Не так важить, як танцював, а як уклонився

За дорученням Міністерства освіти і науки України розглянуто питання, порушені в статті Т.Галковської «Танці із зірками навколо геометрії», опублікованої в газеті «Дзеркало тижня» (№16—17 2007 р.).

Автор статті правомірно вказує на недоліки, допущені у процесі підготовки експертних висновків, в організації засідання апеляційної комісії, що підтвердила перевірка комісії Держінспекції. Частина рецензій на рукописи підручників з геометрії для учнів 7-го класу не оформлена належним чином, що значною мірою обумовлене недотриманням єдиних вимог до складання експертних висновків.

Не повністю виконано вимоги Положення про всеукраїнський конкурс рукописів підручників для навчальних закладів системи загальної середньої освіти, затвердженого наказом МОН України від 08.12.06 №815 стосовно проведення засідання апеляційної комісії. Незважаючи на те, що інформацію про дату підсумкового засідання комісії було розміщено на офіційному сайті міністерства, не всі автори знали про його проведення. Процедурою не передбачений порядок запрошення суб’єктів апеляцій, що й викликало справедливі докори.

Можливість підміни шифрів рукописів, результатів конкурсу не підтверджується, оскільки конкурсні матеріали розглядають сім незалежних експертів, які працюють автономно. Рішення про визначення переможців і рейтинг учасників конкурсу складалися колегіально, спірних питань не було, про що свідчить підписаний усіма членами предметної комісії з математики спільний протокол засідання комісії від 24 березня 2007 року та узагальнена таблиця результатів експертизи.

У статті вказується, що рукопис підручника з геометрії для 7 класу Апостолової Г.В. (шифр 2403) за рейтингом посів четверте місце. А насправді, за результатами конкурсу, зазначений рукопис посідає лише сьоме місце з кількістю балів 330.

Інституту інноваційних технологій та змісту освіти запропоновано вжити заходів для усунення виявлених недоліків.

Від редакції

Настільки відвертого визнання «недоліків у роботі» ми, чесно кажучи, і не очікували. Адже, по суті, у своєму листі вони визнали, що вся система проведення конкурсів шкільних підручників, м’яко кажучи, не зовсім прозора і не цілком відповідає поставленому завданню, а саме — відібрати найкращі рукописи.

Не оформлені належним чином рецензії свідчать про те, що люди, які писали їх, або не мають відповідної кваліфікації, або недбало поставилися до своїх обов’язків. З погляду оцінки якості рукопису, погано як перше, так і друге. Коли додати до цього відсутність належної кількості самих рецензій — замість потрібних п’яти всього три, то виникає підозра у певній недбалості і з боку організації, яка проводила конкурс, і самого Міністерства освіти і науки, яке затвердило результати конкурсу.

Якщо все проводилося згідно із законом, то що заважало вибрати п’ять рецензентів, тим паче що комплектів рукописів, які брали участь у конкурсі, було підготовлено по п’ять примірників? А от коли припустити, що написані рецензії не відповідали чиїмсь уявленням про результати конкурсу і їх потрібно було терміново замінити...

До речі, рецензії 50 вчителів і п’яти методистів на підручник геометрії Галини Апостолової під час апробації, на відміну від інших, відрізняються серйозним детальним аналізом тексту, конкретними зауваженнями та доповненнями (вони були враховані в остаточному варіанті підручника), результатами порівняльних досліджень з іншими підручниками на підставі зрізів знань школярів, опитуваннями дітей та їхніх батьків.

Ситуація з поданням апеляції й узагалі має вигляд відвертого порушення прав людини. Тут знову ж таки на руку грає не визначений ніякими документами порядок запрошення охочих до сатисфакції. В результаті, у цілковитій відповідності з відсутнім законом, засідання призначили на 16.00, а оголосили про це на всю країну — о 12.00: мовляв, хто захоче, встигне приїхати і з віддаленого регіону. Хоча, власне, який сенс запрошувати авторів рукописів на засідання апеляційної комісії, коли їх ніхто і не збирався вислуховувати, а передбачалося лише оголосити результати засідання комісії?

Не варто й казати про цілу низку інших невідповідностей проведення конкурсу загальновизнаним (законодавчих, повторюємося, в нас практично немає) уявленням про чесний і справедливий відбір. На їхньому тлі можлива підміна шифру підручника, яка категорично заперечується організаторами конкурсу, видається вже не надто важливою подією.

Справді, якби експерти та члени комісії мали можливість і час «с чувством, толком и расстановкой» вивчити всі подані їм тексти, написали повноцінні рецензії, а інститут подачі апеляції працював так, як це належить в демократичному суспільстві, то підміна шифру нічого не вирішувала б. В автора підручника завжди була б можливість довести свою правоту. Коли ж «слизьким» є практично кожен етап, то опинитися в «калюжі» є цілком закономірним результатом.

Хоча, як могли помилитися троє членів комісії, котрі протягом двох років працювали з підручником, залишається загадкою...