НАВЧАННЯ ЗА… БОЙОВИКОМ?

Саме так формулюватиметься домашнє завдання з суспільних наук старшокласникам 2010 року, вважає Роджер Чанк, директор Еванстонського інституту педаго-гічних наук. Під керівництвом д-ра Чанка розроблено вже понад 100 навчальних програм, які дедалі ширше застосовуються в американських університетах.

Навчальні програми нового покоління не ставлять собі за мету завантажити учнів якомога більшим обсягом академічних знань. Вони лише розвивають уміння аналізувати, підказують, які знання потрібні для вирішення кожного конкретного завдання і де їх можна отримати. У випадку з розв’язанням кризової ситуації в Красновії, приміром, на запит учня можна отримати відеоконсультацію найвідоміших дипломатів, які мають досвід проведення успішних миротворчих операцій чи операцій зі звільнення заручників. Проте отримати їх можна лише тоді, коли буде сформульований відповідний запит на схожу інформацію.

Вартість створення навчальних програм нового покоління дуже висока — близько мільйона доларів за кожен курс. Спочатку головні професори в цій галузі складають навчальний план, який містить перелік необхідних для засвоєння розділів знань. Потім професіональні сценаристи пишуть сценарій захоплюючого бойовика, побудованого на конкретній специфіці матеріалу. Після цього професіональні режисери знімають відеофільм, для участі в якому запрошують касових акторів Голлівуду. Широко використовуються також документальні зйомки операторів теленовин. Звичайно, від зайвої натуралістичності трагічного варіанта подій творці відеопродукції утримуються, проте емоційний вплив виявляється досить сильним. Зокрема, у випадку провалу операції з порятунку заручників «покаранням» відсталому учневі будуть не потоки людської крові і не відрубані голови, а їдка сатирична стаття в авторитетній газеті, яка висміює некомпетентність президентських радників.

Втім, у д-ра Чанка вистачає не тільки шанувальників, а й опонентів. Зокрема, Девід Нобль, професор історії Йорк-ського університету міста Торонто, вважає, що ці технології повністю нівелюють роль міжособистісного спілкування між вчителем та учнем. Крім того, все частіше звучать побоювання: дорогі технології збільшуватимуть соціальний розрив між дітьми багатих і бідних батьків. Хоча сам д-р Чанк переконаний, що саме бідні найбільше виграють у процесі впровадження нових навчальних програм. Дати всім дітям гарвардську освіту не під силу ніякому уряду чи добродійному товариству. А забезпечити навіть найбідніші школи новими навчальними комп’ютерними комплексами — завдання цілком реальне.

Оксана ПРИХОДЬКО за матеріалами International Herald Tribune