиться на 2. У Могилянці цього ніколи не було, бо ми мали дуже непрості відносини з владою. Тепер з'явилася надія, що університет зможе заробляти кошти й матиме можливість підвищити зарплатню викладачам. Ми хочемо, щоб Могилянка стала для них основним місцем роботи. Щоб вони не бігали читати лекції по трьох-чотирьох університетах.

- Як ви стимулюватимете викладачів до наукової діяльності?

- Наприклад, якщо людина опублікувала в серйозному журналі з імпакт-фактором якусь роботу, і це додає нам балів у рейтингу, то, на моє переконання, ми маємо для цього викладача щось зробити: або зменшити навчальне навантаження (якщо людина проводить дослідження, то вона має менше викладати, порівняно з тими, хто цього не робить), або взагалі звільнити від викладання на час дослідження (півроку, навіть рік), зберігаючи при цьому зарплатню, як це роблять у європейських університетах. Статус дослідницького університету дозволяє нам приймати такі рішення.

- До соціального пакета вашої передвиборної програми входить "транспортування службовими автомобілями до та з аеропорту Бориспіль викладачів НАУКМА, які беруть участь у наукових конференціях з доповідями, тощо". Це популізм?

- (Сміється.) Ну, можливо, трошки. Але я можу пояснити цю ідею. Наприклад, від мого будинку до аеропорту Бориспіль таксі коштує приблизно 250 грн. А я часто беру участь у конференціях, виступаю з доповідями. І в підсумку виходить чималенька сума. Коли я викладав у американському університеті, у такому разі просто телефонував в автопарк вишу й казав: о такій-то годині відвезіть мене за такою адресою. Це нормально, бо я їду не як турист, я додаю іміджу університету.

- Вперше за багато років Могилянка перебуває не в опозиції до міністерства освіти. Ваші викладачі обіймають у МОН не останні посади. Як заходитимете в Міносвіти - через парадні двері чи через чорний вхід, для своїх?

- Виключно з парадного. Але водночас я не стиратиму телефон колишнього президента.

- Окрім президента, яким обрано вас, є ще й почесний президент - В'ячеслав Брюховецький. Яка його роль в управлінні університетом ?

- В'ячеслав Брюховецький- це великий моральний авторитет. І не лише для могилянців, а й для всієї країни. Він є членом ініціативної групи Перше грудня. Для нас важлива його точка зору і бачення, як і точка зору інших авторитетних представників громадськості. Але прийняття рішення та відповідальність за його наслідки лежить на президенті. На наступні п'ять років - на мені.

- Фішка НаУКМА - демократичність. Ви будете її підтримувати?

- Обов'язково. В університеті є виконавча влада, - її очолює президент, і законодавча- це Вчена рада. Я категорично проти того, щоб президент був головою і виконавчої, і законодавчої влади. У законі ми прописали таку можливість для університетів - розділити дві гілки влади. Незабаром у НаУКМА буде оголошено вибори голови Вченої ради.

- Які будуть ваші перші кроки на посаді?

- Останній стратегічний план розвитку Академії був прийнятий у 2004 р. на період до 2015-го. Необхідно створити новий план. Сформуємо робочу групу, яка займатиметься цим питанням. Після обговорення запропонованого нею варіанту документа він буде затверджений усією могилянською спільнотою. Це перший крок. І другий - створення відділу фандрейзингу, який професійно займатиметься залученням коштів для розвитку університету.

- Академія завжди була генератором змін у вітчизняній освіті. Що може запропонувати Могилянка іншим університетам прямо тепер, у цей нелегкий перехідний період, коли тільки починає діяти новий закон про вищу освіту?

- Нормативна база вищої освіти писалася під старий закон. Зараз є величезна невідповідність між нею та реформами. Міністерство освіти і науки починає шалену роботу з виявлення таких наказів, листів, розпоряджень. Ми не чекатимемо цього. Прийматимемо свої документи. Міністерство створило сайт, на якому університети можуть обмінюватися досвідом. І ми будемо ставити свої документи туди. Чи захочуть міністерство або інші виші нас почути - то вже інша ситуація. Ми не боїмося брати на себе відповідальність, не боїмося рухатися і залишимося двигуном змін.